Будь взірцем

Мої любі сестри, які зібралися в цьому величному Конференц-центрі і які спостерігають за ходом конференції через супутник по всьому світу! Я молюся, щоб ви згадали мене у своїх молитвах, аби я міг гідно виконати покладений на мене обов’язок—виступити перед вами.

Ми були наставлені й натхнені посланнями членів президентства Товариства молодих жінок, прекрасною музикою і самим духом цих зборів. Ми стали ще більше вдячними пророкові Джозефу Сміту за його життя і за відновлену євангелію Ісуса Христа.

Перше Президентство Церкви любить вас і є впевненим у вас і ваших керівниках. Ви є взірцем праведності у світі, що вкрай потребує вашого впливу і вашої сили.

Можливо, закликом у цій битві міг стати наказ апостола Павла до дорогого йому Тимофія: “Будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті!”¹

Сьогодні вседозволеність, аморальність, порнографія і сила тиску однолітків кидають багатьох у бурхливе море гріха і розбивають вщент об гострі рифи втрачених можливостей і благословень і нездійснених мрій.

Дорогі молоді жінки і ваші матері, керівники й порадниці в Товаристві молодих жінок, дозвольте дати вам кодекс поведінки в земному житті, що спрямує ваші кроки в безпеці й чеснотності до целестіального царства нашого Небесного Батька. Я розділив кодекс поведінки на чотири частини:

• У вас є спадок; шануйте його.

• Ви постанете перед спокусами; опирайтеся їм.

• Ви знаєте істину; живіть за нею.

• У вас є свідчення; діліться ним.

Перше: у вас є спадок, шануйте його. Мов грім звучать слова, сказані на горі Сінай: “Шануй свого батька та матір свою”².

О, як же ваші батьки люблять вас, як моляться за вас! Шануйте їх.

Як ви можете шанувати батьків? Мені подобаються слова Вільяма Шекспіра: “Той не любить, хто не проявляє своєї любові”³. Існує безліч способів показати щиру любов до матерів і батьків. Ви можете слухатися їх і приймати їхні повчання, бо вони ніколи не зведуть вас на манівці. Ви можете поважати їх. Вони багато чим пожертвували і досі жертвують заради вас.

Будьте чесними з матерями і батьками. Одним з проявів такої чесності є спілкування з батьками. Уникайте мовчазності. Годинник цокає гучніше, його стрілки обертаються повільніше, коли вечір темний, коли пізня година, а безцінної дочки ще немає вдома. Якщо ви затримуєтеся, зателефонуйте: “Мамо, тату, все гаразд. Зупинилася перекусити. Не турбуйся, все в порядку. Скоро буду”.

Колись, зібравшись з молоддю на Кларкстонському кладовищі, що в Юті, де кожна група підходила до меморіалу на могилі Мартіна Гарріса, одного з трьох свідків Книги Мормона, я помітив інший пам’ятник— маленький камінь, на якому було написано ім’я і зворушливі слова: “Світло пішло з нашої домівки, любий голос змовк. У серці залишилася порожнеча, яку не заповнить ніщо”.

Не чекайте, поки з вашої домівки піде це світло. Не чекайте, поки змовкне любий вам голос, щоб сказати: “Я люблю тебе, мамо. Я люблю тебе, тату”. Настав час подумати і час подякувати. Я сподіваюся, що ви зробите це. У вас є спадок; шануйте його.

Далі в кодексі поведінки йде: Ви постанете перед спокусами; опирайтеся їм.

Пророк Джозеф Сміт поставав перед спокусою. Ви можете уявити собі, як над ним насміхалися, як знущалися, як зневажали, коли він заявив, що бачив видіння? Я думаю, що це було майже нестерпно для хлопчика. Він безсумнівно знав, що легше було б забрати свої слова про видіння назад і повернутися до нормального життя. Однак він не відступився. Ось його слова: “Я дійсно бачив світло, і у цьому світлі я бачив двох Осіб, і Вони насправді говорили зі мною. І хоч мене ненавиділи і переслідували за те, що я розповідав, що бачив видіння, це була правда; … Я бачив видіння, я знаю це і я знаю, що Бог це знає, і я не можу та й не смію зрікатися цього”⁴. Джозеф Сміт навчав мужності прикладом. Він стикався із спокусою і чинив їй опір.

Багато хто з вас знає п’єсу “Камелот”. Я хотів би поділитися з вами одним з улюблених рядків цього твору. Коли стосунки між королем Артуром, сером Ланцелотом і королевою Гвиневерою погіршилися, король Артур застеріг: “Ми не можемо дозволити своїм пристрастям розбити наші мрії”. Ці слова я залишаю вам. Не дозволяйте пристрастям розбити ваші мрії. Опирайтеся спокусі.

Пам’ятайте слова з Книги Мормона: “Злочестивість ніколи не була щастям”⁵.

Для вашого успіху і щастя велике значення має порада: “Обережно обирайте друзів”. Ми схильні ставати схожими на тих, ким захоплюємося, а, як правило, це наші друзі. Ми повинні спілкуватися з тими, хто, як і ми, не будує плани задля тимчасового комфорту, досягнення дрібних цілей чи задоволення низьких амбіцій, а цінує найважливіше, хто прагне вічних цілей.

Зберігайте вічне бачення. Нехай у плани на майбутнє входить храмовий шлюб. Немає прекраснішої сцени, більш священного часу, як у той особливий день вашого весілля. Тоді і там відчуєте на мить целестіальну радість. Пильнуйте, не дозволяйте спокусі вкрасти у вас це благословення.

Нехай ваше кожне можливе рішення пройде цей тест: чого це мені буде коштувати? Що це принесе? І нехай у вашому кодексі поведінки превалює принцип не “Що про мене подумають?”, а “Що я про себе подумаю?” Нехай тихий, лагідний голос впливає на вас. Пам’ятайте, що людина, яка має на це право, поклала свої руки на вашу голову під час конфірмації і сказала: “Прийми Святого Духа”. Відкрийте своє серце, всю свою душу для цього особливого голосу, що свідчить про істину. Як обіцяв пророк Ісая: “Вуха твої будуть чути те слово, яке … казатиме: “Це та дорога,—простуйте ви нею!”⁶

Ознака нашого часу—вседозволеність. Ми скрізь навколо бачимо ідолів телеекранів, героїв спортивних арен—тих, до кого багато молоді прагне уподібнитися, зневажаючи закони Бога і виправдовуючи гріх, що начебто не має поганих наслідків. Не вірте цьому! Настане час підрахунку, так, підведення балансу в головній книзі. У кожної Попелюшки є своя північ. Вона називається Судним днем, Великим іспитом життя. Ви готові? Чи задоволені ви своєю поведінкою?

Допомога може надаватися вам з багатьох джерел. Одне з них—ваше патріарше благословення. У цьому благословенні є розділи з книги вічних можливостей. Часто читайте його. Вивчайте уважно. Дослухайтеся застережень. Живіть гідно його обіцянь.

Якщо хтось оступився у цій подорожі—існує шлях назад. Цей процес зветься покаянням. Наш Спаситель помер, щоб дати нам з вами цей благословенний дар. Хоч цей шлях важкий, обіцяння вірне: “Коли гріхи ваші будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг”⁷. “І не буду вже згадувати [їх]”⁸. Ви постанете перед спокусами. Я молюся, щоб ви здолали їх.

Наступне в нашому кодексі: Ви знаєте істину; живіть за нею.

Після того як Джозеф Сміт побачив видіння у Священному гаю, він протягом трьох років не отримував ніяких послань. Ви можете собі уявити, якби ви побачили Бога Батька та Ісуса Христа, Його Сина, якби Христос промовляв до вас, а тоді цілі три роки ви не отримували ніяких послань? Чи почали б ви сумніватися? Чи думали б ви, чому так? А пророк Джозеф Сміт не думав, він не вагався, він не сумнівався в Господі. Він отримав істину і жив за нею.

Мої дорогі юні друзі, вас було збережено, щоб зійти [сюди] в цей особливий час, коли євангелія Ісуса Христа була відновлена на землі. Говорячи про євангелію і свідчення, Президент Гордон Б. Хінклі сказав: “Те, що ми називаємо свідченням, … є настільки ж справжнім і потужним, як будь-яка сила на землі. … Воно є у молодих і літніх. … Воно приносить із собою впевненість, що життя має мету, що дещо є набагато важливішим за інше, що ми у вічній подорожі, що ми відповідаємо перед Богом”⁹.

Ви були навчені істинам євангелії своїми батьками та вчителями в Церкві. Ви і далі будете знаходити істину в Писаннях, в ученнях пророків та через одкровення, які даватимуться вам, коли ви будете ставати навколішки і шукати допомоги Божої.

Пам’ятайте, що віра і сумнів не можуть існувати в розумі одночасно, бо одне розсіює інше. Позбудьтеся сумніву. Зрощуйте віру. Прагніть завжди зберігати дитячу віру, яка може зсувати гори і наближати небеса до серця і домівки.

Глибоко посаджене свідчення про євангелію, про Спасителя і про нашого Небесного Батька впливатиме на все, що ви будете робити в житті. Воно допоможе визначити, як розпорядитися часом і з ким вибрати товаришувати. Воно впливатиме на ваше ставлення до сім’ї, до стосунків з людьми. Воно сповнить ваше життя любов’ю, миром і радістю. Воно має допомогти вам прийняти рішення бути скромними в манері одягатися і в мові. Ми побачили як сильно змінився стиль одягу у деяких з наших молодих жінок за останній рік з лишком. Мода змінюється, захоплення минають, але якщо стиль нескромний, дуже важливо, щоб наші молоді жінки уникали його. Коли ви одягаєтеся скромно, то виявляєте повагу до Небесного Батька і до себе. Сьогодні, коли мода в одязі народжується скудним вбранням деяких популярних нині ідолів кіно й музики, може бути важко знайти скромні фасони в магазинах. Але це можливо і важливо. Апостол Павло казав: “Чи не знаєте ви, що ви—Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? … Храм Божий святий, а храм той—то ви!”¹⁰ Ви знаєте істину; живіть за нею.

Нарешті, у вас є свідчення; діліться ним. Ніколи не недооцінюйте далекосяжний вплив вашого свідчення. Ви можете зміцнити одна одну; вам дано помітити непомітне. Якщо ви вмієте бачити очима, слухати вухами і відчувати серцем, то можете допомагати і рятувати своїх однолітків.

Щоб проілюструвати це, дозвольте розповісти про випадок, що мав місце кілька років тому, коли сестра Монсон упала і її поклали в лікарню. Вона попросила мене сходити в супермаркет і дещо купити. Цього я раніше не робив. У списку необхідного серед іншого була картопля. Я швидко знайшов візок і поклав у нього картоплю. Я нічого не знав про поліетиленові пакети, в які, як правило, набирається картопля. Я штовхав візок, і картопля почала падати на підлогу через невеличкі отвори ззаду візка. Сумлінна продавщиця поспішила до мене і сказала: “Дозвольте я допоможу!” Я спробував пояснити, що в мене пошкоджений візок. Лише тоді мені сказали, що такі отвори є в кожному візку і що малі діти, сидячи у візку, просовують в них ноги.

Потім продавщиця взяла мій список і допомогла знайти продукти. Тоді вона сказала: “Ви—єпископ Монсон, чи не так?”

Я відповів, що багато років тому я дійсно був єпископом. Вона продовжувала: “Тоді я жила на Гейл-стріт, у вашому приході, але не була членом Церкви. Ви попросили кількох дівчат з приходу зв’язуватися зі мною щотижня і забирати на їхні заходи. Вони були прекрасними дівчатами, чия дружба і доброта торкнулися мого серця. Я хочу, щоб ви знали, що завдяки тому товаришуванню, організованому вами, я була охрищена і конфірмована в Церкві. Яке це благословення в моєму житті, і я вдячна вам за вашу доброту!”

Ви можете ділитися свідченням багатьма способами: своїми словами, своїм прикладом, способом свого життя.

Нехай кожен з нас бере приклад з Джозефа Сміта. Він учив істині; він жив за істиною; він ділився істиною. У вас є свідчення; діліться ним.

Мої дорогі сестри, нехай Бог благословить вас. Ми любимо вас, молимося за вас. Пам’ятайте, що ви не самотні. Господь пообіцяв вам: “Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас”¹¹.

Завтра Великдень. Нехай наші думки напередодні Великодня звернуться до Того, Хто спокутував наші гріхи, Хто показав нам, як жити, як молитися, Хто продемонстрував на своїх учинках, як нам зробити це. Народжений у хліву, сповитий в яслах, Син Божий кличе кожного йти за Ним. “Я повен сил, ясних надій. Хвала! Живе Спокутар мій!”¹² Нехай Його Дух буде з вами завжди. Я молюсь про це в Його святе ім’я, ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.