Цей найвеличніший з усіх розподілів

Тим, хто занепокоєний майбутнім, хочу сказати дві речі. Я кажу про це з любов’ю і від щирого серця.

По-перше, ми ніколи не повинні дозволяти страху й батькові страху (тобто Сатані) відвертати нас від віри і праведного життя. Кожна людина в кожну епоху повинна була з вірою проходити через те, що завжди було не до кінця певним. Таким є план. Лише вірте. Бог на варті. Він знає ваше ім’я і Він знає вашу потребу.

Віра в Господа Ісуса Христа! Ось перший принцип євангелії. Ми повинні йти вперед. Бог очікує, що у вас буде досить віри і рішучості, досить довіри до Нього, щоб продовжувати рухатися вперед, продовжувати жити, продовжувати радіти. Він сподівається, що ви не просто зустрінете майбутнє; Він сподівається, що ви осягнете і створите це майбутнє, щоб любити його, бути щасливими і радіти можливостям, які вам випадають.

Бог з нетерпінням чекає нагоди відповісти на ваші молитви і здійснити ваші мрії, так само, як і завжди. Але Він не може цього зробити, якщо ви не молитеся і не мрієте. Одним словом, Він не може цього зробити, якщо ви не вірите.

Звернімося до двох уривків з Писань, де розповідається про людей, які жили у неспокійні часи.

Перший уривок з розділу 101 в Ученні і Завітах. Це одкровення було дане, коли святі, які зібралися в Міссурі, потерпали від тяжких переслідувань. На мою думку, найгірші з тих днів можна вважати найтяжчими і найнебезпечнішими часами—я б сказав, “часами терору”—що їх Церква будь-коли зазнавала.

Однак у той страшний час Господь сказав Своєму народові:

“Нехай ваші серця буде втішено щодо Сіону; бо вся плоть у Моїх руках; будьте спокійними та знайте, що Я є Бог.

Сіон не буде зсунуто зі свого місця, незважаючи на те, що його дітей розсіяно.

Ті, хто залишився і має чисте серце, повернуться і прийдуть до своїх успадкувань, вони та їхні діти, з піснями вічної радості, щоб розбудовувати спустошені місця Сіону—

І все це для того, щоб було виповнено слова пророків” (УЗ 101:16–19).

Отже, нехай ваші серця сповнюються втіхою, коли ви думаєте про Сіон. І пам’ятайте найбільш фундаментальне визначення Сіону, яке нам було дано,—це “чисті серцем” (УЗ 97:21). Якщо ви збережете серце чистим, то ви, ваші діти і онуки співатимуть пісні вічної радості, розбудовуючи Сіон, і вас не буде зсунуто з вашого місця.

Інший вірш, до якого я хочу звернутися, це слова Спасителя до учнів перед самим Його розп’яттям, коли вони відчували страх, були збентежені й переслідувані. Звертаючись до всіх них з останньою порадою за Свого смертного життя, Він сказав: “Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!” (Іван 16:33).

Отже, у світі, де панує горе, давайте пам’ятати свою віру. Згадуймо інші обіцяння і пророцтва, дані нам; усі вони дають утіху, тож живімо більш повно, сміливо і відважно, ніж це було на будь-якому етапі нашої історії.

Христос переміг світ і приготував шлях для нас. Він сказав нам у наші дні: “Підпережіть стегна свої і будьте підготовленими. Ось, царство ваше, і ворог не подолає” (УЗ 38:9).

Це безпосередньо підводить до ще одного пункту, говорячи про добу, в яку ми з вами живемо. Ми вийшли на сцену земного життя у найвеличніший розподіл євангелії, який коли-небудь мало людство, і нам треба якнайкраще скористатися цим.

Ось одна з моїх найулюбленіших цитат від пророка Джозефа Сміта (1805–1844): “Розбудова Сіону—це справа, яка цікавила народ Божий в усі віки. Це те, про що говорили з особливою насолодою пророки, священики і царі. Вони з радісним передчуттям чекали на день, в який ми живемо, і натхненні небесним, радісним передчуттям вони співали, і писали, і пророкували про цей наш день. … Ми—привілейований народ Божий, [обраний] для того, щоб явити славу цих останніх днів”¹.

Зверніть увагу на подібне твердження Уілфорда Вудраффа (1807–1898): “Всемогутній зі Своїм народом. Ми матимемо всі одкровення, необхідні нам, якщо будемо виконувати свій обов’язок і виконувати заповіді Бога. … Поки я … живу, я хочу виконувати свій обов’язок. Я хочу, щоб святі останніх днів виконували свій обов’язок. … Їхня відповідальність є великою і могутньою. Очі Бога і всіх святих пророків дивляться на нас. Це—величний розподіл, про який говорили від початку світу. Нас зібрано разом … силою і за наказом Бога. Ми виконуємо роботу Бога. … Тож здійснімо свою місію!”².

І, нарешті, слова Президента Хінклі, нашого сучасного пророка, який нині веде нас через нелегкі часи сьогодення: “Ми, нинішнє покоління, є останніми женцями з усіх попередніх поколінь. Недостатньо лише називатися членом цієї Церкви. На нас лежить священна відповідальність. Приймімо її і виконуймо її!

Ми повинні жити, як справжні послідовники Христа, проявляючи до всіх милосердя, відплачуючи добром на зло, навчаючи своїм прикладом шляхів Господніх і старанно служачи Йому так, як Він повелів.

Живімо гідно славетного дару світла, розуміння й вічної істини, які дійшли до нас крізь усю тяжкість минулих часів. Чомусь серед усіх, хто жив на землі, ми народилися саме в цю неповторну і дивовижну добу. Будьте вдячними, а, найголовніше, будьте вірними”³.

Кажучи про цю надзвичайну добу, наші пророки зосереджували свою увагу не на страхах часу, в якому вони жили, і не на зловісних моментах останніх днів, у які ми живемо, але вони відчували необхідність говорити про можливості та благословення, а понад усе, про відповідальність здобути привілеї, які дає нам цей найвеличніший з усіх розподілів. Мені подобаються слова пророка Джозефа Сміта про те, що давні пророки, священики і царі “з радісним передчуттям чекали на день, в який ми живемо, і … вони співали, і писали, і пророкували про цей наш день”. Чому вони так раділи? Я можу запевнити вас, що вони не зосереджували увагу на страхові й трагедіях. Слова брата Вудраффа були такими: “Очі Бога і всіх святих пророків дивляться на нас. Це—величний розподіл, про який говорили від початку світу”. Дозвольте повторити слова Президента Хінклі: “Чомусь серед усіх, хто жив на землі, ми народилися саме в цю неповторну і дивовижну добу. Будьте вдячними, а, найголовніше, будьте вірними”.

Я не знаю, які почуття викликають у вас ці слова, але в мене раптом розсіюються всі тривоги стосовно часу, в який ми живемо, і я відчуваю смирення й духовне захоплення, думаючи про надані мені можливості. Господь стежить за Своїм світом, Своєю Церквою, Своїми провідниками і, звичайно, за вами. Давайте лише пересвідчимося, що ми “чисті серцем” і вірні. Якими благословеннями наділить вас Бог! Якими щасливими будуть ваші діти й онуки!

Подумайте про те, яку допомогу нам дано, щоб нести світло євангелії у цей сповнений темряви світ. У нас є приблизно 53 тис. місіонерів, і в наш час це набагато більше, ніж у будь-який інший період історії з початку світу. Ця кількість оновлюється кожні два роки тими, хто замінює своїх попередників. Але нам потрібно ще більше.

Понад 2000 років тому у Старому світі існував лише один храм і два-три храми в історії Книги Мормона, але зараз храми з’являються так швидко, що ми ледве встигаємо стежити за їхньою появою!

Додайте чудо комп’ютерної техніки, яке допомагає нам систематизувати сімейно-історичні дані й виконувати спасительні обряди для наших померлих. Додайте сучасні засоби пересування, які дозволяють генеральним авторитетам їздити по всьому світу і особисто свідчити про Господа всім святим в усіх країнах. Додайте те, що туди, куди ми не можемо поїхати, ми можемо “надіслати” своє свідчення, як сказано в Писаннях, за допомогою супутникових трансляцій (див. УЗ 84:62).

Додайте всі засоби освіти, науки, технологій, комунікацій, транспорту, медицини, харчування й одкровення, які навколо нас, і ми почнемо усвідомлювати, що мав на увазі ангел Мороній, коли неодноразово повторив хлопчику-пророку Джозефу Сміту, цитуючи зі Старого Завіту пророка Йоіла, про те, що в останні дні Бог проллє Свій дух на “кожне тіло” і на весь світ, усі люди отримають як благословення світло, що пошириться на всі сфери життя, і це буде складовою відновлення євангелії Ісуса Христа” (Йоiл 2:28; курсив додано; див. також Джозеф Сміт—Історія 1:41).

Ми дивимося на всі ці благословення нашого розподілу і, помовчавши, кажемо нашому Небесному Батьку: “Хвала Тобі!”⁴.

Я хочу додати ще один елемент до повної картини цього розподілу. Оскільки наш розподіл є останнім і найвеличнішим з усіх, оскільки все згодом досягне найвищої точки і виповниться в цю епоху, отже, існує одна особлива відповідальність, яку покладено на нас у Церкві сьогодні і яку не було покладено до такої ж міри на плечі членів Церкви будь-коли в минулому. Ми маємо відповідальність підготувати Церкву Агнця Божого до приходу Агнця Божого, коли Він прийде особисто в переможній славі виконати свою роль Господа над панами і Царя над царями.

Ми маємо відповідальність як Церква і як окремі члени цієї Церкви бути гідними того, щоб Христос прийшов до нас, бути гідними того, щоб Він привітав нас, і того, щоб Він визнав, прийняв нас і обійняв. Життя, які ми представимо Йому в той священний час, мусять бути гідними Його!

Мовою Писань, за всю історію нам випала доля бути тими, хто має приготувати молоду (Церкву) для Молодого (Спасителя) і бути гідними отримати запрошення на весільний бенкет (див. Матвій 22:2–14; 25:1–12; УЗ 88:92, 96).

Отже, якщо відкинути страх перед майбутнім, я сповнююся неймовірним трепетом, думаючи про надзвичайне почуття обов’язку підготувати своє життя (і в міру своїх можливостей—допомогти членам Церкви підготувати їхнє життя) до того дня, про який давно було пророковано, до часу, коли ми представимо Йому Церкву, Його Церкву.

Я не знаю, коли настане цей унікальний день. Я не знаю, хто зможе його побачити. Але це я знаю твердо: коли Ісус прийде, то члени Його Церкви мусять виглядати і поводитися так, як повинні виглядати і поводитися члени Його Церкви, щоб бути прийнятими Ним. Ми мусимо виконувати Його роботу, і ми мусимо жити за Його вченнями. Він повинен впізнати нас швидко і впізнати легко, як справжніх Своїх учнів.

Безсумнівно, саме тому Президент Хінклі сказав: “Недостатньо, щоб [нас, вас і мене, сьогодні, в наш час] знали просто як членів цієї Церкви. … Ми мусимо жити, як справжні послідовники … Христа”. Ми живемо в останні дні, і ви та я маємо робити все, щоб бути якнайкращими святими останніх днів.

Чи будете ви й ваші нащадки мати щасливе майбутнє в ці останні дні? Безсумнівно! Чи настануть важкі часи, коли збуватимуться ті грізні попередження і пророцтва про події в останні дні? Звичайно, так. Чи зможуть ті, хто будує на камені Христа, протистояти таким вітрам, граду і могутній бурі? Ви знаєте, що зможуть. Ви покладаєтеся на міцне слово. Ви покладаєтеся на Його слово! Той камінь, “на якому ви збудувалися, … є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти” (Геламан 5:12).

Я залишаю вам свою любов і залишаю своє свідчення не лише про те, що Бог живий, але і про те, що Він любить нас. Він любить вас. Все, що Він робить—для нашого блага і захисту. У світі існує зло і смуток, але в Ньому немає зла або шкоди. Він—наш Батько, досконалий Батько, і Він захистить нас від бурі.

Я свідчу вам не лише про те, що Ісус є Христос, Святий і Єдинонароджений Син Божий, але й про те, що Він живий, що Він любить нас, що завдяки силі і заслузі Його спокутної жертви ми також житимемо вічно.

Це—Церква і царство Боже на землі. Істину було відновлено. Живіть впевнено, з оптимізмом, вірою і відданістю. Серйозно ставтеся до життєвих випробувань, але не бійтеся їх і не занепадайте духом Відчувайте радість, яку мають святі останніх днів, а не роз’їдаючу тривогу або руйнівний розпач.

“Не бійся, черідко мала. … Звертайтеся до [Христа] в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся” (УЗ 6:34, 36).

“Ви ще не зрозуміли, які великі благословення Батько … приготував для вас. … Будьте в доброму гуморі. … Царство ваше, і благословення його ваші, і багатства вічності ваші” (УЗ 78:17–18).

Я залишаю вам своє благословення, любов і апостольське свідчення про істинність всього цього.

З виступу на вогнику Церковної системи освіти 12 вересня 2004 року.