Храмова робота і сімейно-історична робота — одна і та ж робота

Той досвід дозволив мені набагато більше цінувати те, що після трьох років наполегливої праці та великих жертв святі в Кертленді, штат Огайо, зрештою завершили свій прекрасний храм навесні 1836 року — перший у цьому розподілі. У березні того ж року понад тисячу людей зібралися в храмі та біля його входів на службу освячення. Пророк Джозеф Сміт підвівся, щоб виголосити молитву освячення, яку він отримав через одкровення (див. Учення і Завіти 109). У ній він описав багато надзвичайних благословень, які даруються тим, хто гідно входить до храмів Господа. Потім хор заспівав гімн “Дух Божий”, а громада піднялася і стала вигукувати “Осанна!” “з такою силою, що здавалося дах над будівлею підніметься” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 309).

Через тиждень Пророк описав явлення Господа в храмі, Який сказав:

“Бо ось, Я прийняв цей дім, і Моє ім’я буде тут; і Я являтимуся Моїм людям в милості в цьому домі. …

І слава цього дому дійде до іноземних країн; і це початок благословення, яке буде пролито на голови Мого народу” (Учення і Завіти 110:7, 10).

Після цього та інших видінь пророк Ілля, який був узятий на небо, не відчувши смерті, з’явився перед пророком Джозефом Смітом і Олівером Каудері й сказав:

“Ось, повністю настав час, про який було сказано вустами Малахії — який свідчив, що його [пророка Іллю] буде послано перед тим, як настане великий і жахливий день Господа, —

Щоб повернути серця батьків до дітей, а дітей до батьків, аби всю землю не було покарано прокляттям —

Отже, ключі цього розподілу ввірено у ваші руки; і через це ви можете знати, що великий і жахливий день Господа вже близько — під самими дверима” (Учення і Завіти 110:14–16).

Після того як Господь відновив ключі запечатування Джозефу Сміту, в нашому розподілі почалася робота зі спасіння по обидва боки завіси (див. 1 Коринтянам 15:22, 29; Учення і Завіти 128:8–18).

Президент Бойд К. Пекер навчав, що “ця знаменна подія пройшла непоміченою світом, але вона матиме вплив на долю кожної душі, яка коли-небудь жила чи житиме. Усе почало тихо збуватися. Церква стала церквою, що будує храми.

У всьому світі тут і там стали з’являтися, неначе випадково, люди, організації, товариства, які стали цікавитися генеалогічними пошуками Усе це стало відбуватися після явлення Іллі в Кертлендському храмі” (The Holy Temple [1980], 141).

“З того самого дня, 3 квітня 1836 року, серця дітей стали повертатися до їхніх батьків. З того часу обряди стали не пробними, а постійними. Влада запечатування була з нами. Ніяке повноваження не може мати більшу цінність. Та влада надає змісту і вічної постійності всім обрядам, що виконуються належним повноваженням як для живих, так і за померлих” (Підготовка до входження в святий храм [2002], с. 28).

Дорогі брати і сестри, будівництво і належне використання храмів було ознакою істинної Церкви Ісуса Христа в будь-якому розподілі. Після освячення Солт-Лейкського храму в 1893 році Президент Уілфорд Вудрафф заохочував членів Церкви шукати записи про своїх предків і записувати їхню генеалогію якомога глибше, щоб принести ці імена в храм і виконати обряди спасіння та піднесення (див. Учення Президентів Церкви: Уілфорд Вудрафф [2004], с. 177).

Через рік (у 1894 р.) той самий Президент Вудрафф наглядав за створенням Генеалогічного товариства штату Юта. Через сто років, у 1994 році, старійшина Рассел М. Нельсон, на той час член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Події того історичного року зробили дослідження сімейної історії та храмове служіння єдиною роботою в Церкві” (“The Spirit of Elijah”, Ensign, Nov. 1994, 85).

Дорогі брати і сестри, Господь заохочує нас як членів Його Церкви збирати історію своєї власної сім’ї, вчитися у наших предків і робити необхідні приготування для отримання ними обрядів євангелії в храмах, аби допомогти їм йти далі по шляху завітів, який благословить їх вічною сім’єю. План нашого Небесного Батька зосереджено на об’єднанні сімей в цьому житті і у вічності.

Тим із вас, хто відчуває, що не в змозі виконувати цю роботу, слід знати, що ви не самотні. Ми всі можемо скористатися засобами, підготованими Церквою, які можна знайти в центрах FamilySearch, відомих нам раніше як центри сімейної історії. Ці центри FamilySearch призначені для того, щоб майже кожний, отримавши невелику допомогу, міг знайти інформацію про своїх предків та упорядкувати її належним чином, аби віднести її в дім Господа. Будь ласка, зверніться до консультантів із сімейно-історичної роботи у вашому приході чи вашій філії, які допоможуть вам на кожному кроці цього шляху.

Дотримуючись настанов пророків і навчаючись, як вести сімейну історію й виконувати храмові обряди за наших предків, ми відчуватимемо настільки велику радість, що нам не захочеться зупинятися в цій роботі. Дух наповнить наші серця, пробудить наші здібності робити це і скеровуватиме нас у наших пошуках імен своїх предків. Але давайте пам’ятати, що сімейна історія — це більше, ніж просто пошук імен, дат і місць. Це єднання сімей і відчуття радості, яка приходить від надання їм обрядів євангелії.

Мені подобається натхненне вчення нашого улюбленого пророка, президента Рассела М. Нельсона, який сказав: “Храм відіграє надзвичайно важливу роль у зміцненні нашої віри та духовної стійкості, оскільки все у храмі зосереджено на Спасителі та Його вченні. Усе, чого люди навчаються в храмі через отримання настанов і через Духа, збільшує наше розуміння Ісуса Христа. Його необхідні обряди поєднують нас із Ним через священні завіти священства. Отже, якщо ми дотримуємося наших завітів, Він наділяє нас Своєю зцілюючою, зміцнюючою силою” (“Храм і ваш духовний фундамент”, Ліягона, лист. 2021 р., с. 93―94).

Безсумнівно, храмова робота і сімейно-історична робота є однією і тією ж роботою в Церкві.

Я свідчу про ці істини. Я знаю, що це Церква Господа Ісуса Христа, нашого Спасителя і Викупителя, Якого ми згадуємо і вшановуємо в цю Великодню пору. Я знаю, що Він любить нас, і коли ми дотримуємося наших завітів та покладаємося на Нього, Він наділяє нас Своєю зцілюючою та зміцнюючою силою. В ім’я Ісуса Христа, амінь.