Віддане служіння на Сицилії

“Мене звуть Омар Інтердонато, —починався електронний лист.— Я син Фйорелли Італії і сподіваюся, що ви все ще пам’ятаєте її хрищення”.

Тридцять років тому мене з напарником по місіонерському служінню послали на острів Сицилія. Ми служили в Сиракузах, красивому місті на узбережжі Середземного моря. По неділях ми зустрічалися з невеликою кількістю святих у тій місцевості на старій віллі, проводили причасні збори у вітальні тієї вілли.

Місіонерська робота просувалася важко, у нас було мало хрищень. У місті працювало шістнадцять місіонерів повного дня, і ми його обходили вздовж і поперек. Однак якось ми з напарником вивчали карту міста й помітили невеличке поселення, розташоване за кілька кілометрів від нашого помешкання на околиці міста.

Ми дійшли полями до того поселення, стали навколішки на краю скелі, що височіла над долиною, і вилили свої серця і душі Богові. Потім ми почали обходити кілька багатоквартирних будинків, якими те поселення було забудоване.

Згодом нам відкрила двері жінка приблизно 40-ка років, одягнута в чорне. За традицією в Італії так одягаються ті, хто втратив близьку людину. Ми змінили нашу звичну розмову під час першої зустрічі й приділили особливу увагу планові спасіння. Жінка запросила нас увійти, і ми познайомилися з нею, двома її дочками підліткового віку та їхньою подругою. Ми дізналися, що жінка нещодавно овдовіла і їй доводиться піклуватися про чотирьох дітей. Ми показали фільм Людина шукає щастя і нас запросили знову прийти наступного тижня.

Мати разом з найстаршим сином, двома дочками-підлітками, їхньою бабусею та подругою згодом охристилися. Після місії я підтримував зв’язок із сім’єю, але поки не отримав електронного послання, не знав, що трапилося з Фйореллою, юною подругою дочок.

“Моя мати була вірна євангелії все своє життя і в 1983 року вийшла заміж за хорошого члена Церкви з філії Мессіна й запечаталася у храмі,—писав її син.— Я народився в 1984 році, а моя сестра Вероніка в 1987. Всі ми активні в Церкві. Я служив на місії в Італійській Римській місії з 2005 по 2007 рік, сподіваючись віддячити Господу за всі труднощі, які подолали двоє місіонерів, що вирішили проповідувати євангелію в маленькому містечку Флоридія!”

Під час місії були часи, коли я сумнівався в тому, чи варто було жертвувати двома роками життя. Але якою великою є моя радість (див. УЗ 18:15–16), коли я дізнався, що життя Фйорелли назавжди змінилося завдяки тому, що ми з напарником вирішили іти вперед і загубити себе у служінні іншим на острові Сицилія.