Устань, Він кличе тебе

Деякий час тому я спитав свою дружину: “Ти можеш мені сказати, чому, скільки я пам’ятаю, в нашому житті ніколи не було великих проблем?”

Вона подивилася на мене і сказала: “Звісно! Я скажу, чому у нас ніколи не було великих проблем — це тому, що у тебе дуже коротка пам’ять!”

Її влучна і кмітлива відповідь змусила мене ще раз усвідомити, що життя за євангелією Ісуса Христа не позбавляє болю і випробувань, необхідних для нашого зростання.

Євангелія — це не спосіб уникати проблем і випробувань. Вона допомагає їх вирішити через зміцнення нашої віри і навчає нас справлятися з ними.

Я відчув цю істину на собі, коли одного дня, кілька місяців тому, під час прогулянки у мене раптом потемніло в очах і все стало розпливчатим і нечітким. Я злякався. Пізніше лікарі сказали мені: “Якщо ви негайно не почнете лікування, то протягом кількох тижнів можете втратити зір”. Я злякався ще більше.

А потім вони додали: “Вам потрібно робити інтравітреальні ін’єкції — введення ліків прямо в широко відкрите око — кожні чотири тижні до кінця життя”.

Це було неприємним пробудженням до реальності.

Потім у мене виникли думки у вигляді запитань. Я запитав себе: “Добре! Мій фізичний зір страждає, а що з моїм духовним зором? Чи потрібне мені якесь лікування у цій сфері? І що це означає — мати чіткий духовний зір?”

Я почав розмірковувати над історією сліпого чоловіка на ім’я Вартимей, що описана в Євангелії від Марка. У Писаннях сказано: “І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: “Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!”¹

Взагалі-то, в очах багатьох Ісус був просто сином Йосипа, то ж чому Вартимей назвав Його “Син[ом] Давид[овим]”? Просто тому, що він упізнав в Ісусі Месію, Який за пророцтвом мав походити з роду Давидового².

Цікаво, що цей сліпий чоловік, який не міг бачити фізично, розпізнав Ісуса. Він бачив духовно те, чого не міг бачити фізично, тоді як багато інших людей могли бачити Ісуса фізично, але духовно були абсолютно сліпими.

Ця історія пояснює нам дещо про чіткий духовний зір.

Ми читаємо: “І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”³

Усі люди навколо казали йому замовкнути, але він кликав все голосніше, бо знав, Ким дійсно був Ісус. Він ігнорував ті голоси і кричав усе голосніше.

Він діяв, а не піддавався зовнішньому впливу. Попри його обмежені можливості він виявив віру, яка виходила далеко за межі його можливостей.

Отже перший принцип, про який ми дізналися з цієї історії, — ми можемо зберігати духовний зір чітким, коли зосереджуємося на Ісусі Христі і залишаємося вірними тому, що, як ми знаємо, є істинним.

Брати і сестри, щоб зберігати наш духовний зір неушкодженим, нам потрібно прийняти рішення не слухати голоси світу навколо нас. У цьому заплутаному світі, де панує непорозуміння, ми маємо залишатися вірними тому, що знаємо, вірними нашим завітам, вірними у дотриманні заповідей і підтверджувати наші вірування з усе більшою переконаністю, як це робив той чоловік. Нам необхідно навіть ще голосніше проголошувати світу наше свідчення про Господа. Цей чоловік знав Ісуса, залишався вірним тому, у що вірив, і його не відволікали голоси навколо нього.

У наш час існує багато голосів, які намагаються приглушити наші голоси як учнів Ісуса Христа. Голоси світу намагаються робити все, щоб ми замовкли, але саме тому ми й маємо голосніше і потужніше проголошувати наше свідчення про Спасителя. Серед усіх голосів світу Господь розраховує на мій і ваш голос, що ми будемо проголошувати наші свідчення, голосно промовляти істину і ставати Його голосом. Якщо ми не робимо цього, тоді хто буде свідчити про Ісуса Христа? Хто проголошуватиме Його ім’я і заявлятиме про Його божественну місію?

Ми маємо духовний обов’язок, бо маємо знання про Ісуса Христа.

Але, що зробив Вартимей після цього?

На наказ Господа устати, він знову виявив віру.

У Писаннях сказано: “А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса”⁴.

Цей смиренний і вірний чоловік розумів, що за наказом Ісуса він міг устати, тобто піднятися до кращого життя. Він знав, що був сильнішим за свої обставини. І перше, що він зробив, почувши, що Ісус кличе його, це скинув свій плащ жебрака.

І знову він діяв, а не піддавався зовнішньому впливу.

Він міг подумати: “Мені він більше не потрібен, тепер, коли в моєму житті з’явився Ісус. Це — новий день. Моє життя більше не жалюгідне. З Ісусом я можу почати нове життя, сповнене щастя і радості у Ньому, з Ним і завдяки Йому. Мені байдуже, що світ думає про мене. Ісус кличе мене, і Він допоможе мені жити новим життям”.

Яка дивовижна зміна!

Скинувши свій плащ жебрака, він позбувся будь-яких виправдань для себе.

І це другий принцип — ми можемо зберігати духовний зір чітким, коли відкидаємо тілесну людину, каємося і починаємо нове життя у Христі.

Зробити це можна, уклавши завіти і дотримуючись їх, щоб піднятися до кращого життя з допомогою Ісуса Христа.

Поки ми шукаємо виправдання для себе, жалкуючи себе через наші обставини і проблеми та через усе погане, що відбувається у нашому житті, і навіть через усіх поганих людей, які, на нашу думку, роблять нас нещасними, ми носимо на собі цей плащ жебрака. Дійсно, буває так, що люди навмисно чи випадково завдають нам шкоди. Але ми маємо вирішити діяти з вірою в Христа, скинувши з нашого розуму й емоцій плащ, який ми можемо все ще носити, аби приховати самовиправдовування або гріхи, і відкинути його, знаючи, що Ісус може зцілити нас і зцілить.

Ніколи не добре виправдовувати себе так: “Я став таким через неприємні й невдалі обставини. Я не можу змінитися, і мене виправдано”.

Якщо ми так думаємо, то приймаємо рішення піддаватися зовнішньому впливу.

Ми носимо плащ жебрака.

Діяти з вірою означає покладатися на нашого Спасителя, віруючи, що через Його Спокуту, ми зможемо устати над усім, коли Він накаже нам.

Третій принцип міститься в останніх чотирьох словах: “[він] прибіг до Ісуса”.

Як він міг прибігти до Ісуса, якщо був сліпим? Єдиний спосіб — це йти до Ісуса, дослухаючись до Його голосу.

І це третій принцип — ми можемо зберігати духовний зір чітким, коли дослухаємося до голосу Господа і дозволяємо Йому спрямовувати нас.

Подібно до того, як голос цього чоловіка лунав голосніше за інші голоси навколо нього, так само він зміг почути голос Господа серед усіх інших голосів.

Це та віра, завдяки якій Петро йшов по воді доти, доки духовно зосереджувався на Господі і не відволікався на вітри навколо нього.

Потім ця історія про сліпого чоловіка закінчується такими словами: “І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою”⁵.

Найважливіший урок у цій історії полягає у тому, що цей чоловік виявив істинну віру в Ісуса Христа і з ним сталося диво, бо він попросив із справжнім наміром — справжнім наміром йти за Христом.

Саме тоді ми отримуємо благословення, коли йдемо за Ісусом Христом. Це означає, що ми розпізнаємо Його, укладаємо завіти з Богом і дотримуємося їх завдяки Ісусу, змінюємо нашу тілесну людину з Його допомогою і терпимо до кінця, йдучи за Ним.

Для мене зберігати духовний зір чітким — це зосереджуватися на Ісусі Христі.

Отже, чи стає мій духовний зір чітким завдяки ін’єкціям у мої очі? Хто я такий, аби це стверджувати? Але я вдячний за те, що я бачу.

Я чітко бачу руку Господа у цій священній роботі і в моєму житті.

Я бачу віру багатьох людей там, де я буваю, і вони зміцнюють мою власну віру.

Я бачу ангелів навколо себе.

Я бачу віру багатьох людей, які фізично не бачать Господа, але розпізнають Його духовно, бо вони знають Його особисто.

Я свідчу, що ця євангелія є відповіддю на все, бо Ісус Христос є відповіддю для кожного. Я вдячний за те, що саме я можу бачити, коли йду за моїм Спасителем.

Я обіцяю, що коли ми дослухаємося до голосу Господа і дозволяємо Йому спрямовувати нас шляхом завітів із Спасителем, ми будемо благословенні чітким зором, духовним розумінням і миром у серці та розумі все наше життя.

Проголошуймо наші свідчення про Нього голосніше, ніж звучать голоси навколо нас у світі, якому потрібно чути більше, а не менше про Ісуса Христа. Скиньмо плащ жебрака, який ми, можливо, ще носимо, й устаньмо над світом до кращого життя в Ісусі Христі і завдяки Йому. Позбудьмося всіх виправдань себе, аби тільки не йти за Ісусом Христом, і знайдімо хороші причини йти за Ним, дослухаючись до Його голосу. Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.