Ламанійці

У Книзі Мормона—група людей, багато з яких були потомками Ламана, старшого сина Легія. Вони вважали себе скривдженими Нефієм і його потомками (Мос. 10:11–17). Внаслідок цього вони повставали проти Нефійців і часто відкидали учення євангелії. Однак незадовго до народження Ісуса Христа Ламанійці прийняли євангелію і стали праведнішими за Нефійців (Гел. 6:34–36). Через двісті років після відвідування Христом Американського континенту і Ламанійці, і Нефійці стали злочестивими і почали воювати між собою. Приблизно через 400 років від р.х. Ламанійці повністю знищили нефійський народ.