Воскресіння Ісуса Христа

Приголомшливе відчуття поразки і відчаю охопило учнів Ісуса, коли Він постраждав і помер на хресті, а Його бездиханне тіло поклали в домовину. Попри те, що Спаситель багато разів казав про Свою смерть і про те, що знову підніметься, вони цього не зрозуміли. Однак за сутінками Його розп’яття швидко настав радісний ранок Його Воскресіння. Але та радість прийшла лише тоді, коли учні стали особистими свідками Воскресіння, бо навіть проголошена ангелами звістка про те, що Він воскрес, спершу була чимось незбагненним—це було щось абсолютно безпрецедентне.

Марія Магдалина та кілька інших вірних жінок прийшли на світанку тієї неділі до гробу Спасителя і принесли пряні аромати і притирання, щоб завершити помазання, яке почали, коли тіло Спасителя квапливо поклали у гробницю, аби встигнути до настання Суботи. У цей величний ранок, їх зустріла відкрита гробниця з відкоченим каменем, який закривав вхід, і два ангели проголосили:

“Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Він казав: “Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня”¹.

“Підійдіть,—подивіться на місце, де знаходився Він.

Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих”².

За запрошенням ангелів Марія Магдалина зазирнула у гробницю, але все, що вона, здавалося, змогла побачити, це що тіла Господа там не було. Вона поквапилася розповісти про це апостолам і, знайшовши Петра та Івана, сказала їм: “Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його”³. Петро та Іван прибігли до того місця і підтвердили, що дійсно гробниця була порожня, і побачили, що “лежить плащаниця … і хустка, що була на його голові … згорнена в іншому місці”⁴. Іван, як виявилося, був першим, хто зрозумів величне послання воскресіння. Він пише, що “побачив,—і ввірував”, у той час як інші в той момент “ще не розуміли з Писання …, що [Ісус] має воскреснути з мертвих”⁵.

Петро та Іван пішли, а Марія залишилася, усе ще в жалобі. Тим часом ангели повернулися і лагідно запитали її: “Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: “Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали”⁶. Одразу ж воскреслий Спаситель, який вже стояв позаду неї, сказав: “Чого плачеш ти жінко? Кого ти шукаєш?” Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: “Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його,—і Його я візьму!”⁷

Старійшина Джеймс Е. Талмейдж писав: “Вона зверталася саме до Ісуса, до свого улюбленого Господа, хоча і не знала про це. Одне слово з Його живих вуст перетворило її нестерпне горе на велику радість. “Ісус мовить до неї: Маріє!” Голос, його тон, ніжна промова, які вона чула і любила раніше, підняв її з глибин відчаю, в який вона була поринула. Вона повернулася і побачила Господа. У пориві радості вона простягнула руки для того, щоб обняти Його, промовивши лише слово любові і поклоніння: “Раббуні”, що означало, мій улюблений Учителю”⁸.

Таким чином ця благословенна жінка стала першою смертною людиною, яка побачила воскреслого Христа і говорила з ним. Пізніше того дня Він явився Петру в Єрусалимі, або біля нього⁹; двом учням по дорозі до Еммаусу¹⁰; й увечері десятьом Апостолам та іншим, раптово з’явившись серед них і сказавши: “Погляньте на руки Мої та на ноги Мої,—це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю”¹¹. Потім, аби ще більше їх переконати, “як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались”¹², Він їв перед ними печену рибу та стільника медового¹³. Пізніше Він сказав їм: “Моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”¹⁴.

Крім цих підтверджених свідчень в Єрусалимі, у нас є незрівнянне служіння воскреслого Господа давнім жителям Західної півкулі. У землі Щедрій Він зійшов з небес і запросив натовп людей, які зібралися, близько 2500 чоловік, підійти по-одному, поки всі вони не підійшли, і вкласти свої руки в Його бік і відчути рани від цвяхів у Його руках і його ногах¹⁵.

“А коли вони всі попідходили і стали самі очевидцями, вони заволали в один голос, кажучи:

Осанна! Благословенне ім’я Всевишнього Бога! І вони припали до ніг Ісуса і поклонялися Йому”¹⁶.

Воскресіння Христа показує, що Його існування є незалежним і вічним: “Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі”¹⁷. Ісус сказав:

“Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову”¹⁸.

Спаситель не залежить від їжі, води, кисню чи будь-якої іншої субстанції, сили або людини задля підтримання життя. І як Єгова, і як Месія, Він є великий “Я Той, що є”, самоіснуючий Бог¹⁹. Він просто є і завжди буде.

Своєю Спокутою і Своїм Воскресінням Ісус Христос подолав усі аспекти Падіння. Фізична смерть буде тимчасовою і навіть духовна смерть має кінець, оскільки усі повернуться у присутність Бога, принаймні на певний час, на суд. Ми можемо повністю довіряти Йому і бути певними в тому, що Його сила подолає все, і дасть нам вічне життя.

“Смерть-бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих.

Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”²⁰.

За словами старійшини Ніла А. Максвелла: “Перемога Христа над смертю, поклала кінець скруті людини. Тепер є лише особисті неприємності, але і від них нас можуть врятувати, якщо ми будемо дотримуватися учень Того, Хто врятував нас від загального знищення”²¹.

Задовольнивши вимоги справедливості, Христос тепер заступає на місце того, хто чинить правосуддя; або ми можемо сказати, що Він є справедливість, так само, як Він є любов²². Так само, окрім того, що Він є досконалим, справедливим Богом, Він є досконалим милосердним Богом²³. Таким чином Спаситель усе виправляє. Жодна несправедливість у смертному житті не триває вічно, навіть смерть, бо Він знову відновлює життя. Жодна рана, недієздатність, зрада чи жорстокість не залишаться зрештою невідшкодованими завдяки Його всеохоплюючій справедливості й милості.

Крім того, ми усі підзвітні Йому за наше життя, наш вибір і наші дії, навіть наші думки. Оскільки Він викупив нас від Падіння, наше життя фактично належить Йому. Він сказав:

“Ось, Я дав вам Свою євангелію, і такою є євангелія, яку Я дав вам,—що Я прийшов у світ виконати волю Мого Батька, тому що Мій Батько послав мене.

І Мій Батько послав Мене, щоб Мене було піднято на хресті; і після того як Мене було піднято на хресті, щоб Я міг привести всіх людей до Себе, щоб так як Мене було піднято людьми, так і людей буде піднято Батьком, щоб вони стали переді Мною, щоб бути судженими за свої діяння”²⁴.

Замисліться на мить про важливість Воскресіння в остаточному виявленні сутності Ісуса з Назарета і розв’язанні великих філософських суперечок і питань життя. Якщо Ісус дійсно воскрес буквально, то з цього беззаперечно витікає, що Він є божественною істотою. Жоден простий смертний не має в собі сили, щоб ожити після смерті. Оскільки Він воскрес, Ісус не міг бути просто теслею, вчителем, рабином або пророком. Оскільки Він воскрес, Ісус мав бути Богом, навіть Єдинонародженим від Батька.

Тому те, чого Він навчав, є істинним; Бог не може обманювати²⁵.

Тому Він був Творцем землі, як Він і сказав²⁶.

Тому і небеса, і пекло існують, як Він і навчав²⁷.

Тому існує світ духів, який Він відвідав після Своєї смерті²⁸.

Тому Він прийде знову, як сказали ангели²⁹, і “буде особисто царювати на землі”³⁰.

Тому буде і Воскресіння, і останній Суд для всіх³¹.

Виходячи з реальності Воскресіння Христа, сумніви щодо всемогутності, всезнання і доброзичливості Бога Батька—Який віддав Свого Єдинонародженого Сина заради викуплення світу—є безпідставними. Сумніви щодо значення і мети життя—необґрунтовані. Ісус Христос в дійсності—це єдине ім’я, через яке людство може отримати спасіння. Милість Христа реальна і дає грішнику, який кається, і прощення, і очищення. Насправді віра—це більше, ніж уявлення або вигадка психологів. Існує кінцева й загальна істина, і є об’єктивні та незмінні норми моралі, яким Він і навчав.

Виходячи з реальності Воскресіння Христа, покаяння щодо будь-якого порушення Його закону і заповідей—і можливе, і має бути невідкладним. Чудеса Спасителя були реальними, як і Його обіцяння Своїм учням, що вони можуть робити те саме, і навіть більше³². Його священство є реальною силою, яка “керує євангелією та тримає ключ від таємниць царства, саме ключ від пізнання Бога. Отже, у його обрядах явлена сила божественності”³³. Оскільки Воскресіння Христа є реальним, смерть для нас не кінець, і хоча черви знищать наші тіла, однак у нашій плоті ми побачимо Бога³⁴.

Президент Томас С. Монсон розповідав про Роберта Блечфорда, який 100 років тому “у своїй книзі God and My Neighbor (Бог і мій ближній) гостро критикував традиційні християнські вірування, такі як: Бог, Христос, молитва і безсмертя. Він самовпевнено твердив: “Я заявляю, що довів усе, що мав намір довести настільки повно і рішуче, що жоден християнин, яким би великим і здібним він не був, не зможе протистояти моїм аргументам, або похитнути моє переконання”. Він оточив себе стіною скептицизму. Але тоді сталося щось неочікуване. Його стіна раптово перетворилася на уламки. … Повільно він почав свій зворотний шлях до віри, яку так зневажав і осміював. Що спричинило таку кардинальну зміну в його поглядах? Смерть його дружини. З болем у серці він увійшов у кімнату, де лежала її смертна оболонка. Він знову поглянув в обличчя, яке так любив. Коли він вийшов, то сказав другові: “Це вона, і не вона. Все змінилося. Не стало чогось, що було в ній раніше. Вона не така, як була. Що могло піти з неї, як не душа?”³⁵

Чи дійсно Господь помер і воскрес? Так. “Фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, що Він помер, був похований і піднявся на третій день, і вознісся на небеса. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього”³⁶.

У міру наближення пророкованого народження Ісуса, серед давніх нефійців і ламанійців багато хто вірив у це, хоча більшість сумнівалися. В належний час з’явилася ознака Його народження—день, ніч і ще один день без темряви—і тоді пізнали всі³⁷. Навіть і сьогодні, дехто вірить у буквальне воскресіння Христа, та багато хто сумнівається чи не вірить. Але деякі знають. З часом усі побачать і всі пізнають; дійсно “кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається перед Ним”³⁸.

До того часу я вірю багатьом свідкам Воскресіння Христа, чий досвід і свідчення описані в Новому Завіті—серед інших: Петру та його товаришам з Дванадцятьох і чудовій, чистій Марії з Магдали. Я вірю свідченням, які знаходяться у Книзі Мормона—серед інших: апостола Нефія до натовпу невідомих нам людей у землі Щедрій. І я вірю свідченню Джозефа Сміта і Сідні Рігдона, які після багатьох інших свідчень проголосили велике свідчення цього останнього розподілу, “що Він живе! Бо ми бачили Його”³⁹. Під поглядом Його всевидющого ока, я сам стою як свідок того, що Ісус із Назарета—це воскреслий Викупитель. І я свідчу про все, що витікає з факту Його Воскресіння. Хай до вас прийде переконання і втішення того самого свідчення. Я молюся про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.