Великодні традиції сім’ї Суіссе

Свята завжди є чудовим часом для сімей, щоб зібратися разом, аби розважатися, підтримувати стосунки й отримати кілька корисних духовних уроків. Для нашої сім’ї одним з таких свят є Великдень. Завдяки своїй вигадливості бабуся Суіссе завжди робить веселі сюрпризи для дітей та онуків. Свої підготування вона починає невдовзі після останнього сімейного святкування Великодня. Упродовж усього року вона збирає шкаралупки від яєць, які використала для випікання і готування страв для сім’ї. Вона обережно робить отвір з одного кінця кожного яйця та трусить його, поки яйце не витече; при цьому шкаралупки залишаються майже цілими.

Коли наближається Великдень, шкаралупки наповнюються конфетті і загортаються у тонкий кольоровий обгортковий папір. Онуки залюбки допомагають це робити, а також фарбувати варені яйця. І ось вони вже готові ховати пластикові яйця із сюрпризами і справжні, пофарбовані зварені яйця.

Зазвичай, сім’я збирається разом у суботу, напередодні Великодня. На святкування Великодня ми збираємося разом у нашому домі. Перед тим, як сісти за святковий стіл, для нас настає час для духовної думки і висловлення вдячності за наші благословення й нашого Спасителя, Ісуса Христа.

Смачна їжа, приготована бабусею, чекає в їдальні. Наше меню таке: шинка, картопляний салат, консервована квасоля, свіжоспечені булочки та різні салати. Після десерту—печива, шоколадного торта й морозива—починаються розваги. Спочатку онуки шукають на задньому дворі яйця. Маленькі діти починають пошук на 30 секунд раніше за решту дітей, які потім приєднуються до них у пошуку схованих яєць, а також сюрпризів, розвішаних на деревах.

На подвір’ї перед будинком йде пошук яєць “старшими дітьми”, і в ньому бере участь навіть прабабуся. Яйця, наповнені конфетті, заховані в різних місцях серед пластикових і справжніх яєць. Подається сигнал і починається стовпотворіння. Мета—зібрати якомога більше яєць, при цьому треба намагатися здивувати всіх, кого можна, розбивши яйце, наповнене конфетті, на голові. Навіть маленькі діти намагаються взяти участь у цій грі. Найбільший приз—пластикове яйце з 20 доларами в середині.

Ця гра потім знову переходить на задній двір, де дідусь вже поклав сідельця на пару своїх кіз, щоб на них покаталися молодші онуки. Максимальна вага дитини має бути не більше 27 кг, тому, іноді, декому доводиться розчаруватися, бо виявляється, що вони за минулий рік “трохи підросли”. Реакція наїзників різноманітна: від ентузіазму з боку вже досвідчених наїзників до “зніміть мене звідси” з боку боязких дітей, які тільки-но почали ходити.

Яким же благословенням є сім’я. Євангелія Ісуса Христа дає нам надію мати вічні стосунки з членами наших сімей. Я впевнений, що колись у майбутньому, там, за завісою, ми всі будемо озиратися на ці розваги з ніжністю й любов’ю. А цікаво, чи будуть яйця та конфетті на небесах?