Духовні підживлювачі

Мій дідусь кожного літа випасав свою худобу на прекрасних, соковитих високогір’ях, що на схід від нашого міста в центральній Юті. Та худобі були потрібні додаткові підживлювачі, які вони отримували з кам’яної солі. Кам’яну сіль привозили з далекої соляної шахти. Дід підсипав сіль у корита; він клав в’ючне сідло на витривалого коня і наповнював мішки кам’яною сіллю. Я називав цього коня Копуха, і не дарма. Дід садив мене на Копуху в сідло, з якого звисали мішки. Він давав мені поводи, щоб я правив конем, їдучи в гори вслід за ним на коні.

Мій кінь Копуха був повільним, але я не пришпорював його, адже він віз такий вантаж! Щоб доїхати до корит у горах і розвантажити сіль з нав’юченої тварини потрібен був цілий день. У теплі дні мої спітнілі ноги терлися об шматки солі в мішках, причеплених до сідла, через що вони дуже пекли. Коли ми переходили вбрід річку, я з радістю злізав з коня і позбувався свербіння, миючи і висушуючи ноги.

Дід співав майже весь день. Здебільшого це були пісні Сіону. Але одна його пісня дуже вражала мене: “Покажи мені своїх супутників, і я скажу тобі, хто ти є”. Озираючись назад, можна вважати, що перевезення солі в гірські долини було приємною подією, і при цьому ми давали додаткові речовини з кам’яної солі, що підживлювали худобу.

Підживлювачі надають речовини, які сприяють зростанню й одужанню і тварин, і людей. Дідова худоба потребувала підживлювачів з кам’яної солі, але людські істоти потребують чогось більшого. Їм потрібне духовне насичення, бо “більше від їді життя”¹ і “дух—він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить”². Людському духові потрібна любов. Йому також потрібно бути “годовани[м] словами віри та доброї науки”³.

Духовне підживлення готує нас до хрищення. Під час цієї підготовки необхідно упокорити себе перед Богом, мати “скрушене серце і впокорений дух”, покаятися в усіх своїх гріхах, “бажа[ти] узяти на себе ім’я Ісуса Христа” та “явля[ти] своїми діяннями, що [ми] отримали від Духа Христа”⁴.

Нашим найважливішим духовним підживлювачем є свідчення, що Бог є нашим Вічним Батьком, що Ісус є Спасителем і Викупителем і що Святий Дух є нашим Утішителем. Це свідчення підтверджує нам дар Святого Духа. З цього свідчення ми беремо духовні підживлювачі віри в Бога й довіри до Нього, що приносить благословення небесні. Духовні підживлювачі надходять до нас з різних джерела, та оскільки часу обмаль, я хотів би згадати лише три.

Колись один юнак, який перейшов в останній клас старшої школи, вирішив живити себе, щодня вивчаючи Писання по півгодини. Коли він почав читати Новий Завіт, то натрапив на камінь спотикання. Він не відчував очікуваних духовних висот і не отримував ніякого натхнення. Тож він спитав себе: “Що я роблю не так?” Тоді він пригадав один епізод зі школи. Вони з друзями розповідали анекдоти, деякі з них були не смішними, а відверто ганебними. Він не тільки слухав їх, але і сам додав кілька бридких зауважень. Як тільки він згадав це, його погляд упав на слова в Матвії: “Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня”⁵. Він знав, що цього разу Дух показав йому ці слова. Він відклав Біблію і підніс молитву покаяння.

Відповідь на його запитання: “Що я роблю не так?” була простою. Він читав Писання, робив у них позначки і йому навіть подобалося читати, але він не жив за настановами з Писань. Коли він поновив читання Писань і спробував жити за прикладом Христа, то невдовзі помітив розквіт у різних сферах свого життя⁶. Застосовуючи Писання в житті, він додав важливий духовний підживлювач.

У нашому непевному фізичному оточенні нам слід збільшувати порції духовних підживлювачів, які містяться в знанні повноти євангелії і силах святого священства. Коли таке знання проникає в нашу душу, ми не тільки наближаємося до Бога, але бажаємо служити Йому і нашим ближнім.

Одного разу кворум священиків як проект служіння вирішив зібрати продукти для нужденних. Джим, один зі священиків, з радістю брав участь у ньому і вирішив зібрати продуктів більше за всіх. Настав час, коли священики зібралися в каплиці. Всі вони вийшли одночасно і повернулися о певній годині того ж вечора. На подив усіх візок Джима був порожній. Він виглядав доволі серйозним, і деякі хлопці жартували з нього. Бачачи це і знаючи, що Джим цікавився машинами, порадник сказав: “Ходім, Джиме! Хочу, щоб ти поглянув на мою машину. Вона щось торохкотить”.

Коли вони вийшли надвір, порадник спитав Джима, чи він засмучений. Джим відказав: “Та ні, не дуже. Коли я пішов за продуктами, то зібрав багато. Мій візок був повним. Коли я повертався до каплиці, то зупинився біля будинку розлученої жінки, не члена Церкви, яка живе на території нашого приходу. Я постукав у двері і розповів, що ми робимо, і вона запросила мене ввійти. Вона стала шукати, що б мені дати. Вона відкрила холодильник, і я побачив, що там майже нічого не було. Шафки були порожні. Нарешті вона знайшла маленьку банку персиків.

Я не міг у це повірити. Там ціла купа маленьких дітей бігала, і їх треба було годувати, а вона віддала мені цю банку персиків. Я взяв її, поклав у візок і пішов надвір. Я пройшов майже півкварталу, коли раптом відчув тепло і зрозумів, що я маю повернутися до того будинку. Я віддав їй всі продукти”.

Порадник сказав: “Джиме, ніколи не забувай почуття, які маєш сьогодні, бо вся справа саме в них”⁷. Джим скуштував підживлювач безкорисливого служіння.

Багато духовних підживлювачів споживаються під час служіння на місії—завдяки повному присвяченню себе роботі Господаря. Вони містяться в допомозі людям пробудитися духовно, щоб прийняти євангелію. Понад сторіччя тому, коли старійшина Дж. Голден Кімбол очолював Місію південних штатів, він якось зібрав старійшин. Вони мали зустрітися в затишному місці в лісі, щоб ніхто їм не заважав. Один із старійшин мав проблему з ногою. Вона була розідрана й опухла щонайменше удвічі від розміру іншої ноги. Але старійшина наполягав на участі в цьому особливому зібранні священства в лісі. Тож двоє старійшин несли його до місця зборів.

Старійшина Кімбол запитав місіонерів: “Брати, що проповідуєте?”

Вони відповіли: “Ми проповідуємо євангелію Ісуса Христа”.

“Чи кажете ви цим людям, що маєте силу і владу через віру зцілювати хворих?”—запитав він.

Вони відповіли: “Так”.

“Чому ж тоді,—продовжував він,—ви не вірите в це?”

Юнак з опухлою ногою відкрив уста і сказав: “Я вірю в це”. Далі я передаю решту історії зі слів старійшини Кімбола: “Старійшина сів на пень і старійшини стали навколо нього. Він був помазаний, і я благословив його, і він зцілився прямо в їхній присутності. Це викликало певне потрясіння, і кожний хворий старійшина був благословенний, і всі вони зцілилися. Ми пішли з тих зборів священства, і старійшини отримали свої завдання, і ми відчували радість і щастя, які неможливо описати”⁸. Їхні запаси підживлювачів були поповнені, і їхня старанність у місіонерській роботі—відновлена.

Духовні підживлювачі, які тримають нас духовно здоровими, можуть втратити свій потенціал і силу, якщо ми не будемо жити гідно так потрібного божественного проводу. Спаситель сказав нам: “Ви—сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми”⁹. Нам потрібно зберігати свій розум і тіло вільними від усякого роду залежностей й забруднення. Ми б ніколи не стали їсти зіпсовану чи прострочену їжу. Так само вибірково й обережно ми повинні підходити до читання чи перегляду чогось, щоб це не містило в собі поганого присмаку. Багато духовного забруднення проникає в наше життя через Інтернет, комп’ютерні ігри, телепрограми і фільми, які натякають або візуально зображують найбільш ниці людські якості. Оскільки ми живемо в такому оточенні, то мусимо нарощувати свою духовну силу.

Енош говорить, що його душа жадала і що він волав цілий день і всю ніч у благанні за свою душу¹⁰. Він потребував духовних підживлювачів, які втамовують спрагу духовної істини. Як сказав Спаситель світу жінці біля криниці в Самарії: “Хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”¹¹.

Сподіваюся, що цього вечора ми зібралися як священство Боже на цих величних зборах, присутні і не присутні тут, бо потребуємо духовного живлення. Сподіваюся, що ми завжди жадатимемо і прагнутимемо слова Господа через Його слуг, пророків, і що ми будемо насичуватися щотижня, відвідуючи свої причасні збори й поновлюючи завіти.

Кожен з вас, юнаки Ааронового священства, має в собі всі необхідні ключові складники для своєї вічної долі. Ці складники—деякі з них приховані—слід зміцнювати і підживлювати ззовні. Деякі з них фізичні, деякі—духовні. Дух людини хоче знати про свою вічну подорож: знати, звідки він прийшов, чому він опинився у смертному житті і куди він мусить зрештою дітися, щоб отримати радість і щастя і виконати своє призначення. Підживлення наших духів духовними речовинами може бути безкінечним і залишитися з нами у вічностях. Як учив Амулек: “Той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі”¹².

Брати, ми цінуємо вашу відданість і праведність. Ви виконуєте покликання в кворумах, філіях, приходах і колах достатньо добре, щоб Церква зростала і вся робота Бога просувалася вперед по світі. Завдяки священству ви можете благословляти в ім’я Господа ваші сім’ї і тих, хто може звернутися до вас або кого вас можуть попросити благословити. Це є частиною божественного представництва, довіреного нам Господом, бо Він обіцяв: “Кого ти благословиш, Я благословлю”¹³.

Брати, я сподіваюся, що ми будемо відданими й вірними всім нашим завітам. Я молюся, щоб ми були повністю відданими в усіх наших сімейних стосунках, особливо щодо дружин, але також і батьків, дітей і внуків. Нехай побачать, що ми несли особисте свідчення про істинність цієї роботи всі дні свого життя. Рушаймо в праведності як смиренні слуги Господа! Про це я молюсь в ім’я Ісуса Христа, амінь.