Помічайте Своï Благословення

Тілесна людина і вічна божественна людина знаходяться у нашому тілі одночасно. Вічна є частиною Батька і знає все. Але тілесна людина часто розуміє значення речей, лише коли втрачає їх.

Я хочу поділитися з вами трьома історіями з власного досвіду, коли я дуже чітко це відчувала.

Я ходжу до Церкви щонеділі й приймаю причастя. Це поновлює мої завіти з Господом, оновлює і зміцнює мене, щоб я краще могла справлятися з усіма ситуаціями, з якими стикаюся протягом тижня. Ми дуже швидко звикаємо до хороших речей, які підтримують і зміцнюють нас, і ми дуже легко можемо почати приймати їх за належне.

Коли я не маю можливості піти до Церкву в якусь із неділь, я помічаю різницю. Я можу відчувати, що мені бракує чогось дуже важливого. Молитва і вивчення Писань допомагають вижити протягом тижня. Але прийняття причастя тиждень потому збільшує моє почуття вдячності і робить його більш живим. Потім я знову чітко розумію, наскільки велике значення мають благословення для нас.

Господь повелів нам часто збиратися разом в Його ім’я. Якщо протягом тижня я можу зустрітися зі своїми людьми хоча б один раз, то в неділю я відчуваю, що в мене залишилося трохи пального. Я можу більше зосередитися на інших речах, аніж просто поновлювати свої запаси. Я більш уважна і помічаю можливості для служіння. Я визначаю, кого потрібно підтримати посмішкою, обіймами, обміном слів любові. Я помічаю можливості, щоб радіти і дарувати радість.

Моя робота дає мені можливість відвідувати храм кожні сім тижнів. Цього літа храмовий готель для відвідувачів ремонтували, і я пропустила відвідування храму. Яким же довгим було очікування! Не проходило й дня, щоб я не думала про храм. Ніщо і ніхто не могли зменшити мого прагнення. Я переглядала храмові картки знову і знову, особливо ті, які потребували запечатування. Я відчувала, що вони також очікували моменту, коли нарешті зустрінуться зі своїми близькими.

У храмі зустрічаються люди дуже різного походження, щоб потім працювати як одна сім’я протягом тижня. Це досконала можливість для зростання в нас толерантності, турботи і любові. У храмі ми відчуваємо мир, ми можемо пробачати інших, включаючи себе, тому що відчуваємо досконалу любов Бога і Його Сина дуже чітко.

Зміни після повернення з храму додому є помітними. Я відчуваю зростання під час причасних зборів та інших звичайних ситуацій. Я чітко пам’ятаю свій стан перед поїздкою до храму, і це може бути порівнянням для мене. Я більш спокійна, зібрана і щасливіша. Я помічаю більше можливостей для служіння, я відчуваю більше любові до своїх братів і сестер. Мені легше пам’ятати, що наша тілесна природа відповідає за те, що ми осуджуємо і засуджуємо інших за їхню поведінку. Мені легше пам’ятати, що Бог любить усіх Своїх дітей і бачить серце кожного.

Ніхто не безгрішний. Усім потрібно покаятися. “Хто з вас без гріха,—нехай перший на неї той каменем кине!” (Іван 8:7),—сказав Ісус книжникам і фарисеям, які хотіли побити камінням жінку, схоплену в перелюбі. Якщо ми пробачаємо грішників, то отримуємо мир. Суд Бога є правильним.

Я свідчу, що Бог живе і керує Своєю Церквою і що завдяки спокутній жертві Ісуса ми всі маємо можливість повернутися до Нього, якщо ми вірні і стійкі у виконанні нашої частини.