Поглинуті радістю Христа

З Нового Завіту ми дізнаємося про сліпого Вартимея, який гукав до Ісуса, сподіваючись на чудо. “Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів”¹.

Був ще один випадок, коли чоловік у Віфсаїді прагнув зцілення. На відміну від попереднього, це чудо не сталося негайно. Натомість Ісус двічі благословив чоловіка, перш ніж той “одужав”².

У третьому прикладі апостол Павло “три рази благав… Господа”, коли потерпав від напасті³, але, наскільки нам відомо, на своє щире благання він не отримав бажаної відповіді.

Три різні людини. Три унікальні випадки.

Тому виникає питання: Чому хтось отримує жадані чудеса швидко, у той час як інші продовжують терпляче надіятись на Господа?⁴ Ми можемо не завжди знати чому страждаємо, але, на щастя, ми знаємо Хто “любить [нас]”⁵ і “роб[ить] все заради [нашого] добробуту і щастя”⁶.

Бог, Який бачить кінець від початку⁷, запевнює нас, що “твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час”⁸ і їх буде освячено “на твою користь”⁹.

Допомагаючи нам знайти більше сенсу у наших випробуваннях, старійшина Орсон Ф. Уітні навчав: “Ні біль, від якого ми страждаємо, ні випробування, які до нас приходять, не минають марно. Вони служать для нашого навчання… Усе… що ми зносимо… з терпінням, зміцнює наш характер, очищує наше серце, розширює нашу душу і робить нас більш люблячими і милосердними… І саме завдяки смутку і стражданню, важкій праці й лиху ми здобуваємо освіту, заради якої прийшли сюди і яка зробить нас більше подібними до наш[их небесних батьків]”¹⁰.

Розуміючи, що “сила Христова [увійде] в [нього]” в його випробуваннях, апостол Павло смиренно сказав: “Коли бо я слабий, тоді я сильний”¹¹.

Життєві лиха випробовують нас¹². Навіть Спаситель “навчився послуху” і став “досконалим через страждання”¹³.

І одного дня Він із співчуттям скаже: “Дивись, я очистив тебе, я вибрав тебе в горні страждань”¹⁴.

Довіра до божественних цілей Бога вселяє надію у втомлені душі і запалює рішучість у періоди страждань і душевного болю¹⁵.

Багато років тому Президент Рассел М. Нельсон поділився цією важливою думкою: “Коли ми дивимося на все з вічної перспективи, наші тягарі значно полегшуються”¹⁶.

Зображення

Холлі і Трей Портери.

Ми з моєю дружиною Джилл недавно побачили підтвердження цієї істини у відданому житті Холлі та Ріка Портерів, чий 12-річний син, Трей, трагічно загинув під час пожежі. З сильними опіками на руках і ступнях, отриманими внаслідок героїчних зусиль врятувати свого любого сина, Холлі пізніше свідчила на причасних зборах приходу про великі спокій і радість, які Господь дав їхній сім’ї у їхньому горі, використовуючи такі слова, як: чудесно, неймовірно та дивовижно.

Зображення

Потиск рук, які зцілюють.

Те невимовне горе дорогоцінної матері замінилося на всеосяжний спокій разом з цією думкою: “Рятують не мої руки. Рятують руки Спасителя! Замість того, аби бачити у своїх шрамах нагадування про те, чого я не змогла зробити, я згадую шрами, які має мій Спаситель”.

Свідчення Холлі є здійсненням обіцяння нашого пророка: “Якщо ви мислите целестіально, ви будете дивитися на випробування та протидію в новому світлі”¹⁷.

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон сказав: “Я впевнений, що трудність подолання випробувань і зростання завдяки їм виникла ще тоді, коли в доземному житті Бог представив Свій план викуплення. Ми маємо прийняти цей виклик зараз, знаючи, що Небесний Батько буде нам допомагати. Але дуже важливо, щоб ми зверталися до Нього. Без Бога ці темні періоди страждань і лиха можуть вести до зневіри, відчаю та навіть гірких почуттів”¹⁸.

Щоб уникнути темряви незадоволення, і натомість знайти більші спокій, надію і навіть радість у складних випробуваннях життя, я поділюся трьома божественними принципами як запрошеннями.

Перший — наша віра міцнішає, якщо Ісус Христос для нас понад усе¹⁹. “Звертайтеся до Мене в кожній думці, — проголошує Він, — не вагайтеся, не бійтеся”²⁰. Президент Нельсон навчав:

“[Наше] вічне життя залежить від [нашої] віри в [Христа] та в Його Спокуту”²¹.

“Борючись із сильним болем, викликаним нещодавньою травмою, я відчув ще більшу вдячність за Ісуса Христа і незбагненний дар Його Спокути. Лише уявіть собі! Спаситель страждав, “зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду”, щоб Він міг втішити нас, зцілити нас, врятувати нас у часи, коли ми цього потребуємо”²².

Він продовжив: “Моя травма змусила мене знову й знову згадувати про “велич Святого Ізраїля”. Упродовж мого зцілення Господь виявляв Свою божественну силу спокійно і недвозначно”²³.

Наш Спаситель підбадьорює такими словами: “Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!”²⁴

Другий — яскравіша надія є наслідком бачення нашої вічної долі²⁵. Говорячи про силу, яка йде від “бачення неймовірних обіцяних благословень Батька… щодня… перед нашими очима”, сестра Лінда Рівз свідчила: “Я не знаю, чому у нас так багато випробувань, але особисто я… відчуваю, що нагорода є такою величною… такою приємною й незбагненною, що в той день, коли ми її отримаємо, нам може захотітися сказати нашому милостивому, люблячому Батькові: “І це все, що вимагалося?!”… Чи матиме значення те, що нам довелося вистраждати тут, якщо в кінці ці випробування… зро[блять] нас підготовленими до вічного життя… в царстві Бога?”²⁶

Президент Нельсон поділився цією думкою: “Подумайте про відповідь Господа Джозефу Сміту, коли той у тюрмі в Ліберті благав про допомогу. Господь навчав Пророка, що нелюдське поводження з ним додасть йому досвіду і буде йому на благо. “Якщо ти витерпиш це достойно, — пообіцяв Господь, — Бог піднесе тебе на висоту”. Господь навчав Джозефа мислити целестіально й уявляти собі вічну винагороду, а не зосереджуватися на нестерпних труднощах тих днів”²⁷.

Ця зміна кута зору Джозефа привела до його ще більшого освячення, про що свідчить його лист другові: “Після того як я провів у стінах в’язниці п’ять місяців, думаю, що моє серце назавжди лишиться лагіднішим, ніж до того… Думаю, що ніколи не міг би відчувати того, що відчуваю зараз, якби не постраждав від усіх проявів несправедливості”²⁸.

Третє — велика сила приходить від зосередження на радості²⁹. У найкритичніші, найболісніші години вічності, наш Спаситель не відсахнувся, але прийняв гірку чашу³⁰. Як Він це зробив? Ми дізнаємося, що “за[ради] радости, яка була перед Ним, [Христос] перетерпів хреста”³¹, коли Його волю “бу[ло] поглинуто волею Батька”³².

Зображення

Христос у Гефсиманії.

Слово “поглинути” глибоко зворушує мене. Моя зацікавленість цим словом посилилася, коли я дізнався, що іспанською “поглинути” перекладається як “випалити”, німецькою це “знищити”, а китайською “охопити”. Тому, коли життєві випробування є дуже болісними і великими, я згадую обіцяння Господа — що нам не потрібно “зазна[вати] ніякого лиха, без того, щоб воно не було поглинуто [випалено, знищено та охоплено] радістю через Христа”³³.

Я бачу в багатьох вас цю радість, “[вищу] земного розуміння”³⁴, хоча ваші гіркі чаші ще не були забрані від вас. Дякую, за те, що дотримуєтесь завітів і стоїте як свідки Бога³⁵. Дякую, за те, що робите зусилля, аби благословити усіх нас, у той час як тихо несете “тягарі скорбот людських”³⁶. Бо коли ви донесете допомогу Спасителя до інших, ви знайдете її для себе, навчала президентка Камілл Н. Джонсон³⁷.

А тепер давайте повернемося з вами до причасних зборів, де ми побачили чудо, в якому сім’я Холлі Портер отримала допомогу від Господа³⁸. Коли я на тих зборах обмірковував, що мені сказати, аби утішити цю дивовижну сім’ю та їхніх друзів, до мене прийшла думка: “Використовуй слова Спасителя”³⁹. Тому сьогодні я завершую так, як у той недільний день, Його словами, “як[і] зцілю[ють] поранену душу”⁴⁰.

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!”⁴¹

“Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, навіть коли ви у залежності; і це Я зроблю для того, щоб ви предстали свідками Моїми після того, і щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах”⁴².

“Я не кину вас сиротами, — Я прибуду до вас!”⁴³

З радісним благоговінням я свідчу, що наш Спаситель живий і “Його обіцяння є дійсними!”⁴⁴ Особливо вам, хто тривожиться або має “як[ісь] інш[і] стражд[ання]”⁴⁵, я свідчу, що наш Небесний Батько чує ваші сльозні благання⁴⁶ і завжди відповість із досконалою мудрістю⁴⁷. “Нехай Бог зміцнить вас”, як Він зробив це з нашою сім’єю у часи великої потреби, щоб “ваші тягарі могли бути легкими”⁴⁸, навіть “поглинутими радістю через Христа”⁴⁹. У святе ім’я Ісуса Христа, амінь.