Побороти своїх Ґоліятів
“Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку… І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!” (1 Самуїлова 17:46).
Перед кожним з нас у житті постають Ґоліяти: труднощі, випробування, спокуси, які здаються надто сильними, щоб їх подолати. Але, як і Давид, ми можемо побороти їх, якщо довіряємо Богові й робимо свою частку. Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) навчав: “Коли на шляху стає спокуса, назвіть цього пихатого підступного велетня: ”Ґоліят!“ і вчиніть так, як вчинив Давид з филистимлянином з Ґату” (“Здолання Ґоліятів нашого життя”, Ліягона, лют. 2002, с. 5).
Чого ви можете навчитися з битви між Давидом і Ґоліятом, читаючи 1 Самуїлову 17 розділ? Як допомогла Давидові довіра до Бога? Як він був підготовлений до цієї битви? Який вплив може мати підліток на розбудову Господнього царства?
Ось кілька деталей, що доповнять ваше знання цієї визначної історії.
Людина, яка використовує пращу, кладе обидва кінці пращі в ту руку, якою здійснює кидок, іноді обв’язуючи один кінець пращі навколо своїх пальців і тримаючи інший кінець між великим і вказівним пальцями. Як правило, метальник не розкручує пращу над головою, але робить один оберт, а потім, сильним кидальним рухом (зверху вниз або знизу вверх) відпускає кінець, який тримає великим і вказівним пальцем, щоб запустити камінь.
Старовинні пращі зазвичай виготовлялися з довгої мотузки, плетеної з шерсті або льону, яка посередині випліталася в заглиблення для камінця. Чим довша праща, тим далі летів камінь. Найдовша праща може послати камінь приблизно на 250 м зі швидкістю 100–160 км за годину.
Метальники віддавали перевагу округлим і важким каменям, оскільки вони найкраще долітали до цілі. Як правило, для метання використовували камінці діаметром 5 см (величина м’яча для гольфа).
Давиду, ймовірно, було не більше 16 років, коли він боровся з Ґоліятом, і написано, що він був “рум’яний” (тобто молодий).
Лев і ведмідь нападали на стада Давидового батька, і Давид перемагав їх. Це додало йому впевненості в поєдинку з Ґоліятом.
Ґоліятовий панцер з луски важив “п’ять тисяч шеклів”, що могло дорівнювати 57–90 кг.
Держак Ґоліятового списа був, як “ткацький вал”, ймовірна вага якого 9 кг, а вістря списа важило “шістсот шеклів заліза”—7–11 кг.
Вірогідно, що филистимляни походили з регіонів поблизу Егейського моря. Ґоліят міг бути нащадком тієї раси, народ якої був дуже високим, їх навіть описували як “велетнів”. (Див. Повторення Закону 2:10–11; Ісус Навин 11:22).
Мідяний шолом Ґоліята був, найвірогідніше, зроблений з бронзи, міді та заліза. Він міг прикріплятися до мідяного списа, який, імовірно, мав захищати спину та шию.