Коріння й віти

Повернення Іллі сталося в Кертлендському храмі 3 квітня 1836 року. Він проголосив, що виконував обіцяння Малахії. Він ввірив ключі священства для запечатування сімей у цьому розподілі⁹. Місія Іллі здійснюється, як його іноді називають, духом Іллі, який, як навчав старійшина Рассел М. Нельсон, є “проявом Святого Духа, Який свідчить про божественну природу сім’ї”¹⁰.

Спаситель говорив про необхідність хрищення дуже серйозно. Він навчав: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже”¹¹. Спаситель Сам христився, щоб показати приклад. А що ж з померлими, які не христилися?

11 жовтня 1840 року в Наву Вайлет Кімбол написала листа своєму чоловікові, старійшині Геберу Ч. Кімболу, який разом з іншими членами Дванадцятьох служив на місії у Великобританії. За кілька днів до цього пройшла жовтнева генеральна конференція.

Я процитую кілька уривків з особистого листа Вайлет: “Від початку організації Церкви це була у нас найбільша й найцікавіша конференція. … Президент [Джозеф] Сміт відкрив нову й славетну тему. … А саме хрищення за померлих. Павло говорить про це в першій книзі Коринтянам у 15 розділі 29 вірші. Джозеф отримав більш повне пояснення про це в одкровенні. Він каже, що це привілей [членів] цієї церкви христитися за всіх своїх родичів, які померли до того, як прийшла євангелія. … Чинячи так, ми діємо як їхні повірники і надаємо їм привілей встати в перше воскресіння. Він каже, що євангелія проповідується їм у в’язниці”.

Вайлет додала: “Я хочу христитися за свою матір. … Чи ж не славетне це вчення?”¹²

Важливе вчення про єднання сімей прийшло рядок за рядком і приписання за приписанням. Вікарні обряди займають центральне місце у поєднанні вічних сімей, приєднуючи коріння до віт.

Зв’язок вчення про сім’ю з сімейною історією і храмовою роботою є очевидним. У перших настановах одкровення Господь говорив про “хрищення за ваших померлих”¹³. Відповідно до вчення, ми маємо обов’язок щодо наших предків. Це тому, що целестіальна організація небес основана на сім’ях¹⁴. Перше Президентство заохотило членів Церкви, особливо молодь і дорослу неодружену молодь, завзято займатися сімейно-історичною роботою і виконувати обряди за членів своєї сім’ї або за предків членів їхнього приходу та колу¹⁵. Нам потрібно бути приєднаними як до нашого коріння, так і до наших віт. Сама думка про те, щоб бути об’єднаними у вічному царстві, є справді славетною.

Уілфорд Вудрафф зазначив, що пророк Джозеф Сміт прожив достатньо довго, щоб закласти фундамент храмової роботи. Востаннє, коли Джозеф Сміт зустрівся з Кворумом дванадцятьох, він дав їм їхні ендаументи”¹⁶.

Після мученицької смерті пророка святі завершили будівництво храму в Наву, і силу запечатування було використано, щоб благословити тисячі вірних членів Церкви перед виходом у гористий захід. Тридцять років потому, після завершення будівництва храму в Сент-Джорджі, Президент Бригам Янг сказав про вічну значущість спасительних обрядів, які нарешті були доступні як для живих, так і для померлих¹⁷.

Про це Президент Уілфорд Вудрафф сказав просто: “Навряд чи знайдеться якийсь принцип, відкритий Господом, якому б я радів більше, ніж викупленню наших мертвих; ніж тому, що з нами, у сімейній організації, будуть наші батьки, наші матері, наші дружини і наші діти—у ранок першого воскресіння і в Целестіальному Царстві. Це великі принципи. Вони варті будь-якої жертви”¹⁸.

Який це чудовий час, щоб жити! Це останній розподіл, і ми можемо відчувати прискорення роботи зі спасіння в кожному місці, де виконуються спасительні обряди¹⁹. Зараз у нас є храми у більшій частині світу, де можуть виконуватися ці спасительні обряди. Коли ми відвідуємо храм, щоб отримати духовне оновлення, мир, безпеку і скерування в нашому житті,—це також є великим благословенням²⁰.

Менше ніж за рік після покликання Президента Томаса С. Монсона в якості апостола, він освятив Генеалогічну бібліотеку Лос-Анджелеського храму. Він сказав, що померлі предки “чекають на той день, коли ви і я почнемо пошуки, які необхідні, щоб очистити шлях, … [а] також підемо в дім Бога і виконуватимемо ту роботу, … яку вони не можуть виконати”²¹.

Коли тоді ще старійшина Монсон проголосив молитву освячення 20 червня 1964 року, на землі було лише 12 діючих храмів. За той час, коли Президент Монсон служив у вищих радах Церкви, були вперше освячені 130 з наших 142 діючих храмів. Це ніщо інше, як чудо бачити прискорення роботи зі спасіння в наші дні. Було оголошено про зведення ще двадцяти восьми храмів, які перебувають на різних стадіях будівництва. Вісімдесят п’ять відсотків членів Церкви зараз живуть в середньому на відстані 320 км від храму.

Технології для дослідження сімейної історії також зробили величезний крок вперед. Президент Говард В. Хантер проголосив у листопаді 1994 року: “Ми почали використовувати інформаційні технології, щоб прискорити священну роботу виконання обрядів за померлих. Роль технологій була … пришвидшена Самим Господом. … Однак ми стоїмо лише на порозі того, що можемо зробити за допомогою цих інструментів”²².

За 19 років з тієї пророчої заяви відбулося майже неймовірне прискорення в розвитку технологій. 36-річна мати маленьких дітей недавно сказала мені у захваті: “Тільки подумайте—від роботи в освячених центрах сімейної історії на апаратах для читання мікрофільмів ми перейшли до роботи за комп’ютером на своїй кухні після того, які діти нарешті поснуть”. Брати і сестри, центри сімейної історії тепер в наших домівках.

Храмова і сімейно-історична робота стосується не лише нас. Подумайте про людей по інший бік завіси, які чекають виконання спасительних обрядів, що звільнять їх із пут духовної в’язниці. В’язниця—це “стан обмеження або поневолення”²³. Ті, хто потрапив у поневолення, можуть поставити те саме запитання, що й Вільям Сароян: “А що ж далі?”

Одна вірна сестра поділилась своїм особливим духовним досвідом в Солт-Лейкському храмі. Перебуваючи в кімнаті для конфірмацій після проголошення слів вікарного обряду конфірмації, вона почула: “І в’язень вийде вільним!” Вона відчула, наскільки невідкладними є ці обряди для тих, хто чекали на виконання хрищення і конфірмації. Повернувшись додому, вона почала шукати в Писаннях фразу, яку почула. Вона знайшла проголошення Джозефа Сміта в 128 розділі Учення і Завітів: “Нехай звеселяються ваші серця і радіють надзвичайно. Нехай земля зрине у співі. Нехай мертві виголошують гімни вічної хвали Царю Еммануїлу, Який призначив ще до заснування світу те, що дає нам змогу викупляти їх із в’язниці; бо в’язні вийдуть вільними”²⁴.

Питання полягає в тому, що нам слід робити? Пророк Джозеф радив представити в храм “записи про наших мертвих, як[і] буд[уть] гідн[і] усякого прийняття”²⁵.

Провідництво Церкви чітко закликало підростаюче покоління йти попереду у використанні технологій, щоб відчувати дух Іллі, шукати своїх предків і виконувати за них храмові обряди²⁶. Більшість важкої праці в прискоренні роботи зі спасіння як за живих, так і за померлих, буде виконано вами, молоді люди²⁷.

Якщо молодь в кожному приході не лише ходитиме до храму і виконуватиме хрищення за своїх померлих, а й працюватиме зі своїми сім’ями та іншими членами приходу для того, щоб надавати імена предків для виконання роботи, яку самі й виконуватимуть, то і вони, і Церква отримають великі благословення. Не недооцінюйте впливу померлих у допомозі вам у ваших зусиллях та тієї радості, яку ви зрештою відчуєте, зустрівшись з тими, кому ви служите. Благословення об’єднання наших сімей, яке є надзвичайно значущим, майже не можливо осягти розумом²⁸.

П’ятдесят один відсоток дорослих членів Церкви по всьому світу на даний момент не внесли дані про обох своїх батьків у розділ Family Tree церковного Інтернет-сайту FamilySearch. Шістдесят п’ять відсотків дорослих членів Церкви не внесли дані про всіх своїх чотирьох дідусів та бабусь²⁹. Пам’ятайте, ми не можемо бути спасенними без нашого коріння й віт. Члени Церкви мають знайти і внести цю життєво важливу інформацію.

Нарешті у нас є вчення, храми й технології, щоб сім’ї виконували цю славетну роботу зі спасіння. Я запропоную один спосіб, як це можна зробити. Сім’ї можуть проводити збори, присвячені програмі Family Tree. І це потрібно робити часто. Кожен принесе реальні історичні дані сім’ї, історії та фотографії, включаючи важливі особисті речі дідусів, бабусь та батьків. Наша молодь прагне дізнатися про життя членів сім’ї—звідки вони і як жили. У багатьох серця повернулися до їхніх батьків. Їм подобаються історії й фотографії, і вони мають досвід роботи з технологіями, щоб відсканувати і завантажити ці історії й фотографії в програму Family Tree та приєднати ці документи до даних про предків, щоб назавжди зберегти їх. Звичайно ж, головною метою буде визначити, які обряди ще потрібно виконати, і запланувати виконання цієї важливої храмової роботи. Брошуру Моя сім’я можна використати, щоб внести інформацію про сім’ю, історії та фотографії, які потім можна завантажити в програму Family Tree.

Нашими найвищими пріоритетами мають бути сімейні зобов’язання й очікування, щоб захистити нашу божественну долю. Для тих людей, які прагнуть більш плідно використати всією сім’єю Суботній день, прискорення цієї роботи є найкращим рішенням. Одна щаслива мама каже, що її 17-річний син після церкви в неділю сідає за комп’ютер, щоб виконувати сімейно-історичну роботу, а її 10-річний син любить слухати історії про своїх предків і дивитися фотографії з ними. Це благословило всю сім’ю можливістю відчувати дух Іллі. Наше дорогоцінне коріння й віти потрібно підживлювати.

Ісус Христос віддав Своє життя, здійснивши вікарну спокуту. Він розв’язав найважливіше питання, яке поставив Йов. Він подолав смерть за все людство, чого самі ми не могли зробити за себе. Однак ми можемо виконувати вікарні обряди і справді стати спасителями на Горі Сіон³⁰ для наших власних сімей, щоб з ними ми могли бути піднесені й спасенні.

Я свідчу про спокутну жертву Спасителя і про надійність плану Батька для нас і для наших сімей. В ім’я Ісуса Христа, амінь.