Ключі до майбутнього
Цей юнак з Італії знає, що застосування священства допомагає зводити міст до щастя.
У італійському місті Флоренція подружні пари дотримуються такої традиції: вони чіпляють висячий замок на мості Понте-Векіо, а ключ кидають у річку Арно, що протікає внизу. Це означає, що їхня любов триватиме вічно.
Сьогодні заради збереження історичного мосту, який було збудовано ще в середні віки, просять не чіпляти на нього замків. Але 16-річний Крістіан Мореллі знає, що є справжні ключі, які існували задовго до Понте-Векіо—потужні ключі священства, відновлені пророком Джозефом Смітом у 1829 р., коли було відновлено Ааронове і Мелхиседекове священство. Одним з тих ключів є сила запечатування, і Крістіан знає, що любов у сім’ї дійсно може тривати вічно. Його батьки були запечатані у храмі чоловіком, який мав ті повноваження священства, і Крістіан планує одного дня також отримати таке ж храмове благословення. Він готується до цього, виконуючи обов’язки в Аароновому священстві, й живе так, щоб бути гідним цієї священної довіри.
Моральна чистота у творчості
Флоренція відома тим, що є колискою Ренесансу—епохи відродження мистецтва, літератури і наукової думки. Як і талановиті митці доби Ренесансу, Крістіан знає, що музика і книги несуть у собі багато добра. Ось уже три роки він грає на бас-гітарі й отримує задоволення від вивчення англійської літератури й філософії.
Але він добре знає, що іноді “творчість” переростає у гріх. Він знає кількох підлітків, які захоплюються поганою музикою і порнографією. Пам’ятаючи про священство, носієм якого він є, Крістіан знає, що повинен вести себе по-іншому.
Очищувальний вогонь
У 1497 р. один флорентійський монах закликав громадян спалювати все те майно, яке вважалося мирським або марнотним, у тому числі дзеркала, дорогий одяг і витвори мистецтва. У 2008 р. Крістіан дотримується трохи іншої стратегії. Замість того, щоб намагатися очищувати суспільство, у якому він живе, юнак прагне, щоб вогонь Святого Духа очистив його власне життя.
“Іноді буває важко”,—каже Крістіан. У його класі семінарії лише 4 учні, і вони не можуть зустрічатися щодня, оскільки живуть у різних куточках великого району. Часто він відчуває самотність, але знає, що через випробування може приходити освячувальна сила. Він шукає натхнення, рівняючись на тих, хто подолав протидію.
Петро, апостол Ісуса Христа, мав випробування на батьківщині Крістіана, бо був кинутий до в’язниці у Римі й, вірогідно, закінчив там своє життя як мученик. До сьогодні Петро з великими ключами в руках є символом повноважень священства. Як і Петро, Крістіан хоче бути істинним послідовником і за будь-яку ціну залишатися відданим своїм покликанням у священстві.
Ще одним героєм для Крістіана є Нефій. “Нефію, як і Петрові, довелося пройти через багато випробувань,—каже Крістіан.—Ці випробування допомогли йому стати таким, яким він був”.
Молитва, вивчення Писань і безпечна гавань, яку він називає домом, допомагають Крістіану бути тим, ким він є—святим останніх днів, який віддано шанує священство, хоче служити на місії і одного дня стати праведним чоловіком і батьком.
Відчувати радість
Такі цілі відрізняють Крістіана від його друзів. “Я хотів служити на місії ще тоді, коли ходив до Початкового товариства”,—каже він. На жаль, друзі не хочуть нічого чути про його віру або будь-яку релігію, тому що “вони зосереджені на навчанні, спорті й розвагах”.
Крістіан пам’ятає вплив Духа, коли, будучи дияконом, розносив причастя і постився за хворого родича. Він відчуває велике задоволення у домашньому вчителюванні, коли “може бачити різницю між тим, що було до і після відвідування”, коли сім’ї, які він з батьком навчає, “отримують втішення і вдячні за сказані слова”.
Такі почуття і такий досвід невідомі багатьом з Крістіанових друзів. Іноді він відчуває, що його неправильно розуміють, але духовне бачення є тим благословенням, яке він ніколи не хоче втрачати. Як і сліпий, якого зцілив Спаситель в одному з улюблених Крістіаном уривків Нового Завіту (див. Іван 9:1–11), Крістіан має чітке бачення, у той час як багато його друзів все ще не бачать радості, яку приносить євангелія.
Розширити бачення
Це одна з причин, чому юнакові так хочеться служити на місії: щоб допомогти іншим побачити духовні реалії, які він уже зміг зрозуміти. З дитинства Крістіан дружив з місіонерами і завжди сумував, коли когось із них переводили в інше місце. “З часом я міг забути ім’я місіонера, але я ніколи не забував досвіду. Кожен з них залишив слід у пам’яті,—каже він.—Я хочу бути схожим на місіонерів, яких досі знав”.
Крістіана особливо вражає рішучість, яку він спостерігає, коли добровільно допомагає місіонерам у роботі. Хоча “багато людей може рішуче казати “Ні, мене це не цікавить”, або грюкнути дверима перед носом, вони продовжують ходити,—каже Крістіан.—Вони продовжують стукати у сусідні двері і намагаються поділитися знанням євангелії з іншими людьми”.
Крістіан готується до своєї місії не лише дотримуючись моральної чистоти і вивчаючи євангелію, але і одягаючись відповідно до ситуації—без виклику.
У Флоренції моді приділяють багато уваги, але для Крістіана дорогий одяг не має великого значення. У неділю “я одягаю білу сорочку, піджак і краватку, щоб виявити повагу до Суботнього дня і до Господа”,—каже Крістіан. Він знає, що це допоможе йому дотримуватися місіонерського стилю в одязі. Решту тижня він одягає, те що хоче. “Я ніколи не дотримувався правил моди, —каже юнак.—Мені байдуже, що я одягаю, головне—одягатися пристойно”, а ім’я виробника на бирці не має значення.
Ключі до щастя
Крістіан з нетерпінням чекає на отримання Мелхиседекового священства, храмовий ендаумент, покликання служити на місії повного дня і можливість у майбутньому запечатати свою вічну сім’ю.
Найголовніше, що Крістіан з нетерпінням очікує на Друге пришестя Ісуса Христа. “Мене втішає думка, що коли Він прийде”, гріхів світу й суму “більше не буде”. А до того часу Крістіан шануватиме тих, хто має ключі священства і дотримуватиметься заповідей, що наближають його до Спасителя. Він знає, що це єдиний шлях до духовної безпеки і вічного щастя.