Завіти, обряди і благословення

Серед іншого, для укладання зобов’язуючого договору за законами людей має бути оферта і акцепт (пропозиція і прийняття). Як правило, договір утворюється тоді, коли одна сторона робить пропозицію, а інша сторона її приймає.

За законом, у деяких договорах, наприклад, договорі на придбання нерухомості, пропозиція і прийняття мають оформлюватися письмово. В інших випадках сторони потребують лише усної домовленості. Але у деяких договорах прийняття пропозиції відбувається у вигляді виконання дії. Це має назву одностороннього прийняття.

Наприклад, я можу вам сказати: “Якщо ви принесете мені десяток бананів, я заплачу 100 доларів”. Аби прийняти мою щедру пропозицію, вам не потрібно підписувати договір або навіть казати, що ви принесете мені банани. Вам просто необхідно піти до магазину або на базар, купити десяток бананів і принести їх мені. Або, в деяких куточках світу, ви, насправді, можете самі зірвати банани. У будь-якому випадку, якщо ви принесете мені десяток бананів, я у відповідь зобов’язаний заплатити вам сто доларів. Чому? Тому що ви прийняли мою пропозицію своїм виконанням дії.

Майже так само працюють наші завіти з Небесним Батьком. Аби отримати щедрі благословення, які Він пропонує, ми повинні діяти, щоб їх прийняти. Немає ніякого обговорення умов, після яких підписується прийняття. Натомість, висловлюючи своє підтвердження і діючи відповідно до Його волі, зокрема, отримуючи важливі обряди, ми виявляємо своє бажання і готовність укласти з Ним завіти. Коли ми дотримуємося своїх завітів у тому, що робимо, то отримуємо право на щедрі благословення, обіцяні Ним.

З Учення і Завітів ми дізнаємося:

“Існує закон, нескасовно встановлений в небесах до заснування цього світу, на якому ґрунтуються всі благословення—

І коли ми отримуємо якесь благословення від Бога, то це завдяки виконанню того закону, на якому воно ґрунтується” (Учення і Завіти 130:20–21).

Ісус навчав: “Не кожен, хто каже до Мене: “Господи, Господи!” увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі” (Maтвій 7:21).

Іншими словами, ми приймаємо пропозицію Небесного Батька благословити нас вічним життям у небесному царстві не лише тим, що ми кажемо, але і тим, що робимо. А коли ми укладаємо з Ним завіт, Він нас запевняє: “Я, Господь, зв’язаний Своїм обіцянням, коли ви робите те, що Я кажу”. Він також чітко пояснив, що якщо ми не виконуємо Його волю—не приймаємо Його пропозицію—тоді немає ніякого договору: “Коли ви не робите те, що Я кажу, ви не маєте обіцяння” (Учення і Завіти 82:10; курсив додано).

Зображення

young couple walking in front of temple

Ми укладаємо ці завіти, необхідні для спасіння і піднесення, отримуючи священні обряди. Як сказано в Загальному довіднику: “Члени Церкви укладають завіти з Богом, коли вони отримують обряди спасіння і піднесення. … Усі, хто витерпить до кінця у дотриманні своїх завітів, отримають вічне життя”¹.

Обрядами спасіння і піднесення є хрищення, конфірмація і дар Святого Духа, висвячення у Мелхиседекове священство для чоловіків і храмові обряди ендаументу та запечатування². Кожен із цих п’яти обрядів вікарно виконується у храмі для померлих родичів, бо ці обряди є важливими для всіх Божих дітей.

Опис того, як Алма навчав біля вод Мормона ілюструє взаємозв’язок між завітами, обрядами і благословеннями. Зверніть увагу, як Бог через Свого пророка встановлює умови, описує обіцяні благословення і проголошує, як ми можемо отримати ці благословення.

Алма навчав, що очікується від людей, які зібралися біля вод Мормона і виявили бажання прийти до кошари Бога—бо саме бажання і є першим важливим кроком (див. Алма 32:27). Їм потрібно було мати бажання “нести тягарі один одного, … сумувати з тими, хто сумує[,] … співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи, і в усьому, і в усіх місцях … аж до самої смерті” (Мосія 18:8, 9).

Потім Алма описує обіцяні їм благословення: “щоб ви могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб ви могли мати вічне життя” і щоб Господь “міг пролити Свій Дух більш рясно на вас” (Moсія 18:9, 10).

Що людям потрібно було зробити для отримання тих надзвичайних благословень? За словами Алми, “ви … [повинні] бути хрищеними в імʼя Господа, як свідчення того перед Ним, що ви увійшли в завіт з Ним, що ви будете служити Йому і виконувати Його заповіді” (Moсія 18:10; курсив додано). Зверніть увагу, що обряд хрищення, священнодійство, яке більшість з нас чітко пам’ятає, служить свідченням або доказом того, що ми увійшли в завіт з Богом.

Люди мали таке величезне бажання це зробити, що “заплескали в долоні свої від радості і вигукнули: Це є бажання наших сердець” (Moсія 18:11). Вони добровільно захотіли укласти завіт, входячи у води хрищення.

Подібним чином ми, після кожного з обрядів спасіння і піднесення, отримуємо додаткові обіцяння величних благословень. Завіти, які ми укладаємо, є священними і накладають зобов’язання як на нас, так і на Бога. Ми вирішуємо прийняти запропоновані Богом благословення, коли, виявляючи свою свободу волі, проходимо обряди та дотримуємося пов’язаних з ними завітів.

Зображення

young man passing the sacrament to members in church

Обряд причастя спонукає нас пам’ятати Спасителя і свої завіти. Коли Ісус Христос запровадив причастя серед нефійців, Він дав владу священства Своїм учням разом з настановою “розламува[ти] хліб і благословля[ти] його, і дава[ти] його людям з Моєї церкви, всім тим, хто повірить і буде хрищений в імʼя Моє” (3 Нефій 18:5).

Ми часто вважамо, що, приймаючи причастя, ми поновлюємо свої завіти хрищення. І хоча це правильно, зверніть увагу на те, які слова використовує Спаситель. Коли Він давав настанови Своїм послідовникам причащатися хлібом, то сказав: “Це ви будете робити в памʼять Мого тіла, яке Я показав вам. І це буде свідченням Батькові, що ви завжди памʼятаєте Мене” (3 Нефій 18:7; курсив додано).

Коли вони випили вина, Він сказав: “Це є виконання Моїх заповідей, і це свідчить Батькові, що ви бажаєте робити те, що Я заповідав вам” (3 Нефій 18:10; курсив додано).

Іншими словами, коли ми кожного тижня приймаємо причастя, то знову свідчимо, що будемо завжди пам’ятати Ісуса Христа і що ми бажаємо виконувати Його заповіді. Якщо ми дійсно завжди пам’ятаємо Його і дотримуємося Його заповідей, Його Дух буде з нами (див. 3 Нефій 18:7, 11).

Розмірковуючи над благословеннями, які ми отримуємо, приймаючи причастя, президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, зазначав: “Кожен шматочок хліба, будучи відламаним і відірваним, є унікальним, так само як і кожна людина, яка приймає його, є унікальною. Усім нам доводиться каятися в різних гріхах. Усім нам по-різному необхідно зміцнюватися за допомогою Спокути Господа Ісуса Христа, Якого ми згадуємо під час цього обряду”³.

Я люблю обмірковувати вірші 10, 12 і 14 у 3 Нефії 18. У кожному з цих віршів Спаситель каже тим, хто приймає причастя: “Благословенні ви”, але Він не конкретизує, якими будуть благословення. Можливо, через те, що всі люди, які беруть участь у цьому священному обряді, відрізняються одне від одного, як і шматочки хліба, кожному з нас потрібні різні благословення. Хоча наші труднощі, обставини й потреби різні, Спаситель пообіцяв кожному, хто дотримується завіту приймати причастя: “Благословенні ви”.

А зараз я хочу наголосити на важливій відмінності між законами Бога і законами людей: на ролі любові й милості у викупительному Божому плані для Його дітей. Як уже було сказано, у багатьох випадках ми отримуємо запропоновані Ним благословення завдяки своїм вчинкам. Як і всі люблячі батьки, Небесний Батько милостиво бере до уваги бажання нашого серця, а також наші вчинки (див. Учення і Завіти 137:9). Він розуміє, що іноді обставини, які ми не контролюємо, можуть обмежувати наші можливості діяти. Може здаватися, що смерть у ранньому віці, важка інвалідність, проста відсутність знань чи можливостей або інші несправедливості, які відбуваються в занепалому світі, можуть ставати на заваді нашому розвитку й отриманню обіцяних благословень, яких ми так прагнемо.

Зображення

the Savior praying in Gethsemane

Христос у Гефсиманії, художник Ден Бурр

Тому в центрі величного плану щастя є Спаситель Ісус Христос, який залагоджує відмінності, долає несправедливість і дозволяє всім—усім, хто щиро бажає і робить для цього все можливе—зрештою прийняти і отримати обіцяні благословення люблячого Небесного Батька.

Небесний Батько хоче, щоб ми повернулися в Його присутність, але Він хоче, щоб ми повернулися тому, що самі того хочемо. Як навчав старійшина Дейл Г. Ренлунд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Мета нашого Небесного Батька у вихованні полягає не в тому, щоб Його діти робили те, що правильно, а в тому, щоб Його діти вибирали робити те, що правильно, і, зрештою, стали подібними до Нього. Якби Він просто хотів, щоб ми були слухняними, Він відразу б винагороджував або карав, щоб вплинути на нашу поведінку”⁴.

Небесний Батько вимагає небайдужого серця, а також зусиль з нашого боку. У майбутньому буде багато інших нагород за те, що ми обираємо правду—ось тому деякі нагороди вважаються даром (див. 1 Нефій 10:17; Учення і Завіти 14:7). Будучи щедрим, милостивим родителем, яким є Небесний Батько, Він дає нам багато—набагато більше того, на що ми заслуговуємо. Тож піднесення не заробляють, втім його необхідно обрати, прийняти і з вдячністю отримати.

За будь-якої пори і обставин діймо з вірою, послухом, старанністю і вдячністю, щоб підготуватися і отримати “усе, що має [наш] Батько” (Учення і Завіти 84:38; див. також Aлма 34:32).

Ми живемо в чудовий час, коли благословення євангелії легко доступні для тих, хто їх приймає. Президент Рассел М. Нельсон навчав:

“Ми сидимо у першому ряду, щоб на власні очі побачити те, що пророк Нефій бачив лише у видінні,—що сила Агнця Божого зійде “на завітний народ Господа, який був розсіяний по всьому лицю землі; і були вони озброєні праведністю і силою Бога у великій славі” [1 Нефій 14:14].

Ви, мої брати і сестри, серед тих чоловіків, жінок та дітей, яких бачив Нефій. Вдумайтеся в це!”⁵

Небесний Батько любить нас і з радістю бажає благословляти. Завдяки безмежній Спокуті Його Сина Ісуса Христа всі можуть освятитися. Якщо ми довірятимемо Богові та діятимемо з вірою, аби укласти з Ним священні завіти й дотримуватися їх, якою великою буде наша радість зараз і у вічності!