Найкращий подарунок

Коли мені було 12 років, наша сім’я жила на фермі в Бразилії, далеко від міста. Того грудня ми з братом збирали горіхи для іншого власника ферми, і раптом линув дощ. Протягом кількох днів йшли такі рясні дощі, що ми навіть не могли працювати.

Наближалося Різдво, а в нашій сім’ї закінчувалася їжа. Моя мама хвилювалася, що ми взагалі залишимося без різдвяної вечері, тому вона попросила мого старшого брата й мене спитати власника ферми, чи не заплатить він гроші, які ми в нього заробили. Хоч це була й невелика сума, однак на ці гроші можна було купити хоч трохи їжі для нашої сім’ї у той час, як інші люди готувалися до своїх святкових банкетів.

Ми з братом пройшли кілька миль по грязькій дорозі, щоб дістатися дому власника ферми. Наш прихід його здивував. “Що змусило вас йти сюди у такий дощовий день?”—спитав він. Ми пояснили свою ситуацію, і він сказав: “У мене зовсім немає грошей, щоб заплатити вам, але я можу виписати вам чек”. Ми погодились і швидко пішли від нього, щоб встигнути отримати в містечку гроші по чеку і купити те, що нам треба.

Коли ми прийшли у те містечко, майже всі крамниці вже зачинилися на різдвяне святкування. Ми були дуже стомлені, всі наші зусилля отримати гроші по чеку виявилися марними.

Ми повернулися додому без продуктів, і це дуже засмутило мою маму і вісім моїх братів і сестер. Усе, що у нас було, це чек, який на той момент був для нас нічого не вартий. Святвечір прийшов до нас без подарунків, їжі було обмаль. На вечерю ми поїли рису й полягали спати.

Ми прокинулися у різдвяний ранок від звуків святкування в наших сусідів, однак ми залишилися вдома, сподіваючись, що станеться диво і у нас на столі з’явиться їжа. На наш подив, якраз перед обідом хтось постукав до нас у двері. На порозі стояла одна з наших сусідок, тримаючи величезну миску, накриту рушником.

“Я прийшла, щоб принести це вам”,—сказала вона. Моя мама з вдячністю прийняла миску, і коли ми заглянули, що в ній, то побачили там повно різдвяної їжі. Для нас то був бенкет, справжнє чудо!

Та різдвяна їжа була найкращим подарунком, який я будь-коли отримував, бо вона наситила нас у такий особливий день. І хоч наша сусідка не знала про наші обставини, я впевнений, що про них знав наш Небесний Батько і Він через неї нагодував нас у те Різдво. Я знаю, що коли у нас немає жодного виходу, Господь у Своїй безмежній милості і доброті посилає великі чудеса в наше життя. І, як цього навчилася в те Різдво наша сім’я, ми можемо служити Господу—як це зробила наша сусідка,—приносячи чудеса в життя інших.