Голос радості!

“Отож, що ми чуємо в євангелії, яку ми отримали? Голос радості! Голос милості з небес; і голос істини від землі; … голос радості для живих і мертвих; втішну новину великої радості”¹.

Брати і сестри, майже неможливо чути ці слова пророка Джозефа Сміта і не усміхнутися!

Слова Джозефа про радість справді відображають повну і надзвичайну радість, яку несе в собі величний план щастя Бога, нашого Небесного Батька, бо, як Він нас запевнив: “Люди є, щоб вони могли мати радість”².

Ми всі здіймали радісний окрик³ у нашому доземному житті, коли почули про Божий план щастя, і ми продовжуємо здіймати цей окрик від радості тут, живучи згідно з Його планом. Але яким саме був контекст цієї радісної заяви Пророка? Що викликало ці глибокі та щирі почуття?

Пророк Джозеф навчав про хрищення за померлих. Це справді було славетне одкровення, яке було прийнято з великою радістю. Коли члени Церкви вперше дізналися, що вони можуть охриститися за своїх померлих близьких, вони зраділи. Уілфорд Вудрафф сказав: “Як тільки я почув про це, моя душа підстрибнула від радості!”⁴

Хрищення за наших померлих близьких було не єдиною істиною, яку Господь відкрив і відновив. Існувала маса інших дарів або обдарувань, якими Бог прагнув наділити Своїх синів і дочок.

Інші дари включали повноваження священства, завіти й обряди, шлюби, які триватимуть вічно, запечатування дітей з їхніми батьками у межах сім’ї Бога і, зрештою, благословення повернення додому в присутність Бога, нашого Небесного Батька, і Його Сина, Ісуса Христа. Усі ці благословення стали можливими завдяки Спокуті Ісуса Христа.

Оскільки Бог вважав їх одними із Своїх найвищих і найсвятіших благословень⁵, Він наказав звести священні будівлі, де Він міг би надавати ці дорогоцінні дари Своїм дітям⁶. Ці будівлі стануть Його домом на землі. Ці будівлі стануть храмами, де те, що було запечатано чи зв’язано на землі в Його ім’я, Його словом і Його повноваженням, буде зв’язано на небесах⁷.

Дехто з нас, сьогоднішніх членів Церкви, може легко сприймати ці славетні вічні істини як належне. Вони стали для нас другою натурою. Та іноді корисно подивитися на них очима тих, хто вперше дізнається про ці істини. Для мене це стало очевидним завдяки нещодавньому випадку.

Минулого року, якраз перед повторним освяченням храму в Токіо, Японія, багато гостей не нашої віри відвідали цей храм. В одному з таких турів був вдумливий провідник іншої релігії. Ми навчали нашого гостя про план щастя Небесного Батька, про спокутну роль Ісуса Христа в цьому плані та про вчення, що сім’ї можуть бути об’єднані навіки завдяки обряду запечатування.

На завершення екскурсії я запросив нашого друга поділитися своїми почуттями. З приводу об’єднання сімей — минулих, теперішніх і майбутніх — цей добрий чоловік щиро запитав: “Чи справді члени вашої віри розуміють, наскільки глибокою є ця доктрина?” Він додав: “Це цілком може бути одним з тих вчень, які можуть об’єднати цей настільки розділений світ”.

Яке глибоке спостереження! Цей чоловік був зворушений не вишуканою майстерністю храму, але скоріше приголомшливим та глибоким вченням про те, що сім’ї об’єднані та запечатані з Небесним Батьком й Ісусом Христом назавжди⁸.

Тому ми не повинні дивуватися, якщо навіть люди не нашої віри визнають велич того, що відбувається в храмі. Те, що, можливо, стало для нас звичним чи буденним, для інших людей, хто це чує або відчуває вперше, іноді постає у своїй славі і величі.

Хоча храми існували з давніх часів, з Відновленням євангелії Ісуса Христа будівництво храмів стало одним із найвищих пріоритетів усіх пророків, починаючи з пророка Джозефа Сміта. І легко зрозуміти чому.

Коли пророк Джозеф навчав про хрищення за померлих, він відкрив ще одну велику істину. Він навчав: “А тепер, мої улюблені браття і сестри, дозвольте мені запевнити вас, що ці принципи щодо мертвих і живих не можна легковажно обійти, оскільки вони стосуються нашого спасіння. Бо їхнє спасіння є необхідним і життєво важливим для нашого спасіння, … вони без нас досконалості не можуть одержати — так само і нас без наших мертвих не можна зробити досконалими”⁹.

Як ми бачимо, потреба в храмах і роботі, яка виконується як для живих, так і за померлих, стає повністю очевидною.

Та супротивник не спить. Обряди та завіти, які виконуються в храмах, загрожують його силі, і він робить усе можливе, щоб спробувати зупинити цю роботу. Чому? Тому що він знає про силу, яку приносить ця священна робота. Коли освячується кожний новий храм, спасительна сила Ісуса Христа поширюється по світу на протидію зусиллям супротивника і для нашого викуплення, якщо ми приходимо до Нього. Зі збільшенням кількості храмів і людей, які дотримуються завітів, ворог слабшає.

На початку відновлення Церкви дехто починав хвилюватися, коли оголошувалося про будівництво нового храму, бо вони казали: “Ми ніколи не починали будувати храм, щоб цим не пробудити дзвонів пекла”. Але Бригам Янг сміливо відповів: “Я хочу почути, як вони знову дзвенять”¹⁰.

У цьому земному житті нам ніколи не уникнути війни, але ми можемо мати владу над ворогом. Ця сила і міць приходять від Ісуса Христа, коли ми укладаємо храмові завіти й дотримуємося їх.

Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Час наближається, коли тих, хто не слухається Господа, буде відділено від тих, хто Його слухається. Наше найнадійніше страхування — залишатися гідними відвідування Його святого дому”¹¹.

Ось деякі з додаткових благословень, які Бог обіцяв нам через Свого пророка.

Вам потрібні чудеса? Наш пророк сказав: “Я обіцяю вам, що Господь творитиме чудеса, які, як Він знає, потрібні вам, коли ви жертвуватимете, служачи і поклоняючись в Його храмах”¹².

Чи потрібна вам цілюща і зміцнююча сила Спасителя Ісуса Христа? Президент Рассел М. Нельсон запевнив нас, що “усе, чого люди навчаються в храмі, … збільшує наше розуміння Ісуса Христа. Отже, якщо ми дотримуємося наших завітів, Він наділяє нас Своєю зцілюючою, зміцнюючою силою. І, о як же нам знадобиться Його сила у дні, що попереду”¹³.

У першу Вербну неділю, коли Ісус Христос тріумфально в’їхав до Єрусалима, натовп Його учнів радів і прославляв Бога гучним голосом, кажучи: “Благословенний Цар, що йде у Господнє ім’я!”¹⁴.

Як доречно, що у Вербну неділю 1836 року був освячений Кертлендський храм. З цієї нагоди раділи й учні Ісуса Христа. У тій освячувальній молитві Пророк Джозеф Сміт проголосив ці слова звеличення:

“О Господи Боже Всемогутній, почуй нас … і дай нам відповідь з небес, … де Ти сидиш на престолі у славі, шані, силі, величі [і] могутності …

І допоможи нам силою Твого Духа зʼєднатися нашими голосами з тими яскравими і сяючими серафимами навколо Твого престолу, з вигуками хвали, співаючи Осанну Богу й Агнцеві!

І нехай ці … Твої святі вигукують радісно”¹⁵.

Брати і сестри, сьогодні, у цю Вербну неділю, давайте і ми, як учні Ісуса Христа, прославляти нашого святого Бога і радіймо Його доброті до нас. “Що ми чуємо в євангелії, яку ми отримали? Дійсно “голос радості!”¹⁶.

Я свідчу, ви пізнаватимете дедалі більше радості, відвідуючи святі храми Господа. Я свідчу, що ви відчуєте радість, яку Він має для вас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.