Приховані небезпеки
Щоб уникнути падіння у приховані прірви, не сходьте зі шляху!
Неподалік верхівки Санта-Крус, острова на Галапагосах, знаходяться Лос-Хемелос (“Близнюки”). Кожна з цих двох величезних прірв за розміром дорівнює кільком футбольним полям. Збоку вони дуже схожі на давні кар’єри, з яких люди в давнину видобували камінь для тогочасних храмів.
Незважаючи на природню красу місцевості, не все є таким, як здається. Густа рослинність вкриває цей тропічний куточок, окрім протоптаних доріжок. Ці доріжки старанно вибиралися, щоб на них було надійно ступати. Ґрунт по обидва боки від цих доріжок, хоча і вкритий кущами, рослинами і навіть деревами, може виявитися не зовсім міцним.
Якщо ви зійдете з дороги, яка оточує Лос-Хемелос, щоб оглянути тропічний ліс, у будь-який момент ви можете ступити на частину породи, яка виявиться недостатньо міцною, щоб утримати вашу вагу. Як глибоко ви впадете? Про це ви дізнаєтеся, лише коли опинитеся на дні прірви. Деякі прірви на острові Санта-Крус сягають глибини більше 30 м. За місцевими переказами одна прірва є настільки глибокою, що її дно ще ніколи не було виміряне.
Ці доріжки пролягають певним маршрутом—таким, яким вам може й не захотітися йти. Але ці доріжки надійні і прокладені для вашої безпеки.
Стережіться тонкого ґрунту
З погляду євангелії ці доріжки навколо Лос-Хемелос можуть символізувати багато чого, зокрема, заповіді, вчення пророків, поради з програм “Обов’язок перед Богом” та “Особистий розвиток”, норми з брошури Заради зміцнення молоді і саму євангелію. Коли ми застосовуємо євангелію, дотримуємося вчень пророків, живемо згідно з заповідями, то знаходимо безпеку і спокій. Коли ж ми цього не робимо, то … піддаємо себе певному ризику.
Часом ми можемо спокушатися припинити дотримуватися заповідей або ігнорувати вчення Церкви через те, що, вони, на нашу думку, обмежують. Ми хочемо обрати власний шлях у житті.
Але так само, як доріжки навколо Лос-Хемелос допомагають людям уникнути падіння через тонкий шар ґрунту, заповіді не обмежують нашої свободи волі—навпаки, вони дають найкращий шанс здобути щастя й успіх. Ми завжди в змозі вибрати, що ми хочемо робити. Ми можемо прийняти рішення йти власною стежкою, а не тією, яку проклав для нас Небесний Батько. Безсумнівно, що ми не досягнемо місця нашого призначення швидше, ніж йдучи перевіреним шляхом; крім того, пошуки власного шляху можуть бути болісними і виснажливими.
Те ж саме стосується заповідей, зокрема, Слова мудрості. Небесний Батько і Його Церква не забирають нашої свободи волі, вимагаючи, щоб ми утримувалися від вживання алкоголю. Ми можемо вибрати: будемо ми виконувати цю заповідь чи ні. Але коли ми здійснюємо цей вибір, то також вибираємо пов’язані з ним наслідки.
Якщо ми вибираємо порушувати [Божі] заповіді, тоді ризикуємо втратити всі [Його] благословення. Вибір полягає не в тому, чи дозволяється нам вживати алкоголь або щось робити чи не робити. Він полягає в тому, чи хочемо ми благословень царства небесного і чи хочемо робити те, що просить нас Господь, бо ми любимо Його і навернені до Нього.
Безпечна стежка
Хессіка П. та Норі А., дві молоді жінки, які живуть на острові Санта-Круз, знають про це особисто. Обидві вони навернені і обидві бачили, які зміни приносить дотримання заповідей. На Галапагоських островах небагато членів Церкви—лише 125 членів їхнього приходу на 25 тис. мешканців острова. Буває важко залишатися на тісній і вузькій дорозі (див. 1 Нефій 8:20; 2 Нефій 4:33; 31:17–19; Алма 7:19) з такими поширеними навколо спокусами, як алкоголь і наркотики.
Норі бачила всі ці труднощі у власній сім’ї. Через рік після того, як її сім’я була охрищена, вони були запечатані у храмі в Гуаякіль, Еквадор. Однак невдовзі кілька членів її сім’ї відійшли від Церкви. Якийсь час вона і її мама були єдиними, хто відвідував церкву. Як вона залишилася сильною?
“Завдяки домашньому сімейному вечору,—каже вона. —Якийсь час його проводили лише моя мама і я. Згодом приєдналися мій старший брат і тато. І кожного разу, коли ми вивчали євангелію, мій тато казав: “Це для мене”. Зараз він духовно зміцнюється, так само, як і мій брат”.
Хессіка зазнала іншого випробування. “Важко бути єдиним членом Церкви у своїй сім’ї”,—пояснює вона. Деяким членам її сім’ї не подобається той факт, що вона ходить до церкви. Це навіть викликає суперечки.
“Іноді так хочеться, щоб твої батьки, твоя сім’я були членами Церкви,—каже вона,—щоб ви могли ділитися з ними [радістю]. Це важко.
Коли у вас є проблеми, ви не можете бродити вулицею або вживати алкоголь, тому що це ніяк не допоможе. Натомість я йду до церкви, де в мене є гарні друзі.
Вони мені дуже допомагають. Якщо у мене пригнічений настрій, неподалік завжди є Норі або інші молоді жінки. Коли я приходжу до церкви, то оживаю. Я відчуваю полегшення від усіх своїх проблем”.
Вибір правильного шляху
Хессіка і Норі знайшли радість у житті за євангелією. Або, краще сказати, вони знайшли радість завдяки життю за євангелією.
Заповіді, як і доріжки навколо Лос-Хемелос, не обмежують нас. Вони належним чином скеровують, щоб зробити досконалими завдяки Спокуті Спасителя (див. УЗ 82:8–9). Коли ми вибираємо дотримуватися заповідей, то вибираємо виявляти любов і відданість Богові. Ми вибираємо бути гідними напарництва Святого Духа. Ми вибираємо бути гідними отримати натхнення, бути спроможними служити, ввійти у храм і шанувати священство.
Найважливіше, ми вибираємо працювати над тим, щоб отримати вічне життя в целестіальному царстві з нашим Небесним Батьком. Це шлях миру і щастя.
ФОТОГРАФІЇ МОЛОДИХ ЖІНОК І ФОН Джошуа Дж. Перкі