Я більше не збираюся ходити на домашнє вчителювання!

Мій 15-річний син був у захваті від всього, що було в його житті—друзів, скейтбордів, машин і своїх учнівських прав водія. Але тільки не від своїх обов’язків домашнього вчителя.

У мене обірвалося серце, коли він однієї неділі сказав: “Домашнє вчителювання—це гаяння часу. Я хочу подзвонити своєму пораднику і сказати, щоб він знайшов когось замість мене, бо я більше не збираюся ходити на домашнє вчителювання!”

Однак не встиг він ще знайти ім’я свого порадника у священстві в телефонному довіднику приходу, як задзвонив телефон. Це був його новопризначений напарник по домашньому вчителюванню, брат Бернд Сакоу, який розмовляв з німецьким акцентом.

“Тобі, я саме збираюся зараз заїхати за тобою,—сказав він. Ти—мій новий напарник, і, на мою думку, ми могли б зробити кілька візитів. Що скажеш? Добре. Бувай!”

Брат Сакоу або відчув, що не треба чекати відповіді, або сприйняв мовчання здивованого Тобі за згоду. У будь-якому випадку через 10 хвилин у наші двері постукали. Не встиг Тобі й слова сказати проти, як повний ентузіазму чоловік вивів його на вулицю й вклав йому в руку в’язку ключів.

“Тебе звати Тобі? Приємно познайомитись,—сказав брат Сакоу.— Сьогодні Суботній день, а моя робота—обкатувати машини. Думаю, для мене недобре вести авто в Суботній день, бо це ж мій вихідний. Можеш мені допомогти з цим? У тебе є дозвіл на керування машиною? Ти зможеш довезти нас до людей, з якими домовлено про домашнє вчителювання?”

У Тобі відвисла щелепа, коли він побачив останню модель спортивного авто, яке мав обкатувати цього тижня брат Сакоу. Він швидко второпав, що ледь було не втратив те, що обіцяло бути незабутнім домашнім вчителюванням.

Невдовзі потому вони повернулися, і Тобі показав брату Сакоу дещо зі свого нового комп’ютерного обладнання, і ось вони вже розговорилися про найостанніші тенденції в розвитку технологій. Виходячи, брат Сакоу сказав: “Думаю, добре б було наступної неділі відвідати з домашнім вчителюванням тих, хто в нас ще залишився. Що ти про це думаєш, Тобі?”

У молодшого брата Тобі вирвалось: “А можна і я буду домашнім вчителем?”

Тобі й миті не вагався, коли настав час для домашнього вчителювання з братом Сакоу. Пройшло кілька місяців, і домашнє вчителювання перестало вже для нього бути просто нагодою поїздити за кермом чудової машини. Тепер вже брат Сакоу став для нього щирим другом, і Тобі дізнався, яким важливим було домашнє вчителювання для сімей, які вони відвідували.

Прийшов час і брат Сакоу та його дружина Барбара повернулися в Німеччину. У нашому колі їх дуже не вистачало. Я ніколи не забуду могутній приклад любові брата Сакоу, який він подав молодому чоловіку, чиє свідчення про домашнє вчителювання вимагало сильного поштовху.