Піклуватися про паству: навчати молодь принципам провідництва

За словами старійшини Балларда, можна навчати вмінню керувати і вдома, використовуючи найпростіші ситуації: наприклад, коли хтось із батьків готує страву або лагодить щось у домі.

“На мою думку, ніхто, крім батька чи матері, не може взяти дитину, навіть коли вона ще мала, і показати, що робити і як це робити. Дитина зростає і здобуває знання про життя та про те, як робити те чи інше, знаходячись поруч з батьком або матір’ю. Це також допомагає дитині відчути, що вона бере участь у сімейній раді.

Буває так, що молоді люди не мають обох батьків. Звичайно, ми це розуміємо. Але хтось їх виховує, і ця особа посідає основне місце, навчаючи дитину як щось робити і як керувати”.

За словами президента Ухтдорфа, навчання євангелії може відбуватися навіть у тому домі, де молоді люди є членами Церкви, а батьки—ні. Провідники приходу або філії можуть запрошувати батьків, незалежно від того, чи є вони святими останніх днів, щоб залучати їх до церковних заходів молоді. Найкращі методи—це застосування вже існуючих матеріалів.

“Провідники можуть скористатися наявними церковними матеріалами—буклетом Заради зміцнення молоді і програмами “Мій обов’язок перед Богом” та “Особистий розвиток”. Путівник для батьків та провідників молоді пояснює, як ми можемо допомагати молодим людям виконувати ці програми й розвивати навички провідництва,—каже президент Ухтдорф.—Користуйтеся цими матеріалами в домівках, де живе молодь. Запрошуйте батьків допомагати своїм дітям досягати поставлених цілей і виконувати завдання та робити все хороше, що пропонується програмами.

Це вимагатиме додаткових зусиль з боку провідників, але допоможе батькам в сімейній обстановці розвивати у своїх дітях навички провідника. Це також покаже їм, у що ми віримо і чого прагнемо. Це покаже їм, що Церква об’єднує сім’ї і вона сповідує прекрасні цінності—цінності, що наближають нас до Христа. Батьки побачать, що “ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа,… щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26). Якщо ми будемо користуватися існуючими програмами, то допоможемо всім молодим людям стати провідниками”.

Старійшина Баллард зазначає, що нерідко дорослі провідники перебирають на себе всю відповідальність, яка по праву належить молоді. Молодь здобуває навички провідництва, коли провідники ретельно планують під час проведення рад у своїх організаціях,—каже він.—Наприклад, скажімо, у кворумі дияконів є п’ять активних юнаків і три— неактивні. Хто несе відповідальність за повернення до активності трьох неактивних? Надто багато провідників сказали б, що вони несуть за це відповідальність”.

Натомість провідник має винести питання на раду з членами президентства кворуму і запитати: “Що ми будемо робити, як ми будемо це робити і хто що робитиме?”—продовжує старійшина Баллард.

“Якщо ви бачите єпископа або іншого провідника, який усім керує, не залучаючи інших, і який не виносить для обговорення на раді всі наявні ресурси, то молодь подумає, що саме в цьому й полягає завдання провідника. Великим недоліком є такий спосіб мислення єпископа: “Це мій приход, і ми будемо робити все по-моєму”, забуваючи, що це Господній приход. Нам слід намагатися дізнатися, що Він хоче від нас і як, за Його бажанням, ми маємо об’єднати всі ресурси заради досягнення мети”.

Президент Ухтдорф каже, що для молоді дуже важливо мати нагоду навчати. Це можуть бути такі прості заходи, як свідчення, духовна думка на основі уривка з Писань, відстоювання євангельських принципів під час невеличких обговорень. Він також додає, що викладання—це суть провідництва.

“Часто наші молоді люди є єдиними членами Церкви у своїй школі, отже, їм потрібно знати, що їх дійсно цінують і що вони знають свою релігію. Їм потрібно розуміти, що що б вони не робили, вони завжди навчають. Якщо ми надамо молодим людям можливість навчати, заохочуючи їх не соромитися євангелії, то значною мірою допоможемо їм”.

Церковна організація надає можливості не лише для духовного зростання, але й для розвитку в інших сферах. Президент Ухтдорф так розповідає про своє професійне зростання в авіації: “Усе, що допомогло мені досягнути певних вершин у моєму професійному житті, я засвоїв у Церкві”.

Він розповідає, що зараз на його очах те ж саме відбувається з членами його сім’ї. “Всі знають, що мої онуки є членами Церкви, і їх також знають, як найкращих промовців у їхніх класах. Чому? Тому що вони навчилися цьому вдома і в Церкві. Вони навіть не усвідомлювали, що навчалися. Це відбувалося природно”.

Коли старійшині Балларду не виповнилося ще й 30 років, його покликали єпископом. “Я дуже хвилювався,—пригадує він.—Я ніколи не був єпископом раніше. Обидва мої радники годилися мені в батьки. Я згадав усіх єпископів, яких знав раніше, і намагався взяти від кожного з них те, чим захоплювався і що здавалося гідним наслідування. Але зрештою саме виконання завдання, яким би воно не було, допомагає вам подолати страх”.

Старійшина Баллард додає, що, отримуючи нове завдання, ми відчуваємо страх. “12-річний хлопець, який став президентом кворуму дияконів, буде мати певні побоювання. Він може думати: “Як я буду вести збори?” Тож йому показують, як це робити. Він може збиватися, це може бути нелегко. Але за кілька разів він зрозуміє, що може це зробити. Він робить величезний крок уперед. Як тільки ви навчаєтеся, як робити те чи інше, то можете керувати без страху”.

ПрезидентУхтдорф додає, що впевненість також приходить з розумінням того, ким ми є. “Погляньмо на Мойсея в Дорогоцінній Перлині. Він дізнається, що створений за образом Бога і що Бог доручає йому роботу. Коли ви знаєте, що виконуєте Господнє завдання, то все міняється. Ось чому нашим молодим людям необхідно знати, ким вони є і що Господь буде з ними.

Коли я був підлітком, уроки в нашому класі вів місіонер, оскільки філія була маленькою. Він сказав те, що сильно мене вразило: “Коли Бог з вами, хто проти вас?” Така впевненість дає вам силу робити справи навіть коли ви боїтеся, навіть коли вам не вистачає вміння”.

За словами президента Ухтдорфа, провідники іноді схильні до того, щоб вести збори, виконувати музичні твори або молитися на вогниках для молоді чи інших зборах, але вони повинні бути “в тіні”, наглядаючи за молоддю, яка виконує всі ці функції.

“Це може стати випробуванням для батьків і провідників, бо вони знають, що, найвірогідніше, зроблять це швидше і краще. Необхідно бути терплячим, щоб дати молоді можливість виконувати ці завдання. Іноді навіть потрібно дати право на помилку. В Писаннях сказано: “Щоб мій народ навчили більш досконало, і щоб він здобув досвід і знав більш досконало про свій обов’язок і про те, що Я вимагаю з їхніх рук” (УЗ 105:10; курсив додано).

“Ви встановлюєте взірець і даєте молоді можливість навчатися. Згадайте Спасителя. Він дозволяє нам працювати тут у різних покликаннях. Він терплячий до нас. Саме так нам і потрібно ставитися до нашої молоді”.

Старійшина Баллард як приклад наводить випадок з життя свого онука, коли той, повернувшись з місії, хотів щось причепити на шлакобетонну стіну своєї квартири. Старійшина Баллард прийшов у квартиру свого онука, щоб показати, як дрилем свердлити отвори і вставляти в них дюбеля.

“Я зробив один отвір, а потім запитав, де він хоче зробити інший. Він показав мені, а я сказав: “Добре, зроби тут. Ти бачив, як я це робив. А тепер зроби сам. Ось дриль!” І він це зробив. Він просвердлив решту отворів також. У нього виходило повільно, бо він нервував. Я б міг зробити все удвічі швидше. Але зараз він знає, як це робиться. Це додає йому впевненості. Якщо він захоче ще щось повісити, то він просто прийде позичити інструмент. Я сподіваюся, що він його поверне!”

Важливо пояснювати молодим людям, що одна з причин, чому їх просять бути слухняними, полягає в тому, що вони вестимуть сім’ї і Церкву в майбутнє. Але їхній послух і служіння не лише підготують їх до виконання сімейних та церковних обов’язків у майбутньому. Вони також підготують їх до виконання їхньої особистої місії в житті.

За словами президента Ухтдорфа, бачення розгорнутої перспективи благословляє не лише молодь, але і провідників. “Іноді мені здається, що ми надто зосереджуємося на деталях. Якби наші дорослі провідники донесли розгорнуту картину мети й потенціалу до серця й розуму молодих людей, то і з деталями було б легше справитися”.

Він також додає, що важливо розуміти молодь і відкрито та доброзичливо спілкуватися з нею. “Коли мені було 13 років, мене покликали президентом кворуму дияконів. Нашому президенту філії знадобилося кілька хвилин, щоб знайти класну кімнату для бесіди зі мною, а не провести її прямо в коридорі. Він сказав мені, що я повинен робити. Президент дав мені прекрасні настанови стосовно того, що очікує від мене і він, і Господь.

“Ви знаєте, скільки дияконів було в нашому класі? Два. Але, незважаючи на це, він знайшов час, щоб підготувати себе і мене. То було 50 років тому, а я все ще пам’ятаю, як це зворушило моє серце. Він хотів, щоб я досягнув успіху. Він приділив мені свою особисту увагу і час. Він дав добрі, але в той же час чіткі настанови, і слідкував за моєю роботою”.

Президент Ухтдорф каже, що Господу не потрібні прихильники. Йому потрібні послідовники. “Ви навчаєтеся бути провідником, спочатку навчаючись бути послідовником. У Писаннях сказано “діяти”, а не “бути під впливом” (2 Нефій 2:26).

Наступний крок—це зворотній зв’язок. Саме цього ми навчаємося у храмі—принципу “повернутися і звітувати”. Проте деякі з наших провідників трохи побоюються давати вказівки, по-доброму, але чітко формулювати мету завдання, а потім отримувати звіт про виконання. Не слід очікувати досконалості, але коли молодь намагається щось робити, підбадьорюйте її. Молоді люди запам’ятають це. Можливо, вони не запам’ятають слова, але запам’ятають почуття”.

Коли старійшина Баллард був молодим єпископом, один непосидючий дев’ятирічний хлопчик завдавав своїй учительці в Початковому товаристві чимало клопоту. За кілька тижнів учителька привела хлопчика в кабінет єпископа і сказала: “Єпископе, ось один з вашої кошари. Попіклуйтеся про нього”.

Єпископ Баллард не знав, що робити. Але в ту ж мить прийшло відчуття: попросити цю дитину щотижня звітувати про свою поведінку в Початковому товаристві. Єпископ Баллард дав таке завдання, і завдяки цьому ставлення хлопчика змінилося. Дитина побачила, що може все робити по-іншому.

“Я не думав про підзвітність до того, як хлопчик переступив поріг кабінету,—каже старійшина Баллард.—Але Господь силою Святого Духа надихає гідного і праведного учителя або провідника знанням того, що робити і що сказати, щоб виявити найкращі якості людини, особливо молоді”.

До речі, той дев’ятирічний хлопчик, за словами старійшини Балларда, став прекрасною людиною. Він відслужив місію, уклав шлюб у храмі і став хорошим провідником.

Духовна підготовка, необхідна для отримання натхнення, вимагає роботи, як каже президент Ухтдорф, але вона є важливою. Він отримав подібний урок, коли був пілотом. За його словами, літати Боїнгом 747 було чудово, але підготовка, необхідна для того, щоб підняти в повітря Боїнг 747, вимагала багато роботи. “Для учителя або провідника робота полягає в тому, щоб молитися й знати, чого потребує кожен юнак або дівчина. Провідникам також слід добре знати, що молодіжна програма—це не лише ігри й розваги, але чудова й радісна нагода допомогти молодим людям розвиватися у своєму молодому віці й стати тими, ким вони хочуть стати”.

Звичайно ж, провідники, а особливо єпископи, мають нести відповідальність за те, щоб відповідним чином радити батькам і повідомляти про події в житті молоді приходу. Єпископи і президенти філій не повинні розкривати особисту, конфіденційну інформацію, але вони можуть навчати всіх батьків, розповідаючи про загальні проблеми.

“Якби я зараз був єпископом,—каже старійшина Баллард,—то впевнений, що без вагань пішов би на загальні збори священства й Товариства допомоги у п’яту неділю місяця й поговорив би з батьками про те, що непокоїть мене в поведінці молоді. Я б сказав їм: “Те, що я знаю про ваших дітей завдяки співбесідам з ними, які провожу кілька років поспіль, залишиться між мною і ними, і вони про це знають. Я не розповідатиму конфіденційної інформації. Але загалом у нас проблема. Ви, батьки, повинні знати про неї і справлятися з нею”. Деякі батьки, можливо, бояться почути про те, що відбувається. Але вони повинні знати”.

“Ми підняли планку,—каже старійшина Баллард.—Але її піднято не лише для молоді. Її піднято для батьків, основна відповідальність яких—навчати принципам своїх дітей. Її піднято для провідників. Її піднято для вчителів. Нам усім слід піднятися на сходинку вище у світі, що так швидко сповнюється злочестям.

“Ми бачимо, що вони люблять Господа, —продовжує він.—Пам’ятайте, що Він любить їх. Всередині невеликого тіла того юнака чи дівчини, яких ви навчаєте, міститься вічний дух. Ці молоді люди належать нашому Небесному Батькові, і Він дуже цікавиться життям усіх Своїх дітей. Нам слід підтримувати вогонь того свідчення, що горить у них”.

З інтерв’ю з президентом Дітером Ф. Ухтдорфом, другим радником у Першому Президентстві, і старійшиною М. Расселом Баллардом, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.