Ісус Христос є допомогою

З вірою в Ісуса Христа і з надією на те, що вони чули про Його чудеса, піклувальники паралізованого чоловіка принесли його до Ісуса. Вони були винахідливими в тому, як його туди доставили — розібрали дах і спустили чоловіка на його ложі в те місце, де навчав Ісус. Тоді Ісус, “віру їхню побачивши, [сказав] розслабленому: Відпускаються… гріхи тобі”¹. А потім: “Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!”² І відразу ж той паралізований чоловік піднявся, узяв своє ложе й пішов додому, “прославляючи Бога”³.

Що ще ми знаємо про друзів, які піклувалися про паралізованого чоловіка? Ми знаємо, що Спаситель помітив їхню віру. Коли вони побачили й почули Спасителя та стали свідками Його чудес, “їх жах обгорнув” і “славили Бога вони”⁴.

Ісус Христос надав сподіване зцілення — фізичну допомогу від болю і руйнівних наслідків хронічної хвороби. Важливо також те, що Спаситель надав духовну допомогу, очистивши того чоловіка від гріха.

А друзі в своїх зусиллях подбати про того, кому була потрібна допомога, знайшли джерело допомоги; вони знайшли Ісуса Христа.

Я свідчу, що Ісус Христос дійсно є допомогою. Завдяки Спокуті Ісуса Христа ми можемо звільнитися від тягаря і наслідків гріха й отримати допомогу в наших немочах.

І завдяки тому, що ми любимо Бога і уклали завіт служити Йому, ми можемо разом зі Спасителем працювати над забезпеченням мирської й духовної допомоги тим, хто її потребує, і в той же час — знаходити допомогу в Ісусі Христі також і для себе⁵.

Наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, закликає нас подолати світ і знайти спокій⁶. Він каже, що “справжній спокій” — це “розрад[а] і мир”. Президент Нельсон навчає: “Оскільки Спаситель Своєю безмежною Спокутою викупив кожного з нас від слабкості, помилок і гріха, і оскільки Він зніс усі болі, тривоги і тягарі, які вам будь-коли доводилось зносити, тоді, якщо ви дійсно покаєтеся і будете прагнути Його допомоги, ви зможете піднятися над цим нинішнім повним непевності світом”⁷. Оце і є та допомога, яку надає нам Ісус Христос!

Кожен з нас несе якийсь символічний наплічник. Можливо це кошик, який ви утримуєте на голові, або торбинка чи вузлик з речами, перекинуті через плече. Але для зручності ми назвемо це наплічником.

У цьому символічному наплічнику ми несемо тягарі, що пов’язані з життям у занепалом світі. Наші тягарі — це камені в наплічнику. Загалом їх можна поділити на три види:

• Камені наших власних гріховних вчинків.

• Камені в нашому наплічнику, які є наслідком помилкових рішень, неправильної поведінки або недобрих учинків інших людей.

• І камені, які ми несемо внаслідок того, що живемо в занепалому світі. Серед таких каменів — хвороби, біль, хронічні захворювання, смуток, розчарування, самотність і наслідки природних катаклізмів.

Я з радістю стверджую, що наші земні тягарі, ці камені в наших символічних наплічниках, не повинні бути важкими.

Ісус Христос може полегшити наше навантаження.

Ісус Христос може зняти наші тягарі.

Ісус Христос вказує спосіб звільнення від тягаря гріха.

Ісус Христос — наша допомога.

Він сказав:

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою.

Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.

Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!”⁸

Те, що ярмо любе і тягар легкий, передбачає, що ми стаємо під ярмо разом зі Спасителем, що ми ділимо з Ним наші тягарі, що ми дозволяємо Йому зменшити наше навантаження. Це означає, що ми укладаємо завіт з Богом і дотримуємося того завіту, який, як пояснював Президент Нельсон, “робить життя легшим”. Він сказав: “Брати на себе ярмо Спасителя, поєднуючи себе з Ним, означає, що Він зміцнюватиме вас і ви матимете доступ до Його викупительної сили”⁹.

То чому ж ми не хочемо віддати своє каміння? Чому стомлений пітчер у бейсбольній грі відмовляється піти зі своєї позиції, коли запасний пітчер готовий довести гру до кінця? Навіщо мені самотужки утримувати свою позицію, якщо Помічник стоїть напоготові, щоб підтримати мене?

Президент Нельсон навчав: “Ісус Христос … стоїть з відкритими обіймами, сподіваючись і будучи готовим зцілити, пробачити, очистити, зміцнити, звільнити та освятити нас”¹⁰.

То чому ж ми вперто хочемо нести свої камені самотужки?

Я б хотіла, щоб кожен поставив собі це запитання.

Для мене це одвічний порок гордині. “Я з цим справлюся, — кажу я. — Не переживайте, я це подолаю”. Це той великий обманщик хоче, аби я заховалася від Бога, відвернулася від Нього, пройшла через усе сама.

Брати і сестри, я не можу проходити через усе сама. Це не потрібно, і так не буде. Оскільки я прийняла рішення бути зв’язаною зі своїм Спасителем Ісусом Христом завітами, укладеними з Богом, “Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі”¹¹.

Ті, хто дотримується завітів, мають благословення отримувати допомогу від Спасителя.

Розгляньмо цей приклад з Книги Мормона: народ Алми зазнавав переслідувань. Людям давали “завдання ” і поставили “наглядачів над ними”¹². Їм заборонялося вголос молитися, тож вони “виливали [Богові] серця свої; і Він знав думки їхніх сердець”¹³.

І “голос Господа дійшов до них в їхніх скорботах, кажучи: Підійміть голови свої і перебувайте у повному спокої, бо Я знаю про завіт, який ви склали зі Мною; і Я складу завіт з Моїм народом і визволю його від залежності.

І Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах”¹⁴.

І їхні тягарі “зробилися легшими” й “Господь зміцнив їх, щоб вони могли зносити свої тягарі з легкістю, і вони підкорилися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа”¹⁵.

Оскільки ті люди дотримувалися завітів, вони отримали допомогу у вигляді втішення, здатності бути більш терпеливими й радісними; їхні тягарі полегшилися, тож здавалися легкими, а згодом настало й визволення¹⁶.

А зараз повернімося до символічного наплічника.

Покаяння, яке уможливлює Спокута Ісуса Христа, — це те, що допомагає нам зняти тягар каменів гріха. І завдяки цьому дивовижному дару Божа милість позбавляє нас суворих вимог справедливості, які неможливо задовольнити в інший спосіб¹⁷.

Спокута Ісуса Христа також дає нам можливість отримати силу прощати, завдяки чому ми можемо зняти тягар, який несемо через неналежне поводження з нами інших людей¹⁸.

То як же Спаситель допомагає нам нести тягар життя в занепалому світі, якщо наші смертні тіла підвладні смутку й болю?

Часто Він надає цю допомогу через нас! Як члени Його Церкви, які уклали завіт, ми обіцяємо “сумувати з тими, хто сумує,” і “співчувати тим, хто потребує співчуття”¹⁹. Тому що ми “прий[шли] до кошари Бога” і “назива[ємося] Його народом”, ми “бажає[мо] нести тягарі один одного, так, щоб вони були легшими”²⁰.

Наші благословення, обіцяні за завітом, полягають у тому, що ми є напарниками Ісуса Христа в наданні допомоги, як матеріальної, так і духовної, всім Божим дітям. Ми є каналом, за допомогою якого Він надає допомогу²¹.

Тож як і друзі паралізованого чоловіка, ми “допома[гаємо] слабким, підніма[ємо] руки, що опустилися, і зміцню[ємо] ослаблі коліна”²². Ми “нос[имо] тягарі один одного, і так викон[уємо] закона Христов[ого]”²³. Якщо ми так робимо, то пізнаємо Його, станемо, як Він, і відчуємо Його допомогу²⁴.

Що таке допомога?

Це коли усувається або полегшується біль, неспокій, тягар або додається сила зносити все це. Це стосується людини, яка приходить, щоб підмінити іншу людину. Це законне виправлення помилки²⁵. Англо-французьке слово “relief” (допомога, полегшення) походить від старофранцузького слова relever, що означає “підняти”, та від латинського слова relevare, тобто “піднятися знову”²⁶.

Брати і сестри, я свідчу, що Ісус Христос є допомогою. Я свідчу, що Він піднявся на третій день, виконавши сповнену любов’ю нескінченну Спокуту, стоїть з розкритими обіймами, надаючи нам можливість піднятися знову, бути спасенними і піднесеними та стати такими, як Він. Допомога, яку Він надає нам — вічна.

Як і жінки, яким явилися ангели в перший Великодній ранок, я бажаю іти “хутко” і з “великою радістю” розповідати, що Він воскрес²⁷. В ім’я нашого Спасителя, Ісуса Христа, амінь.