Прийдіть, прислухайтеся до голосу пророка
Перше видіння
З виступу на квітневій генеральній конференції 2005 року.
У мої юнацькі роки в Німеччині я відвідував церкву в багатьох різних місцях і за багатьох різних обставин: у скромних приміщеннях, на розкішних віллах та у гарно облаштованих сучасних каплицях. Усі ці будівлі поєднував один важливий фактор: Дух Бога був присутнім; любов Спасителя могла відчуватися, коли ми збиралися філією чи приходом, як одна сім’я .
Каплиця в Цвікау мала старий пневматичний орган. Кожної неділі призначався юнак, щоб штовхати вверх і вниз важкий важіль, що приводив у рух міхи, завдяки яким орган грав. Я інколи мав великий привілей допомагати у цьому важливому завданні.
Поки присутні співали наші улюблені гімни Відновлення, я качав з усієї своєї сили, аби орган не залишився без повітря. Той, хто працював з міхами, сидів на сидінні, з якого відкривалася велична картина, зображена на вітражі, що прикрашав передню частину каплиці. На вітражному склі було зображено Перше видіння, де Джозеф Сміт стояв навколішки у Священному гаю і дивився на небо й на стовп світла.
Коли присутні співали гімни і навіть коли члени Церкви виступали з промовами і свідченнями, я часто дивився на це зображення найбільш священного моменту в історії світу. Очами свого розуму я бачив, як Джозеф отримував знання, свідчення і божественні настанови, як він став благословенним знаряддям у руках нашого Небесного Батька.
Я відчував особливий дух, вдивляючись у прекрасну сцену на цій віконній картині. Я бачив у Cвященному гаю сповненого віри хлопчика. Він прийняв сміливе рішення щиро помолитися до нашого Небесного Батька, Який почув і з любов’ю відповів юнакові.
Таким був я, молодий хлопець у повоєнній, після Другої світової війни, Німеччині, мешкаючи в зруйнованому місті за тисячі миль від Пальміри й більш ніж через сто років після того, як відбулася ця подія. Завдяки всеохоплюючій силі Святого Духа я відчував у своєму серці і в своєму розумі, що це було насправді, що Джозеф Сміт дійсно бачив Бога та Ісуса Христа і чув Їхні голоси.
Дух Бога втішив мою душу в такому юному віці і я не сумнівався в реальності цього священного моменту, що привів до початку всесвітнього руху, якому було призначено “котитися, доки він не заполонить усю землю” (УЗ 65:2) Я вірив свідченню Джозефа Сміта про цей славетний досвід у Священному гаю тоді, і я знаю це тепер. Бог промовляв до людства знов!