Ти повинен помолитися
Джимі Сейнт Луїс, Гаїті
Ілюстровано Бредлі Х. Кларком
12 січня 2010 року Небесний Батько показав мені Свою силу після того, як я опинився під обвалами чотириповерхового бетонного будинку. Це сталося внаслідок жахливого землетрусу, який спустошив Гаїті.
Під час того як я кричав під уламками бетону, лагідний голос звернувся до мене: “Джимі, чому б тобі не помолитися замість того, щоб кричати?”
Однак я не припиняв кричати, тому що боявся, що через кілька хвилин помру. Голос, який був схожий на голос доброго друга, яким керує величезне бажання допомогти, звернувся до мене знову: “Джимі, ти повинен помолитися”.
Біль у моїх ногах ставав нестерпним, і мені не вистачало кисню в темряві, яка мене оточувала. І знову був голос: “Джимі, ти повинен помолитися”.
У цей момент я припинив противитися. Слабким голосом я сказав: “Небесний Батьку, Ти знаєш мої сили і Ти знаєш, скільки часу я зможу витримати цей біль. Я прошу Тебе, будь ласка, звільни мене від цього болю. В ім’я Ісуса Христа, амінь”.
Миттєво після цієї простої молитви я заснув. Я не пам’ятаю, що сталося після того, але коли я прокинувся від глибокого сну, біль зник. Невдовзі рятувальники знайшли мене під час пошуків жертв серед руїн мого офісного будинку.
Пізніше я дізнався, що з п’яти працівників другого поверху будинку Порт-о-Пренс, де я працював, я був єдиним, кого дістали з-під завалів живим. Через отримані травми я втратив одну ногу і кілька місяців провів у лікарні. Але я знаю, що Святий Дух спонукав мене молитися і що Небесний Батько відповів на ту молитву.
Я можу свідчити, що Небесний Батько відповідає на наші молитви у Свій власний спосіб і згідно з Його власними бажаннями—де б ми не були і коли б не молилися.