Телевізор і духовний підйом

Мій чоловік зовсім не чує, але глибоко відданий євангелії. Однак через те, що упродовж багатьох років йому було нелегко розуміти, про що йдеться на церковних зборах, у нього ослабло бажання відвідувати додаткові збори священства й трансляції. Хоча члени нашого приходу дружньо до нього ставилися і підбадьорювали, все ж недостатнє розуміння того, яку технічну допомогу потребував мій чоловік, аби брати участь у зборах, часто викликало у нього почуття самотності й розчарування.

Ми були новенькими у приході, й настав час генеральної конференції. Мій чоловік неохоче готувався до загальних зборів священства, думаючи про те, з якими проблемами він стикнеться, намагаючись переглянути трансляцію. Він прийшов і зрозумів, що ніхто не знає, як встановити приховані титри на великому проекторі, тож привезли телевізор і встановили його у куті зали. Однак і тут виявилася невелика проблема. Через недогляд шнур від телевізора використали для встановлення проектора, тому не було ніякої можливості користуватися телевізором. Мій чоловік, який уже звик до таких ситуацій, пішов до бібліотеки й почав шукати шнур для проектора. Проглянувши кілька коробок і шаф, він знайшов короткий шнур, що призначався для проектора.

Оскільки трансляція мала от-от початися, ніхто не хотів роз’єднувати зв’язок і знову все налаштовувати. А шнур, знайдений чоловіком, був надто коротким, щоб дотягти до телевізора в пересувній шафі, тож телевізор треба було поставити на нижчий стіл. Він вивіз шафу з причасної зали до сусідньої кімнати. Потім він почав встановлювати телевізор і не знав, чи прийде хтось, щоб допомогти йому. У ту мить він відчув, що до кімнати хтось увійшов. То був єпископ. На серці мого чоловіка полегшало, коли вони удвох поставили телевізор на стіл. Мій чоловік налаштовував телевізор, а єпископ у цей час узяв стілець і поставив його перед екраном.

Мій чоловік подякував єпископу і потис йому руку, а той повернувся й попрямував до дверей. На велике здивування мого чоловіка єпископ проминув двері й підійшов до місця, де біля стіни стояли стільці. Він узяв один і сів поруч з чоловіком. Вони сиділи разом упродовж всієї сесії.

Сьогодні мій чоловік радо ходить на всі збори. Простий акт доброти, виявленої єпископом, допоміг моєму чоловікові відчути духовний підйом і сповнив його серце вдячністю. Хоча певні проблеми й досі виникають, однак він більше не почуває себе самотнім або небажаним. Ставлення мого чоловіка назавжди змінилося завдяки натхненному вчинку одного Христового пастиря.