Вдячність за дар Викуплення

Коли я розмірковую над значенням Спокути Ісуса Христа в житті кожної людини, я роблю висновок, що я все ще не можу повністю охопити весь масштаб і велич цієї події. Я навіки вдячна за дар, який дозволяє повернутися у присутність Небесних Батьків після земного випробування. Спокута є центром євангелії і плану спасіння, підготовленого для нас Небесним Батьком, а також виявом Божественної любові до нас. Наш Спаситель і Викупитель, Ісус Христос,—це надійний міст, який дозволяє нам подолати прірву, що лежить між нами і Небесним Батьком через нашу неслухняність. Гріхи обтяжують і пригнічують нас, викликають всілякі сумніви, приносять страждання, зупиняють наш духовний розвиток і навіть повертають його у зворотному напрямку, але, за допомогою щирого покаяння, ми можемо звільнитися від впливу гріха. “Лише через покаяння ми отримуємо доступ до викупної милості Ісуса Христа…, [яка] направляє нас до свободи, впевненості та миру” (Д. Тодд Крістофферсон, “Небесний дар покаяння,” Ліягона, листопад 2011, 38).

У Писаннях розповідається історія про Спокуту. “І ось, Він витерпить спокуси, і біль у тілі, голод, спрагу і втому, навіть більше, ніж людина може витерпіти, якщо це не до смерті; бо знай, кров виступить з кожної пори, таким великим буде Його страждання за злочестивість і мерзоти Його народу” (Мосія 3:7). Коли я думаю через що пройшов Ісус Христос, приносячи Свою спокутуючу жертву за кожного, хто жив, живе і житиме на Землі, мене наповнює бажання “відмовитися від тілесної людини”, позбутися слабкостей, які так легко опановують мене у повсякденному житті, стати кращою, чистішою, смиреннішою і добрішою. У складних ситуаціях я покладаюсь на допомогу Небес і знаю, що можу розраховувати на цю допомогу, якщо залишусь вірною своїм завітам.

Коли ми виконуємо свою частину роботи і робимо все, що в наших силах, ми неодмінно можемо розраховувати на рятівну благодать. Господь завжди готовий втішити і зміцнити, звільнити від страху і підтримати. Він дає надію і пропонує настанови. Колись кожен з нас постане перед Викупителем і Суддею, і я дуже хочу, щоб у той момент я могла сміливо подивитися Йому в обличчя і сказати, що мої вчинки були праведними, і висловити свою вдячність за те, що заради мене Він пролив Свою кров.