І всіх твоїх дітей буде навчено

Нещодавні катастрофи у світі глибоко вразили нас. Страждання дітей, невинних жертв, важким тягарем лягли на наші серця. Ми бачили дітей, які втратили членів сім’ї, що забезпечували їх, захищали і любили. У серці горить бажання дотягнутися до тих дітей і хоч якось допомогти—будь-яким чином, щоб полегшити їхні страждання і принести надію в їхнє життя. Ми вдячні за можливість надавати допомогу. Нас підбадьорюють зусилля багатьох людей, які допомагають цим дітям.

Однак, нам не потрібно далеко їхати, щоб знайти дітей, які живуть у інших, однак нелегких обставинах. Не усвідомлюючи того, ми можемо не помічати дітей поруч з нами. Чи справді ми знаємо, в яких небезпечних обставинах перебувають наші власні діти? Як правило, ми можемо визначити, чи все гаразд з їхніми мирськими потребами, а як щодо духовних? Чи знають вони про світло й мир євангелії Ісуса Христа? Писання навчають: “І всіх твоїх дітей буде навчено Господом; і великим буде мир серед твоїх дітей”¹.

Знання про те, що у дітей є люблячий Небесний Батько, який послав Свого Сина Ісуса Христа, щоб принести світові світло і надію, дає дітям мир, якого вони так потребують. Ми, дорослі, повинні спрямувати дітей до того миру і світла.

Духовний стан деяких дітей у сьогоднішньому світі змальовано на картині датського художника Карла Блоха. Ця картина прекрасно ілюструє оповідь з Писань, що міститься в 5 розділі Євангелії від Івана. Христос, Цілитель і Утішитель, знаходиться в центрі картини. Він піднімає покров з чоловіка, хворого з дитинства. Чоловік чекає дива зцілення біля купальні у Віфесді, але у нього немає нікого, щоб допомогти йому. Чоловік чекає, сподіваючись на диво, у той час, як Ісус стоїть біля нього, маючи силу зцілити його.

На задньому плані ми бачимо кількох персонажів, і жоден з них не дивиться на Христа. Господь поруч з ними, але лише один чоловік вбачає в Ньому Того, Ким Він насправді є. Усі інші зайняті повсякденними справами, не розуміючи великої сили Ісуса і чуда, яке ось-ось має відбутися на їхніх очах. Христос знаходиться в полі зору дитини і жінки, яка, мабуть, є її матір’ю; однак, як і всі інші, вони зосередили свій погляд на чомусь іншому. Спаситель тут, поряд, але жінка не спрямовує дитину до Нього. А може і ми з вами також втрачаємо цю можливість прийти до Ісуса? Чи не відволікають нас життєві турботи і не затуманюють наш духовний зір, не даючи зосередитися на тому, що є найважливішим? Цікаво, чи не проходимо ми повз можливість пізнавати Господа й відчувати Його любов? І чи не втрачаємо ми можливість ділитися з іншими, особливо з дітьми, тим, що є найважливішим—євангелією Ісуса Христа? Ми всі бачили дітей і молодь, які збираються у великий гурт і, відчуваючи збентеження, чекають, щоб дізнатися про те, що є найважливішим.

Я майже чую, як ця дитина і багато інших дітей вигукують слова, які багато з нас співають: “Вчіть мене в Божій любові ходить”. Згадайте слова:

Чи навчаємо ми своїх дітей пізнавати, відчувати і радіти красі та силі чудес євангелії Ісуса Христа? Президент Гордон Б. Хінклі радив: “Навчаймо своїх дітей про Того, Кого ми називаємо Ісусом Христом. Навчаймо своїх дітей величним спасительним принципам євангелії”³. Дітям потрібно знати, що, маючи віру в Спасителя Ісуса Христа і наслідуючи Його, ми знайдемо спокій у цьому неспокійному світі.

Як ми навчаємо своїх дітей? Ми можемо наслідувати взірець Спасителя. У Книзі Мормона ми читаємо про прихід воскреслого Спасителя до людей у Західній півкулі. Навчаючи людей, Він зібрав до Себе дітей. Він став на коліна й молився з дітьми і за дітей. Він благословив дітей одне за одним. Він відчув радість їхньої присутності й відкрив небеса, щоб дітей було навчено згори.

Коли ви запрошуєте дітей за сімейний обідній стіл, на щоденну сімейну молитву, вивчення Писань, на домашній сімейний вечір—наслідуйте приклад Спасителя у любові й навчанні. Під час цих заходів допоможіть дітям зрозуміти, що ви всією сім’єю намагаєтеся дотримуватися заповідей і бути гідними стати вічною сім’єю. Це може відбуватися під час неформального спілкування один-на-один, коли Дух спонукає нас поставити саме ті запитання чи сказати саме те, що допоможе нашим дітям пізнати й відчути світло Господа. Якщо ми будемо створювати умови, Дух спрямує нас.

Поряд з нами чудові, здібні діти. Ми можемо допомогти їм знайти мир у цьому житті і в прийдешньому.

Дітям необхідно відчути Світло Христа, щоб вони могли вибирати Світло і протистояти темряві. З Мойсеєм стався дивовижний випадок, коли його було преображено й він побачив Бога своїми духовними очима. Після того, як Мойсея навчав Бог і він побачив Його славу і труди, прийшов Сатана, оповивши Мойсея мороком і сум’ятям. Тому що Мойсей відчув світло і славу Бога, він знав різницю. Він сміливо протистояв Сатані, кажучи: “Хто ти? Бо ось, я—син Бога”⁴.

Дітям треба сповнитися світлом євангелії, щоб коли прийдуть спокуси, вони могли сказати: “Я знаю, хто я. Я—дитя Бога. Я знаю, що маю робити. Я маю христитися, отримати дар Святого Духа й дотримуватися заповідей”. Потім діти можуть сказати: “Я знаю, ким можу стати. Я можу стати праведною молодою жінкою” або “Я можу стати праведним молодим чоловіком і отримати священство”. Діти, наповнені цим знанням і світлом, можуть приймати рішення відкинути темряву і повернутися до світла та миру євангелії.

Діти, які мають євангелію у своєму серці, розпізнають руку Господа у своєму житті. Діти знають більше, ніж ми, часом, здогадуємося, і можуть робити більше, ніж ми, часом, думаємо. Я дізналася, що діти, які мають світло євангелії, мають віру. Вони не сумніваються. Саманта, 11 років, каже: “Я знаю, що євангелія істинна, бо я це відчуваю”. Трирічний Бенджамін каже: “Я знаю, що Небесний Батько чує мої молитви і відповідає на них, тому що Він любить мене”. Діти, які мають світло євангелії, кажуть: “Я знаю, що Святий Дух скеровує моє життя, тому що відчуваю радість, коли вирішую чинити за Його спонуканнями”.

Сем починає розуміти почуття, що приходять від Святого Духа. Коли його мама запитала: “Хто Такий Святий Дух?”, він відповів: “Це тепле відчуття всередині”.

Сем також зрозумів, що коли його маленький братик, якому було два тижні, захворів, саме Святий Дух підказав йому помолитися і попросити допомоги від Господа.

Чи відчуваєте ви такий же спокій, як ці діти?

Щоб навчати дітей, потрібно мати більше, ніж просто бажання. Це вимагає старанності з нашого боку. Я щойно згадувала пісню “Вчіть мене в Божій любові ходить”, написану Кларою Макмастер. Сестра Макмастер розповідала мені, що, під час служіння в головному правлінні Початкового товариства вона отримала завдання написати пісню про навчання дітей. Це завдання її просто приголомшило, і вона молилася, щоб дізнатися, як почати і завершити його.

Доклавши багатьох зусиль, вона представила свою роботу, але їй сказали, що не все в ній правильно. Їй не сказали, що потрібно змінювати, але попросили працювати до тих пір, поки все стане правильним. Вона була духовно виснажена, не знаючи, як продовжувати. Вона знову шукала натхнення від Господа, внесла зміни і представила іншу версію. Так продовжувалося три рази, поки, нарешті, їй не сказали, що робота досконала і не потребує більше ніяких змін.

І хоча багато разів сестрі Макмастер хотілося здатися, вона наполегливо працювала над тим, що її просили зробити і що, як вона сподівалася, благословить життя дітей. Її натхненну пісню співають дорослі й діти багатьма мовами. Ця пісня виражає бажання мого серця—щоб усі діти навчилися ходити у світлі євангелії Ісуса Христа . Ця пісня починається з прохання дитини: “Вчіть мене в Божій любові ходить” і закінчується словами: “Світлом, світлом Він нас просвітив”⁵.

Щоб навчати дітей, потрібний час та зусилля, але ми не повинні відволікатися чи здаватися. Наші діти так потребують виповнення цього обіцяння: “І великим буде мир серед твоїх дітей”⁶. Нехай у жодної дитини не виникне сумнів, що Небесний Батько та Ісус Христос її люблять. Нехай усі діти знають, хто вони, що вони мають робити і ким можуть стати.

Я вдячна всім, хто підтримує дітей, хто любить їх і навчає, що за будь-яких земних обставин вони можуть відчувати мир і світло євангелії та отримати обіцяння від Господа.

Я б особливо хотіла звернутися до всіх дітей у світі. З кимось із вас я познайомилася тут, когось із вас я зустріла в Африці, на Філіппінах, у Кореї, а нещодавно в Україні та Росії. Я бачила вас у школі, в Початковому товаристві і навіть у дитячих лікарнях. Я сподіваюся, що ви знаєте, як сильно вас люблять ваші сім’ї, вчителі Початкового товариства і, що найважливіше, Небесний Батько та Ісус Христос.

Завжди живіть гідно привілеїв і благословень, які ви маєте від Бога. Норми, яких ви дотримуєтеся в одязі, ваша мова та поведінка є зовнішнім виявом вашого внутрішнього зобов’язання виконувати план Небесного Батька щодо вас.

Ваш вплив на мене є більшим, ніж ви уявляєте. Дякую за радість і надію, яку ви несете в моє серце і в серця провідників Початкового товариства, а особливо ваших батьків. Будь ласка, не забудьте подякувати тим, хто любить вас і навчає. Я знаю і хочу, щоб ви знали, що ви—Божі діти, Небесний Батько любить вас і ви можете молитися Йому в будь-який час і в будь-якому місці. Завжди намагайтеся пам’ятати Ісуса Христа, йти за Ним і ви матимете світло і мир у своєму житті зараз, і це дасть вам надію у вічності. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.