Чудеса зцілення: служити одному

Як лікар я завжди цікавився оповідями про здійснені Спасителем зцілення. Одне з таких чудес описано в дивовижній історії про жінку, хвору на кровотечу (див. Maтвій 9:20–22; Maрк 5:25–34; Лука 8:43–48). Її історія була сумною. 12 років вона страждала від цього захворювання і багатьох його наслідків.

Попри те, що вона витратила весь свій час і таланти (і шекелі!) на лікування, тогочасні лікарі їй не допомогли. Можливо, вона хворіла на менорагію, гінекологічний стан, що характеризується аномально сильною і тривалою менструальною кровотечею. Існує багато причин, які могли це викликати, серед них: гормональний дисбаланс; проблеми зі згортанням крові, такі як хвороба Віллебранда; низький рівень тромбоцитів; аномалії анатомії матки та рак. Цей стан часто супроводжується сильним болем і спазмами. Після 12 років сильних кровотеч ця нещасна жінка також, імовірно, була слабкою, виснаженою і мала анемію.

Однак поганий фізичний стан був лише половиною проблеми! За законом через кровотечу вона вважалася “нечистою”, тобто їй доводилося жити окремо від інших, поки вона мала це захворювання. Імовірно це означало жити окремо від чоловіка чи дітей, якщо вона їх мала. Вона не могла бути з ними чи дбати про них. Подальші обмеження не давали їй поклонятися у храмі чи відвідувати синагогу. Крім того, кожен, до кого вона доторкнеться або хто доторкнеться до неї, вважалися “нечистими”.

Попри ці обмеження, які накладалися на неї законом і правилами громади, ця жінка, сповнена віри, наблизилася до Спасителя, імовірно позаду Нього, посеред великого натовпу, маючи щиру надію, що навіть дотик до Його одягу допоможе їй здійснити бажання свого серця. У Писаннях розповідається, що після того як вона доторкнулася до одягу Ісуса, то відразу ж відчула зміну в своєму тілі, поколювання або приплив сили, який свідчив про те, що вона нарешті “видужала” (див. Марк 5:28–29).

Можливо через обмеження, спричинені її колишнім станом, вона намагалася потайки відійти, але всезнаючий Христос знав про її дотик — а також про її серце і мету. Бажаючи зробити користь людям, які Його оточували, Він запитав: “Хто доторкнувся до Мене?”, а потім додав: “Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене” (Лука 8:45, 46).

Ця добра жінка, до її честі, вийшла вперед і зізналася, виправдовуючи себе і розповідаючи новину про своє зцілення. “Нечистий” дотик іншої людини міг вважатися чимось більшим за просту образу, але, як я гадаю, з безмежною любов’ю в Своєму серці Ісус утішив жінку, запевнивши, що все добре, що її віра зцілила її, і що вона може йти з миром, звільнившись від колишньої хвороби. Усі навколо були здивовані.

Цей випадок стався тоді, коли Ісус разом із учнями та начальником місцевої синагоги на ім’я Яір поспішав до дому останнього, щоб навідати його дочку, яка мала смертельну хворобу. У них було мало часу і вони поспішали, бо дівчинка, зрештою, “кінча[лася]” (Марк 5:23). Однак Спаситель приділив час, щоб послужити одній людині, душі, яка мала потребу. Який урок служіння! Затримка, як ви пригадаєте, призвела до того, що вони прийшли в дім Яіра із запізненням — після того як його дорога донечка померла. Завдяки затримці подальше зцілення дівчинки стало ще більш дивовижним.

Зображення

Ісус священнослужить скорченій жінці

Жінка, яка була хворою вісімнадцять років, художник Джеймс Тіссо, © Brooklyn Museum / придбано за відкритою передплатою / Bridgeman Images

Зцілення жінки, яка “не могла ніяк випростатись”

Ще одна надзвичайна подія в священнослужінні Спасителя відбулася із залученням другої “дочки Авраамової”, яка довго страждала від немочі (див. Лука 13:11–16). Ми вдячні за те, що Лука описав цей випадок, оскільки він був лікарем і учнем Христа.

Одного Суботнього дня Ісус навчав у синагозі безсумнівно велике зібрання. Серед натовпу була жінка, яка вже 18 років страждала від жахливого захворювання, внаслідок якого її тіло було незграбно зігнуте так, що вона не в змозі була випростатися. Кілька причин можуть викликати таке захворювання. Кілька з них виникають під час народження, тож вони навряд чи стосуються цієї ситуації, оскільки постраждала була дорослою жінкою. Інші причини, в залежності від місця деформації хребта або обмеження його рухливості, могли стати наслідком важкої форми артриту, травми спини, анкілозуючого спондилоартриту, хвороби Шойермана або прогресуючого остеопорозу. Ці захворювання спричиняють сильний біль і виснажують людину (спробуйте певний час ходити, зігнувшись на 90 градусів; це знесилює і викликає біль).

Спаситель несподівано звернув увагу на цю стражденну жінку. Як це було і у випадку з жінкою, хворою на кровотечу, Він перестав робити те, що робив, залишив на певний час натовп і послужив одній людині. Покликавши її до себе і поклавши на неї руки, Він проголосив: “Жінко, — звільнена ти від недуги своєї” (Лука 13:12). Сказане Ним відразу ж збулося. Вона випросталася — і ми можемо припустити, це відбулося безболісно, — вперше за майже двадцять років. Вона (і ймовірно багато присутніх) прославляли Бога і дякували.

З іншого боку, начальник синагоги був обурений цією “роботою”, виконаною в Суботній день. Заради рабина та інших, подібних до нього, Ісус виголосив проповідь, яка залишається актуальною упродовж багатьох століть, про день Суботній. А щойно здійснене чудо стало чудовим вступом до проповіді.

На цих та інших прикладах я спостерігав, що чудеса Христа:

• Завжди були засобом надати благословення.

• Були доказом Його любові і приязні до братів і сестер. Вони були підтвердженням того, наскільки важливою для Спасителя є кожна окрема людина. Коли Він священнослужив людям, то рідко займався кількома справами; натомість Він віддавав їм Свою повну й нероздільну увагу.

• Навчали, що цінність душ є великою. Він добре знав кожну живу істоту, її обставини й потреби.

• Демонстрували Його силу і владу над усіма стихіями у такий спосіб, який ми зараз не можемо зрозуміти. Він дотримувався загальних законів, і вся матерія підкорялася Йому.

• Часто передували великим навчальним моментам, готуючи підґрунтя для викладення Ним священних євангельських істин. Вони привертали увагу до того, що відбувалося.

• Були свідченням для тих, на кого вони поширювалися, так само і для тих, хто їх бачив, що Ісус був обіцяним Месією з пророцтв, і що Він був у тому, що належить Його Батькові.

• Показували, що як фізичне, так і духовне зцілення відбувається силою, яку Христос охоче виявляє, а не за допомогою магічних предметів чи талісманів, і ті чудеса (як у випадку жінки з кровотечею) могли іноді здійснюватися вірою прохача¹.

Попри той факт, що чудеса не завжди були незаперечним доказом небесного втручання (наприклад, див. Вихід 7:11; Maтвій 7:22–23; Maрк 3:22; Об’явлення 16:13–14), Його чудеса є завжди ділами праведності й співчуття. Вони завжди благословляють. І до них належить найвизначніше з усіх чудес, те, що поширюється на всіх і має вічну важливість, було здійснене в Гефсиманії, на Голгофі й у гробниці. Завдяки цьому чуду одного дня кожна фізична й духовна недуга обов’язково буде вилікувана й переможена.

Його чудеса мають божественну й піднесену мету. Їхня цінність є великою для тих, хто чистий серцем і має віру — як у давнину, так і в наш час! Вони свідчать, що Він — дійсно Христос. Продовжуйте помічати їх у своєму житті! Президент Рассел М. Нельсон порадив нам невпинно шукати чудес, сподіватися на них, у той же час пророкуючи, що найвеличніші вияви Спасителевої сили все ще чекають на нас у прийдешньому².