Горнятко теплої води
Автор живе в Сеулі, Південна Корея.
Вода в купелі була крижана. Тоді в Мінджуна з’явилася ідея.
Мінджун разом з татом поспішав до церковної будівлі. Їм у спину дув холодний вітер. У приміщенні також було прохолодно. Мінджун сподівався, що стане тепліше, коли зберуться люди.
Сьогодні мав охриститися Джунгмін, друг Мінджуна. Джунгмін зустрічався із сестрами-місіонерками і вже давно думав про те, щоб охриститися. Увесь приход постився і молився за нього. Нарешті він вирішив охриститися. І сьогодні цей день настав!
Купіль все ще наповнювалася водою, коли Мінджун разом з татом увійшов до тієї кімнати. Вони сіли поруч з Джеймсом, другом Мінджуна. Невдовзі прийшов Джунгмін, одягнутий у біле вбрання для хрищення.
“Схоже, він трохи хвилюється”,—сказав Джеймс.
Мінджун кивнув. Він радів, що міг бути разом зі своїм другом.
Невдовзі купіль наповнилася. Настав час починати хрищення! Але замість того, щоб починати, місіонери розмовляли з кількома членами приходу, і вигляд у них був стурбований. Тато пішов дізнатися, в чому справа.
“Що трапилося?— запитав Мінджун у тата.
“Водонагрівач у будівлі зламався, тож вода в купелі дуже холодна”,—сказав тато.
Мінджун поглянув у купіль. Під час його хрищення було тепло на вулиці, вода була теплою, і навіть обійми тата були теплими, коли він вийшов з води. Він не міг уявити, щоб хтось христився у холодній воді в такий холодний зимовий день.
Мінджун дивився, як Джунгмін сміливо ступив у воду зі старійшиною Кеком, який мав його христити.
“Вона надто холодна!— сказав Джунгмін.— Я не можу тут більше залишатися ні на мить”. Він вийшов з купелі, весь тремтячи. Мінджуну було сумно.
Через кілька хвилин Джунгмін знову спробував зайти у воду. Цього разу він зробив лише кілька кроків і поспіхом вийшов з води. Він пробував ще два рази. Вода була крижаною! “Давайте не будемо більше пробувати”,— нарешті сказав Джунгмін. Здавалося, що він от-от заплаче.
Мінджун мовчки помолився, щоб знати, як він може допомогти.
“Що ж нам робити?”—сказав хтось.
“Може перенесемо хрищення?”—запитав хтось інший. Усі хотіли допомогти Джунгміну, однак не знали, як.
Тоді в Мінджуна з’явилася ідея. Він підштовхнув Джеймса ліктем. “Джеймсе, ходімо!”
Мінджун разом з Джеймсом пішли на кухню. Вони знайшли велике горнятко і миску й наповнили їх гарячою водою з кулера для води. Вони обережно понесли їх назад до каплиці й вилили гарячу воду в купіль. “Може це допоможе нагріти воду!”— сказав Мінджун.
Усі були здивовані. “Чому це нікому не спало на думку?”—запитав хтось.
Усі разом вони почали носити гарячу воду з кухні. Хтось кип’ятив воду на плиті. Інші обережно несли каструлі через увесь коридор і виливали гарячу воду в купіль. Навіть інші діти Початкового товариства допомагали, носячи воду горнятками.
Нарешті вода стала достатньо теплою. Джунгмін та старійшина Кек увійшли в купіль. Мінджун відчував тепло у серці, коли слухав, як старійшина Кек промовляє слова христильної молитви. Коли Джунгмін вийшов з води, він усміхався. Усі раділи.
Після того як Джунгмін одягнув свій сухий одяг, Мінджун сильно його обійняв. Мінджун знав, що коли він зі сміливістю молиться, Небесний Батько допоможе йому дізнатися, що ж робити. Те хрищення стало для Мінджуна незабутнім!