Товариство допомоги

І хоч мало що відомо про формальну організацію жінок у Новому Завіті, усе ж очевидно, що жінки були дуже важливими учасницями Спасителевого священнослужіння. У Новому Завіті вміщено розповіді про жінок, імена яких вказуються і не вказуються. Вони виявляли віру в Ісуса Христа, засвоювали Його вчення і жили за ними, і свідчили про Його священнослужіння, чудеса та велич. Ці жінки стали зразковими послідовницями і важливими свідками в роботі зі спасіння.

Жінки подорожували з Ісусом і Його дванадцятьма апостолами. Вони віддавали своє майно, щоб допомагати в Його священнослужінні. Після Його смерті й воскресіння жінки й далі продовжували бути Його відданими послідовницями. Вони збиралися і молилися разом з апостолами. Вони надавали свої домівки для зібрань членів Церкви. Вони доблесно брали участь у роботі зі спасіння душ, як фізичного, так і духовного.

У Новому Завіті прикладами жінок-послідовниць є Марта і її сестра Марія. У розділі Лука 10 міститься розповідь про Марту, що приймала Ісуса у своєму домі. Вона служила Йому, турбуючись про Його фізичні потреби, а Марія сіла біля ніг Учителя й уважно слухала Його вчення.

У вік, коли від жінок, в основному, очікувалося тільки надання фізичного служіння, Спаситель навчав Марту і Марію, що жінки можуть також і духовно брати участь в Його роботі. Він запропонував їм стати Його послідовницями і брати участь у спасінні, “обрати найкращу частку”, яка ніколи не відбереться від них⁴.

Марія і Марта стали активними учасницями в земному священнослужінні Господа. Далі в Новому Завіті ми читаємо вражаюче свідчення Марти про божественність Спасителя. У бесіді з Ісусом вона сказала: “Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ”⁵.

Багато й інших жінок-послідовниць подорожували з Ісусом та Дванадцятьма, навчаючись від Нього духовно і служачи Йому фізично. Лука написав:

“І сталось, що [Ісус] після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. І з Ним Дванадцять були,

та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили”⁶.

Вірогідно, ці жінки надавали певну економічну допомогу Ісусу і Його апостолам, а також і служили їм, наприклад, готуючи їжу. Не тільки Ісус служив їм,—навчав їх чудовій євангелії і благословляв Своєю зцілюючою силою,— але й ці жінки служили Йому, вділяючи від своїх статків і залишаючись вірними.

Апостол Павло написав про жінок, які і в церковних покликаннях, і за власним бажанням служили святим. Його опис праведної вдови відповідає рисам багатьох жінок в ранній Церкві: “Засвідчен[а] в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала”⁷. Павло також написав про вплив мудрих, досвідчених літніх жінок. Він порадив Титу заохочувати літніх жінок служити молодим жінкам та навчати їх про їхні вічні ролі жінок і матерів, “щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані”⁸.

У книзі Дії вміщено розповідь про жінку, яка була втіленням чеснот, описаних Павлом. Тавіта, знана ще і як Сарна, жила в Йоппії, де вона шила одяг для нужденних жінок.

“А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.

І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. …

А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: “Не гайся прибути до нас!”

І, вставши, Петро пішов із ними. А коли він прибув, … обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.

Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: “Тавіто, вставай!” А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра”⁹.

У Новому Завіті згадуються й інші віддані жінки. Прискилла та її чоловік Акила заради апостолів ризикували власним життям і надавали свій дім для церковних зібрань¹⁰. Павло написав: “Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас”¹¹.

Жінка на ім’я Марія “напрацювалася багато” для апостолів¹². Жінка на ім’я Лідія охристилася разом зі своїми домашніми, а потім служила тим, хто навчав її¹³.

Жінка на ім’я Фіва безсумнівно займала якусь церковну посаду у служінні своїй громаді. Павло сказав: “Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви … щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом”¹⁴. Служіння, яке надавала Фіва та інші видатні жінки Нового Завіту, продовжується сьогодні членами Товариства допомоги—провідниками, візитними вчительками, матерями та іншими, які діють як опікунки, або помічниці, багатьом.

Жінки давньої Церкви були величними й благородними, потрібними й цінними. Вони служили іншим, збільшували власну святість і брали участь у величній роботі зі спасіння душ.

Ці взірці були відновлені в останні дні завдяки організації Товариства допомоги. Пророк Джозеф Сміт проголосив: “Церква ніколи не була організованою досконало, доки жінки не були так організовані”¹⁵. Сестра Елайза Р. Сноу, другий генеральний президент Товариства допомоги, часто говорила про це вчення. Вона сказала: “Хоч це Товариство має таку сучасну назву, однак сама ця інституція є давньою за походженням. Нам було сказано нашим пророком, який загинув мученицькою смертю, що така сама організація існувала в церкві в давнину”¹⁶.

Окрім Джозефа Сміта, також й інші пророки останніх днів свідчили про те, що організація Товариства допомоги є натхненною частиною Відновлення, завдяки якому жінки в Церкві покликаються на церковні посади, щоб служити одна одній та благословляти всю Церкву. Президент Джозеф Ф. Сміт, шостий Президент Церкви, сказав: “Цю організацію Бог створив, уповноважив, установив і висвятив, щоб її члени служили справі спасіння душ жінок і чоловіків”¹⁷. Групі сестер з Товариства допомоги Президент Лоренцо Сноу, п’ятий Президент Церкви, сказав: “Ви завжди поряд зі священством, готові зміцнювати їхні руки і робити свою частку, допомагаючи рухати справу Божого царства; а оскільки ви долучилися до цих трудів, то ви й неодмінно будете причасниками тріумфу цієї роботи і в піднесенні, і славі, які Господь дасть Своїм вірним дітям”¹⁸.

Жінки, беручи участь в роботі Товариства допомоги, служать доблесними послідовницями Ісуса Христа в роботі зі спасіння. Як і жінки в давній Церкві, вони працюють пліч-о-пліч з чоловіками, які мають священство, щоб збільшувати віру та особисту праведність, зміцнювати сім’ї та домівки і шукати нужденних та допомагати їм. Сестра Джулі Б. Бек, п’ятнадцятий генеральний президент Товариства допомоги, навчала: “У Товаристві допомоги ми навчаємося бути учнями Христа. Ми вчимося того, чого б Він хотів, робимо те, що б Він хотів, і стаємо тими, ким би Він хотів нас бачити”¹⁹.