Будь ласка, зціли моє серце

У річницю смерті мого брата я розмірковував про той час, який минув після його смерті. Я пам’ятаю не лише гострий біль, який відчував, але і благословення, які Бог мені дав.

Я ніколи не розумів, як могли люди казати, що смерть близьких може приносити благословення. Я не міг зрозуміти, як люди можуть відчувати радість і вдячність за те, що приносить мені стільки болю. Однак однієї ночі мої погляди повністю змінилися.

Я прокинувся серед ночі від того, що на серці було так важко, як ніколи. Біль був просто задушливим. Я впав на коліна й, ридаючи, звернувся в молитві до Небесного Батька. Усе життя мене вчили про Спокуту і про дивовижну зцілюючу силу Ісуса Христа. Зараз моя віра проходила перевірку. Чи дійсно я вірив? Я просив Небесного Батька зцілити моє серце. Біль був надто сильний, і я не міг справитися з ним самотужки.

Потім почуття спокою, втішення і любові наповнило мене з ніг до голови. Мені здавалося, ніби Бог огорнув мене Своїми руками і захистив від сильного болю, який я відчував. Як і раніше, я сумував за своїм братом, але тепер я дивився на все іншими очима. Я так багато засвоїв завдяки цьому досвіду.

Я знаю, що нам доступні любов і мир Господа. Нам потрібно лише простягнути руку.