Не так, як дає світ

Перед тим першим Великоднем, коли Ісус завершив виконання нового священного обряду—причастя, яке Він прислуговував Дванадцятьом, Він розпочав свою величну прощальну проповідь. Попереду були Гефсиманія, зрада і розп’яття. Однак відчуваючи, що в декого з цих чоловіків була стурбованість і, можливо, навіть, неприхований страх, Ісус ось що сказав їм (і нам):

“Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! …

Я не кину вас сиротами,—Я прибуду до вас! …

Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!”¹

У цьому смертному світі бувають важкі часи, навіть у вірних, але запевнююче послання Христа полягає в тому, що хоч Він, пасхальний агнець, й піде як “овечка перед стрижіями своїми”², втім Він воскресне, щоб, як сказав Псалмоспівець, бути нам охороною та силою, допомогою в часи недолі³.

Усвідомлюючи, які важкі години були попереду для Христа, коли Він йшов до хреста, та для Його учнів, коли вони понесуть Його євангелію у світ в середині часів, давайте зараз перейдемо зі мною до пов’язаного з цим послання для членів Спасителевої Церкви в останні дні. Воно міститься у приголомшливо великій кількості віршів у Книзі Мормона, присвячених конфліктам того чи іншого роду, від вічно надокучливої поведінки Ламана і Лемуїла до останніх битв, у яких брали участь сотні тисяч бійців. Одна з очевидних причин для приділення цьому такої уваги полягає в тому, що, оскільки Книгу Мормона було написано для людей, які житимуть в останні дні, ці автори (які самі пережили війни) пророче застерігають нас, що насильство і конфлікти будуть характерною ознакою стосунків в останні дні.

Звичайно, моя теорія про суперечки в останні дні не дуже оригінальна. Дві тисячі років тому Спаситель попереджав, що в останні дні будуть “війни … і … воєнні чутки”⁴, а пізніше сказав, що “мир буде забрано з землі”⁵. Дійсно, цей Князь миру, Який співчутливо навчав, що суперечки—від диявола⁶, має плакати зі Своїм Божественним Батьком через тих людей у наші дні, які “без любові”, як сказано у писанні, й не можуть збагнути, як жити разом у любові⁷.

Брати і сестри, ми справді бачимо надто багато конфліктів, злості й загальної невихованості навколо нас. На щастя, нинішньому поколінню не доводиться брати участь у Третій світовій війні, а також нас не спіткала глобальна економічна криза, така, як у 1929 році, що призвела до Великої депресії. Втім ми маємо справу з іншою Третьою світовою війною—не з битвою, щоб скрушити наших ворогів, а з призовом, коли дітям Божим дається наказ більше дбати одне про одного і допомагати зцілювати рани, які ми бачимо у світі, сповненому конфліктами. Велика депресія, з якою ми нині стикаємося, менш пов’язана з втратою нами заощаджень і більш пов’язана з втратою у нас впевненості у своїх силах, зі справжньою нестачею віри, надії і милосердя повсюди навколо нас. Але засоби, які нам потрібні, щоб зробити майбутнє світлішим і створити у суспільстві атмосферу щирої доброти, є у великій кількості в євангелії Ісуса Христа. Ми не можемо собі дозволити—і цей світ не може собі дозволити—неспроможності повною мірою скористатися цими євангельськими принципами та захисними завітами особисто і публічно.

Тому в світі “бурею гнаному, невтішному”, бо таким він буде за словами Єгови, як нам знайти те, що Він називав “завітом миру”? Ми знаходимо це, звертаючись до Того, Хто сказав, що Він виявить милість до нас і “з вічною добротою” обдарує миром наших дітей⁸. Незважаючи на страшні пророцтва і тривожні вірші з Писань, в яких проголошується, що мир буде забрано з землі повсюди, пророки і, зокрема, наш любий Рассел М. Нельсон, навчали, що це не означає, що його буде забрано від нас особисто!⁹ Тому в цей Великдень намагаймося особистим чином бути миротворцями, застосовуючи благодать і цілющий бальзам Спокути Господа Ісуса Христа до себе та наших сімей і всіх тих людей навколо нас, з якими зможемо поспілкуватися. На щастя, навіть дивовижно, цей цілющий бальзам доступний для нас “без грошей і без ціни”¹⁰.

Така допомога й надія дуже потрібні, оскільки серед цього всесвітнього зібрання сьогодні є багато людей, які стикаються з багатьма проблемами—фізичними або емоційними, соціальними або фінансовими, або з десятками інших видів проблем. Але ми недостатньо сильні, щоб долати багато з них самим і без допомоги, бо допомога і мир, які нам потрібні, не такі, “як дає світ”¹¹. Ні, для вирішення дійсно складних проблем нам потрібно те, що в Писаннях називається “силами небес”, і щоб мати доступ до цих сил, ми повинні жити за тим, що в тих же Писаннях називається “принципами праведності”¹². Отже, усвідомлення цього зв’язку між принципами і силою—це єдиний урок, який людство, здається, ніколи не може засвоїти, так каже Бог небес і землі!¹³

А що ж то за принципи? Вони часто згадуються в Писаннях, їх знов і знов навчають на конференціях, таких, як ця, і в нашому розподілі пророка Джозефа Сміта було навчено їх у відповідь на його молитву, подібну до волання: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?”¹⁴ У холодній, бездушній тюрмі в Ліберті його було навчено, що серед принципів праведності є наявність таких чеснот, як терпеливість, довготерпіння, мʼякість і любов нелицемірна ¹⁵. Було очевидно, що за відсутності тих принципів ми зрештою стикнемося з розбратом і ворожнечею.

Я хотів би коротко висловитися з цього приводу про відсутність у деяких кіл в наш час цих принципів праведності. Зазвичай, я життєрадісна, весела людина, і у нашому світі є так багато хорошого та прекрасного. Безсумнівно, у нас є більше матеріальних благословень, ніж у будь-якого покоління в історії, але загалом в культурі 21-го століття і надто часто в Церкві ми все ще бачимо життя, які в небезпеці через компроміси, що призводять до надто багатьох порушень завітів та приносять дуже багато смутку. Подумайте про вульгарну мову, якою супроводжуються сексуальні гріхи. І те, й інше повсюдно присутнє у фільмах чи на телебаченні. Або зверніть увагу на сексуальні домагання та інші форми непристойності на роботі, про що ми так часто читаємо в ці дні. У тому, що стосується чистоти, пов’язаної із завітами, священне надто часто роблять повсякденним і святе надто часто піддають оскверненню. Усі, хто має спокусу ходити тими шляхами або так говорити чи поводитися—образно кажучи, “як дає світ”,—не очікуйте, що це принесе вам мир; я обіцяю вам в ім’я Господа, що це його не принесе. Як сказав колись давній пророк: “Злочестивість ніколи не була щастям”¹⁶. Коли танець завершено, дударю завжди має бути сплачено, і найчастіше цією платнею є сльози і смуток¹⁷.

Або, можливо, ми бачимо інші види насильства чи приниження. Якими ж удвічі обачними маємо бути ми, учні Господа Ісуса Христа, щоб не робити нічого подібного. Ми у жодному випадку не маємо бути винними у будь-якому виді насильства чи неправедного владарювання або аморального примусу—фізичного, емоційного, духовного чи будь-якого іншого роду. Я пам’ятаю, як палко Президент Гордон Б. Хінклі звернувся кілька років тому до чоловіків Церкви, говорячи про тих, кого він назвав “тиранами у своїх сім’ях”¹⁸.

Він сказав: “Яким трагічним і абсолютно огидним явищем є жорстоке поводження з дружиною. Будь-який чоловік у цій Церкві, який жорстоко поводиться зі своєю дружиною, який принижує її, який кривдить її, який неправедно панує над нею, не гідний бути носієм священства. … [Він] не гідний мати храмову рекомендацію”¹⁹. За його словами, такими ж мерзенними є будь-які види насильства над дітьми чи будь-які інші види насильства²⁰.

Надто часто вірні в усьому іншому чоловіки, жінки і, навіть, діти можуть бути винні в тому, що промовляють недобрі, навіть, нищівні слова до тих, з ким вони, можливо, запечатані святим обрядом у храмі Господа. Усі мають право на те, щоб бути любимими, відчувати спокій і знаходити безпеку вдома. Будь ласка, намагаймося підтримувати там таку атмосферу. Миротворцям обіцяно, що Святий Дух буде вашим постійним супутником і благословення проливатимуться на вас “сам[і] по собі” віковічно²¹. Ніхто не може бути гострим на язик чи промовляти недобрі слова і водночас “співа[ти] пісню викупительної любові”²².

На завершення я хотів би повернутися до того, з чого почав. Завтра Великдень—це час для праведних принципів євангелії Ісуса Христа і Його Спокути долати конфлікти і суперечки, відчай і збентеження та, зрештою, смерть. Це час, щоб взяти на себе зобов’язання бути цілковито відданими і словом, і ділом, Агнцю Божому, Який “немочі наші узяв і наші болі поніс”²³ у Своїй рішучості завершити роботу зі спасіння заради нас.

Незважаючи на зраду і біль, на виявлені до Нього погане ставлення і жорстокість, та несучи взяті на Себе гріхи і болі всього людства, Син живого Бога вдивлявся у події, які стануться у далекому майбутньому, бачив нас у ці вихідні й сказав: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!”²⁴ Благословенного вам, радісного, мирного Великодня. За його несказанні можливості вже було сплачено Князем миру, Якого я люблю усім своїм серцем. Це Його Церква. І про Нього я твердо свідчу, про самого Господа Ісуса Христа, амінь.