Просто продовжуйте йти далі — з вірою

Старійшина Джордж А. Сміт, апостол, отримав пораду від пророка Джозефа Сміта, коли йому було особливо важко: “Він сказав мені, що я ніколи не повинен впадати у відчай, які б труднощі не оточували мене. Якби я потонув у найглибшій впадині Нової Шотландії і на мене звалилися всі Скелясті гори, мені не варто було б розчаровуватися, але триматися, виявляти віру і мужність, і тоді б я нарешті вибрався на верхівку цієї груди”¹.

Як пророк Джозеф міг сказати таке — ще й людині, яка страждала? Бо він знав, що це правда. Він сам так жив. Джозеф неодноразово переживав тяжкі труднощі у своєму житті. Однак, виявляючи віру в Ісуса Христа і Його Спокуту й просто продовжуючи йти далі, він подолав перешкоди, які здавалися нездоланними².

Сьогодні я хотів би повторно проголосити заклик Джозефа не дозволяти зневірі приголомшувати нас, коли ми стикаємося з розчаруванням, болісним досвідом, власною невідповідністю чи іншими труднощами.

Коли я говорю про зневіру, то не маю на увазі більш серйозні симптоми клінічної депресії, тривожних розладів чи інших захворювань, які потребують спеціального лікування³. Я маю на увазі стару просту зневіру, яка приходить зі злетами й падіннями в житті.

Мене надихають герої, які продовжують йти далі — з вірою — попри все⁴. У Книзі Мормона ми читаємо про Зорама, слугу Лавана. Коли Нефій отримав пластини з латуні, перед Зорамом постав вибір — йти з Нефієм і його братами в пустиню чи, можливо, втратити своє життя.

Який непростий вибір! Першим бажанням Зорама було втекти, але Нефій утримав його і поклявся, що якщо він піде з ними, то буде вільним і матиме місце в їхній сім’ї. Зорам виявив сміливість і пішов з ними⁵.

Зорам зазнав багатьох страждань у своєму новому житті, але він з вірою просувався вперед. У нас немає жодних підстав вважати, що Зорам чіплявся за своє минуле або затаїв образу на Бога чи інших⁶. Він був справжнім другом Нефія, пророка, і разом зі своїми нащадками жив у свободі й достатку в обіцяній землі. Те, що виникло як велика перепона на життєвому шляху Зорама, зрештою привело до щедрих благословень, які він отримав завдяки своїй вірності й готовності просто продовжувати йти далі — з вірою⁷.

Недавно я почув розповідь однієї сміливої сестри про те, як вона вистояла попри своє випробування⁸. У неї були певні труднощі, і однієї неділі вона сиділа на уроці Товариства допомоги, слухаючи вчительку, яка, на її думку, мала досконале життя, що радикально відрізнялося від її власного. Вона була втомлена й зневірена. Вона відчувала, що недостатньо хороша — або що їй тут не місце — тому підвелася й пішла, плануючи ніколи не повертатися до церкви. Підійшовши до своєї машини, вона отримала чітке враження: “Іди в каплицю й послухай промовця на причасних зборах”. Вона поставила під сумнів це спонукання, але знову сильно відчула його, тож пішла на збори.

Виступ промовця був саме тим, що їй було потрібно. Вона відчула Духа. Вона зрозуміла, що Господь хотів, аби вона залишалася з Ним, щоб вона була Його ученицею і відвідувала церкву, тому вона так і робила.

Знаєте, за що вона була вдячна? За те, що не здалася. Вона просто продовжувала йти далі — з вірою в Ісуса Христа, навіть коли це вимагало від неї великих зусиль, і разом зі своєю сім’єю отримує щедрі благословення, просуваючись вперед.

Бог небес та землі допоможе нам подолати зневіру і будь-які перепони, з якими ми стикаємося, якщо ми звернемося до Нього, діятимемо за спонуканнями Святого Духа⁹ і просто продовжуватимемо йти далі — з вірою.

На щастя, коли ми слабкі або неспроможні, Господь може зміцнити нашу віру. Він може посилити наші здібності понад наші власні. Я відчув це на собі. Понад 20 років тому мене неочікувано покликали служити територіальним сімдесятником і я почувався дуже неготовим до цього. Після того, як я пройшов навчання, я мав головувати на своїй першій конференції колу¹⁰. Ми з президентом колу ретельно спланували кожну деталь. Незадовго до конференції президент Бойд К. Пекер, на той час діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зателефонував мені, щоб дізнатися, чи може відвідати конференцію зі мною. Я був здивований і, звісно ж, погодився. Я запитав у нього про порядок дій, адже тепер мав головувати він. Він запропонував скасувати всі плани й готуватися наслідувати Духа. На щастя, у мене ще було 10 днів на вивчення, молитву й підготовку.

З відкритим порядком денним ми були на трибуні за 20 хвилин до початку зборів провідництва. Я нахилився до президента колу і пошепки сказав: “Це чудовий кіл”.

Президент Пекер злегка ткнув мене ліктем і сказав: “Жодних розмов”.

Я замовк і мені на думку спав його виступ з генеральної конференції “Reverence Invites Revelation” (“Благоговіння запрошує одкровення”)¹¹. Я помітив, що президент Пекер записував посилання на Писання. Дух підтвердив мені, що він отримував спонукання для цих зборів. Моє навчання тільки починалося.

Президент Пекер виступав протягом перших 15 хвилин зборів і наголошував на важливості проведення усіх зборів під керівництвом Святого Духа¹². Потім він сказав: “А зараз ми послухаємо старійшину Кука”.

На шляху до трибуни я запитав у нього, як довго, на його думку, я маю виступати і чи є якась тема, на якій він би хотів, щоб я акцентував увагу. Він сказав: “У тебе є 15 хвилин, дій за натхненням”. Я виступав протягом близько 14 хвилин і поділився всіма своїми думками.

Президент Пекер знову встав і виступав ще 15 хвилин. Він поділився цим уривком з Писань:

“Вимовляйте думки, які Я вкладатиму у ваші серця, і ви не осоромитеся перед людьми;

Бо буде дано вам … у ту саму мить, що вам слід казати”¹³.

Потім він сказав: “А зараз ми послухаємо старійшину Кука”.

Я був шокований. Я навіть подумати не міг, що мене попросять виступити двічі на одних зборах. Мені більше нічого було сказати. Палко молячись і покладаючись на Господню допомогу, я якимось чином був благословенний думкою, уривком з Писань, і я зміг виступати ще 15 хвилин. Я сів повністю виснажений.

Президент Пекер знову виступав 15 хвилин про те, як наслідувати Духа, і поділився вченнями Павла про те, що нам слід говорити не “вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого”¹⁴. Як ви можете уявити, я був приголомшений, коли він втретє за натхненням сказав: “А зараз ми послухаємо старійшину Кука”.

Я був спустошений. Думок більше не було. Я знав, що настав час виявити більше віри. Я повільно пішов до трибуни, благаючи Бога про допомогу. Коли я підійшов до мікрофона, Господь якимось дивовижним чином благословив мене ще на один 15-хвилинний виступ¹⁵.

Збори нарешті закінчилися, але я швидко усвідомив, що за годину почнеться сесія для дорослих членів Церкви. О ні! Як і Зорам, я щиро хотів утекти, але так само, як Нефій утримав його, я знав, що президент Пекер утримає і мене. Збори для дорослих членів Церкви пройшли за таким же зразком. Я виступив ще три рази. Наступного дня під час загальної сесії я виступав один раз.

Після конференції президент Пекер люб’язно сказав: “Давайте колись зробимо це ще раз”. Я люблю президента Бойда К. Пекера і ціную все, чого я навчився.

Чи знаєте ви, за що я вдячний? За те, що не здався — і не опирався. Якби я піддався своєму відчайдушному бажанню втекти з цих зборів, я б упустив можливість зміцнити свою віру й отримати рясний вилив любові та підтримки від мого Небесного Батька. Я дізнався про Його милість, чудотворну, уможливлюючу силу Ісуса Христа та Його Спокути, а також про потужний вплив Святого Духа. Попри мою слабкість¹⁶ я дізнався, що можу служити; я можу зробити певний внесок, коли Господь поруч, якщо я просто продовжуватиму йти далі — з вірою.

Незалежно від розміру, масштабів та серйозності викликів, з якими ми стикаємося в житті, у всіх нас бувають часи, коли ми хочемо зупинитися, піти, втекти або, можливо, здатися. Але виявлення віри в нашого Спасителя, Ісуса Христа, допомагає нам долати зневіру, з якими б перешкодами ми не стикалися.

Так само, як Спаситель завершив роботу, яку Йому було доручено виконати, Він має силу допомогти нам завершити роботу, яку було доручено нам¹⁷. Ми можемо бути благословенні здатністю просуватися вперед шляхом завітів, яким би кам’янистим він не був, і зрештою отримати вічне життя¹⁸.

Пророк Джозеф Сміт сказав: “Стійте міцно, о ви, святі Божі, протримайтеся ще трохи, і бурі життя пройдуть, і вас буде винагороджено тим Богом, Чиїми слугами ви є”¹⁹. В ім’я Ісуса Христа, амінь.