Вести нас в ці останні дні

Я впевнений, що кожен з вас міг би розповісти про досвід, коли ви були благословенні, коли йшли за пророком.

Наслідування того, чого натхненно навчають пророки не гарантує, що нас не будуть висміювати чи переслідувати, або що ми не будемо стикатися з іншими труднощами, бо ми виявляємо послух. Однак наше бажання слухатися врешті-решт принесе нам “мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде” (Учення і Завіти 59:23).

Нефій і частина сім’ї Легія та Ізмаїла, які дотримувалися вчень Легія, стикнулися зі значними випробуваннями, але зрештою вони жили “у стані щастя” (2 Нефій 5:27) в обіцяній землі. Очікування і віра у майбутні обіцяні благословення можуть бути складним завданням у наш час, коли ми розчаровуємося, якщо пошук на комп’ютері займає більше 0,62 секунди.

Коли я був молодшим, я дивувався, чому люди в Книзі Мормона відхиляють пророків. Мені це здавалося майже божевільним. Невже вони не могли побачити, якими будуть наслідки? Як люди могли дійти до того, що вони відхиляли пророчі послання і навіть відкидали і ненавиділи самих пророків?

Кілька років тому я вирішив дослідити реакцію на послання пророків. Іноді люди відхиляли пророків через те, що вони заздрили їм і їхній силі.

У Книзі Третього Нефія, коли Нефій служив з великою силою, “були вони сердиті на нього, саме через те, що він мав більшу силу, ніж вони” (3 Нефій 7:18). Люди навіть бачили, як Нефій підняв свого брата з мертвих: “і люди бачили це, і свідчили про це, і сердилися на нього через його силу” (3 Нефій 7:20).

Коли Томас Марш повернувся до Церкви після періоду свого відступництва, він пояснив, що сталося:

“Я, ймовірно, втратив Дух Господа у своєму серці…

Я заздрив пророку… і не помічав усього, що було правильним, і весь свій час проводив у пошуках неправильного… Я думав, що бачив колоду в оці брата Джозефа, але це була лише заскалка, колода була у моєму власному оці… я розлютився і хотів, щоб всі інші також розлютилися. Я розмовляв з братом Бригамом Янгом і братом Гебером Ч. Кімболлом, і я хотів, щоб вони були такими ж розлюченими, як і я; але я побачив, що вони не злилися, і через це я розлютився ще більше. Брат Бригам Янг обережно сказав: “Чи ти ведеш Церкву, брате Томасе?” Я відповів: “Ні”. “Тоді, — сказав він, — чому б тобі не облишити це?”²

Є й інші причини, чому люди не прислухалися до порад пророків. Однією з найпоширеніших є те, що пророки свідчать про гріхи людей і проповідують покаяння. Багатьом людям це не подобається. Перед першим віршем Книги Мормона, у короткому вступі, який Нефій дає до Першої книги Нефія, ми бачимо, як з’являється ця тема. Нефій пише: “Господь застерігає Легія, щоб він залишив землю Єрусалимську, бо люди задумали позбавити його життя, тому що він пророкує їм про їхні беззаконня”. Ця закономірність повторюється в Писаннях (див., наприклад, 1 Нефій 16:2; Мосія 13:4; Алма 35:15; Геламан 8:4; 13:26–28).

Більшість з нас не хоче чути, що ми робимо щось не так. Ми не любимо, коли нас виправляють. Це стає більшим випробуванням, коли суспільство рухається все далі і далі від вчень і заповідей Бога. У праведному суспільстві люди, які впадають у гріх, стають вигнанцями; але в суспільстві, яке ігнорує або відкидає вчення Господа, ті, хто дотримується заповідей, стають вигнанцями і піддаються сильному тиску.

У Книзі Мормона сказано, що ті суспільства, які найбільше загрузли у фальшивих філософіях і гріхах — наприклад, народ царя Ноя, народ Аммонійги чи зорамійці — імовірно, негативно реагували на послання пророків. Коли суспільство занепадає, велика і простора будівля все сильніше впливає на людей. Вона здається все ближчою і більшою. Глузування здається все сильнішим і спрямованішим. Здається, що пальців, які вказують все більше — і це тому, що так і є. На нас тиснуть не лише, щоб ми відвернулися від шляху і плоду дерева, але й щоб приєдналися до глузувань і нападів на тих, хто намагається залишатися на шляху.

Що ж сталося у цих суспільствах, що вони дійшли до того, що стали відкидати пророків і навіть жадати їхньої крові? Як хибні філософії і вчення вкорінилися у серцях цих людей? Що змусило їх перейти від смирення до гордині й від слухняності до ворожості? Можливо, це тема для іншого разу.

Коли ми дивимося на ці суспільства та окремих людей, які відвертаються від пророків і від Господа, то результати ми можемо побачити в ретроспективі. Місто Аммонійга було зруйноване за один день. Народ Ноя був взятий у полон, і багатьох людей було вбито. Зорамійці були незадоволені тим, що деяких бідних серед них, які прийняли євангелію, тепло прийняли на землі Єршона. Це стало поштовхом до того, що вони приєдналися до війни проти народу Нефія.

У кожного з нас є вибір слідувати за пророком, незалежно від стану конкретного суспільства, в якому ми живемо. Ми можемо відчувати тиск суспільства, ігнорувати або навіть відкидати послання пророка, але ми все ще зберігаємо здатність вибирати. Якщо ми будемо дотримуватися наших завітів і триматися ближче до Господа, нам буде набагато легше йти за пророком. Ми матимемо Духа, який буде скеровувати нас і зміцнювати нашу рішучість підкоряти нашу волю Господу. І тоді ми отримаємо Господні благословення.

Кілька років тому я мав розмову на певну тему, яка торкалась деяких політичних аспектів, але ця тема не обговорювалася ані Церквою, ані пророком. Мій співрозмовник зауважив, що якби пророк коли-небудь попросив нас зробити те, що ми обговорювали, то він не зробив би цього, і для нього це означало би, що пророк більше не є істинним пророком. Я був вражений і подумав, що це було дуже поспішне рішення. Але після розмови я замислився: чи було щось таке, в чому я був настільки твердо переконаний, або проти чого так рішуче виступали сучасні тенденції суспільства, що могло б змусити мене відкинути пророка?

Коли порада пророка протистоїть нашим особистим почуттям, бажанням або переконанням, або коли ця порада виступає проти широко розповсюджених поглядів суспільства, якою буде реакція? Джозеф Сміт сказав: “Я багато років намагався підготувати розум святих до отримання того, що від Бога; але ми часто бачимо, як дехто з них, переживши все можливе за роботу Божу, розлітається на шматки, немов скло, як тільки стикаються з чимось суперечливим до їхніх традицій: вони зовсім не витримують вогню”³.

Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, говорив про реакцію на пораду пророків:

“Коли здається, що слова пророків повторюються, це має привертати нашу увагу та сповнювати серця вдячністю за те, що ми живемо в такий благословенний час.

Пошук шляху до безпеки у пораді пророків має сенс для людей сильної віри. Коли говорить пророк, ті, чия віра слабка, можуть вважати, що чують мудру людину, яка дає хорошу пораду. Тоді, якщо його поради здаються їм зручними і розумними, і відповідають тому, що вони хочуть зробити, вони приймають їх. Якщо ні, то вони вважають це або хибною порадою, або вважають свої обставини виправданням того, що вони є винятком з поради. Ті, хто не має віри, можуть думати, що чують лише чоловіків, які прагнуть мати вплив з якимось егоїстичним мотивом…

Неприйняття поради від пророка зменшує нашу здатність прийняти натхненну пораду в майбутньому…

Кожного разу, коли я дослухався до порад пророків, відчував підтвердження їх у молитві, а потім виконував їх, я виявляв, що рухаюсь у безпечному напрямку… 

Інколи ми будемо отримувати пораду, яку не зможемо зрозуміти або яка, здається, не стосується нас, навіть після ретельної молитви та роздумів. Не відкидайте цю пораду, а тримайтеся її. Якби людина, якій ви довіряєте, передала вам те, що здавалося просто піском, пообіцявши, що в ньому міститься золото, ви б мудро тримали його в руках, обережно протрушуючи. Кожного разу, коли я слідував пораді пророка, через деякий час починали з’являтися золоті піщинки, і я був вдячний за це”⁴.

Після того як Самуїл Ламанієць розповів людям, як вони відкинули пророків і натомість слухали інших, хто навчав їх “і[ти] за гордовитістю [їхніх] очей і роб[ити] те, що [їхнє] серце бажає” (Геламан 13:27), він поставив два проникливих запитання: “Як довго ви дозволятимете, щоб вас вели нерозумні і сліпі провідники?” і “Як довго ще обиратимете ви темряву замість світла?” (Геламан 13:29.)

Ніхто не визнав би, що хотів би бути веденим сліпими провідниками. Ті, кого було введено в оману, не називали б тих, хто навчав їх хибних філософій, “сліпими провідниками”. Насправді ймовірно, що тих, хто вводив в оману, часто вважали просвітленими, далекоглядними, блискучими і соціально обізнаними людьми.

Мені цікаво, як деякі з тих сліпих поводирів з Книги Мормона могли б вписатися у наш час. Подумайте про Шерема, який був освічений і мав досконале знання мови людей, тому міг використовувати улесливість. З його силою красномовства, безсумнівно, він би увірвався у світ твітера і підкорив би його. У нього було б багато помітних, дотепних твітів, які б ретвітили, оскільки він знав би, як саме висловитися, щоб когось образити або розкритикувати.

З великою силою, дорогим одягом і привабливістю для людей, Негор набрав би величезну кількість підписників в Інстаграм, демонструючи “хороше життя” без обмеження заповідей і використовуючи свій шаблон для боротьби з Церквою та її вченням.

І Коригор мав би мільйони підписників на своєму каналі YouTube, де він міг би вільно висміювати віруючих і навчати речей, “приємних для плотського розуму” (Алма 30:53). Він “підвищував свій голос у пишномовних словах… і … кривдив” (Алма 30:31) пророків і провідників Церкви. Він збирав би все більше підписників, оскільки його послання було б про те, “що б людина не зробила, то не є злочин” (Алма 30:17).

Звичайно ж, основною темою всіх їхніх повідомлень було б те, що Христа немає. Їхнє вчення не таке вже й сучасне чи оригінальне. Вони є плагіатом у автора брехні. Навіть Коригор зрештою визнав, що диявол навчав його, що казати (див. Алма 30:53).

Коли окремі люди або цілі суспільства відокремлюють себе від вчень Господа, які приходять через пророків, вони шукають альтернативні вчення, які дозволяють їм жити так, як вони хочуть — без тієї надокучливої вини.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював: “Як це не сумно, мої друзі, для нашого часу характерним є те, що коли люди взагалі хочуть собі богів, то вони хочуть, аби ці боги від них багато не вимагали, зручних богів, улесливих богів, які не тільки не розгойдують човен, але навіть і не веслують в ньому, богів, які б гладили нас по голові, заставляли нас хихикати, а потім казали б нам побігати та нарвати чорнобривців”⁵

Сліпі й нерозумні провідники ніколи не приведуть нас до радості й благословень, які Господь хоче, аби ми отримали. Якщо ми слідуємо за пророками, нам потрібно бути готовими відстоювати те, що правильно перед лицем зневаги й переслідувань, навіть якщо це не популярно.

Хоча сліпі провідники і презирство світу намагаються відвести нас від Бога і Його благословень, пророки закликають нас прийти до Спасителя. Пророки не намагаються переконати нас поклонятися їм, але закликають нас поклонятися і наближатися до нашого Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа (див. приклад Легія в 1 Нефій 8:12).

Кілька років тому ми з Джилл розмовляли з Президентом Расселом М. Нельсоном. Він запитав нас, чи готові ми прийняти інше доручення. Президент Нельсон завжди був таким добрим до нас і ставився до Джилл з великою любов’ю і повагою. Після того, як він поставив запитання стосовно нашої готовності, Джилл сказала: “Ми зробимо все для вас, Президенте Нельсоне”. Він відразу ж відповів: “Зробіть це для Нього”. Це вразило і Джилл, і мене. Він навчив нас чудового уроку. Президент Нельсон хотів, щоб у нас були належні цілі і ми зосередили свій погляд на правильному.

Коли нас скеровують пророки, ми дійсно слідуємо пораді завдяки Йому — Спасителю. Його благодаті достатньо для кожного з нас.

Ми знаємо про особисту готовність Президента Нельсона йти за пророками протягом усього його життя. Він відмовився від престижної кар’єри через пораду від пророка. Будучи дуже зайнятим хірургом з великою сім’єю, він вивчав китайську мову, оскільки пророк сказав про потребу у членах Церкви, які могли б розмовляти китайською. Ми знаємо, що коли Президент Томас С. Монсон попросив членів Церкви вивчати Книгу Мормона, Президент Нельсон поринув у її вивчення. Якою була б Церква або світ, якби кожен з нас був готовий йти за пророком, як Президент Нельсон?

Я знаю, що ми отримаємо величезні благословення, коли ми слідуємо скеруванню, яке Господь дає через Своїх пророків. Якщо те, що вони говорять, суперечить сучасним тенденціям у суспільстві, маймо сміливість йти за пророками, підтримувати і захищати їх. Це не завжди приведе до безтурботного життя, але це завжди приведе до обіцяних благословень і особистого зростання.