Бачити в собі хороше

Однією з доктринальних істин є та, що кожен має певні дари від Бога (див. Учення і Завіти 46:11)—і розмірковувати над ними не буде марнуванням часу. Насправді Господь просить це робити! З Писань ми дізнаємося, що слід “прагн[ути] щиро найкращих дарів, завжди памʼятаючи, для чого їх дано” (Учення і Завіти 46:8; курсив додано).

Коли ми краще усвідомлюємо свої дари чи таланти, нам слід шукати способів використовувати їх для служіння іншим людям.

Один зі способів визначити свої дари—це запитати у людей, яким ви довіряєте! Запитайте у них, якими є ваші сильні сторони. Якщо ви схожі на мене, то вам це може здаватися дивним. Однак пам’ятайте, тут не йдеться про марнослав’я; це питання пошуку того, які з ваших особистих рис або якостей ви можете запропонувати братам і сестрам у світі (див. Мосія 8:18).

Наприклад, одна добра сусідка якось сказала мені, що в мене дар допомагати людям почуватися невимушено. Замість того, щоб злегковажити цими словами, поставившись до них, як до простого вияву ввічливості, я почала приділяти увагу цьому дару. У процесі я зрозуміла, що Небесний Батько може допомогти мені застосовувати вміння спілкуватися, щоб підтримувати інших людей і благословляти не лише себе, але і їх.

Знаючи про свої дари, ви можете свідомо застосовувати їх, щоб благословляти інших (див. Учення і Завіти 82:18).

Зображення

a young woman reading her patriarchal blessing

Фотографія Джудіт Енн Бек

Патріарші благословення є також хорошим джерелом, що допоможе побачити наші унікальні, дані Богом дари. Старійшина Ларрі Р. Лоуренс, почесний сімдесятник, сказав: “Дух може показати нам наші слабкості, але Він також здатен показати нам наші сильні риси. … Коли ми читаємо наші патріарші благословення, то отримуємо нагадування, що наш Небесний Батько знає наш божественний потенціал”³.

Вивчення патріаршого благословення допомагає вам зосереджуватися на розвитку тих якостей, які допоможуть вам сягнути свого потенціалу.

Що стосується мене, то я завжди уявляла ідеальну матір, якою колись стану. Навіть не усвідомлюючи, я зациклилася на ідеї, що хороша мати—струнка, організована і гарна, а її булочки з корицею—предмет заздрощів для всіх сестер Товариства допомоги. І хоча в усьому тому немає нічого поганого, вивчаючи патріарше благословення, я дійшла висновку, що Господь більше переймається тим, аби я була доброю і милосердною матір’ю. Я маю найбільше працювати саме над цими, притаманними Христу, якостями.

Зображення

bread being broken for sacrament

Фотографія Джеррі Гарнса

Причастя—це час думати про Спасителя. Це також час поміркувати над тим, чи у своєму розвитку ви стаєте схожими на Нього. У процесі вдосконалення своїх вроджених хороших якостей буде корисно кожного тижня оцінювати свої досягнення, набутий досвід і спілкування з людьми. Це допоможе вам помічати ті моменти, коли ви застосовували свої дари.

Президент Герні Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, сказав: “Якщо ви аналізуєте своє життя під час обряду причастя, то я сподіваюсь, що ваші думки зосереджуються не лише на тому, що ви зробили неправильно, але також і на тому, що ви зробили правильно—на тих моментах, коли ви відчували, що Небесний Батько та Спаситель задоволені вами. Ви навіть можете приділити якусь мить під час причастя, щоб попросити Бога допомогти вам це побачити”⁴.

Ось кілька запитань, які ви можете поставити Богові під час причастя:

• Як я наслідував/ла приклад Христа цього тижня?

• Кому я служив/ла?

• Коли я відчував/ла Духа цього тижня? Чому?

• Яку рису Христа я намагаюся розвивати? Що мені вдалося?

• Чи мені потрібна допомога, про яку маю просити в молитві?

• Чи є хтось, кого мені слід простити?

• З якою проблемою, великою чи малою, Небесний Батько та Ісус Христос допомогли мені справитися цього тижня?

Коли я розмірковую про доброту Бога і аналізую своє життя під час причастя замість того, щоб зосереджуватися на самих лише помилках та недоліках, я здатна більше покладатися на Нього.

Ми отримуємо покликання з певною метою, навіть якщо ми спочатку й не знаємо з якою.

Одного разу мене покликали в президентство Товариства допомоги в моєму приході для дорослої молоді. Я з радістю почала служити. Але через кілька місяців я занепала духом. Я не помічала, щоб люди, яким я намагалася служити, духовно зростали. Здавалося, що мої зусилля завести розмову і потоваришувати залишалися марними.

Одного разу в неділю у мене було таке відчуття, ніби мені не вистачає духовних дарів, які допомагають людині добре служити. Того дня під час причастя я просила в молитві про те, щоб відчути запевнення в своїй спроможності служити у тому покликанні. Я відчула спонукання попросити благословення священства.

Я зустрілася з єпископом і, коли він поклав руки мені на голову, найпершими його словами були такі: “Heбесний Батько вдячний за ту доброту, яку ви виявляєте іншим”.

Я сповнилася Духом і відчула впевненість, що Господь задоволений моїми зусиллями. Я відчула, що дійсно маю частку дарів, необхідних для служіння з любов’ю. Просто я зосереджувалася не на своїх досягненнях, а на невдачах.

Ваші покликання є чудовою нагодою знаходити і застосовувати свої духовні дари.

Вам не потрібно чекати, щоб розпочати в собі пошуки хороших якостей.

Президент Дітер Ф. Ухтдорф, у той час другий радник у Першому Президентстві, сказав:

“Іноді ми відчуваємо розчарування, тому що ми не є “більш” якимись—більш духовними, шанованими, розумними, здоровими, багатими, дружніми чи здібними. …

Протягом свого життя я пізнав, що нам не потрібно бути “більш” якимись, щоб почати ставати такою людиною, якою Бог призначив нам стати”⁵.

Ми можемо почати з молитви. Скажіть Небесному Батькові, що зараз відчуваєте і що хочете відчувати до себе. Зосередьте своє прохання на тому, щоб з допомогою дару проникливості ви могли помічати притаманні вам хороші якості. Завдяки таким молитвам я переживала найкращі у своєму житті моменти. Я впевнена, що Небесний Батько палко бажає нам допомогти бачити все, що Він бачить.

Оскільки за своєю сутністю ми є дітьми Бога, наша доля—велична (див. Учення і Завіти 78:17). Завдяки дару проникливості ми можемо самі про це дізнатися.