Моє місце

До того, як я приєдналася до Церкви, моє життя було дуже нещасливим. Після розлучення батьків, коли мені було сім років, батько потрапив до в’язниці. Моя мати була алкоголіком і втратила все, що було для неї важливим. Мене віддали на виховання в іншу сім’ю.

Через усі ці події я дорослішала набагато швидше, ніж мої однолітки. У мене ніколи не було відчуття, що я зможу знайти своє місце, і згодом я мала постійне бажання бунтувати. У досить ранньому віці я почала курити й робити інші речі, які, як я зараз розумію, суперечили Слову мудрості. Я була впевнена, що приречена стати невдахою.

Єдине, що приносило мені радість—допомагати іншим людям. Я могла прибирати чи просто слухати їхні історії з життя. Я відчайдушно хотіла, щоб люди знали, що можуть на мене розраховувати. Якось я поїхала у відпустку і познайомилася з літньою жінкою. Я вирішила служити їй, слухаючи її. Вона була християнкою і почала говорити зі мною про релігію.

Я ніколи по-справжньому не вірила в Бога. Часом, коли я думала, що можливо Він існує, я звинувачувала Його за все лихо, яке я пережила. Однак коли ця жінка розповіла про важливість віри в Бога, я була заінтригована. Перед тим як я мала йти, вона сказала те, що мене особливо зацікавило: “Мормони виконують Божі заповіді”.

Я ніколи не чула про мормонів, тож прийшовши додому, зайшла в Інтернет і почала шукати. Я зайшла на сайт Mormon.org і замовила безкоштовний примірник Книги Мормона. Через кілька днів місіонери принесли її.

Я не була впевнена, що могла повірити в Бога, однак місіонери допомогли зрозуміти, що я можу не лише повірити в Нього, але також і пізнати Його. Коли я почала молитися і читати Книгу Мормона, то опинилася на чудовому шляху до щастя. Я перестала курити. Я перестала звинувачувати Бога і почала дякувати Йому за все хороше, що є у моєму житті. Я прийшла до пізнання, що Його Син відстраждав за мої гріхи, за весь біль, який я колись пережила. 28 жовтня 2007 року я охристилася в Його Церкві.

Якби я сама особисто не пережила цю зміну від розчарування до щастя, я б не повірила, що вона можлива. Сьогодні я люблю своє покликання у Початковому товаристві і вдячна за нагоду допомагати в організації проекту служіння під час молодіжної конференції для дорослої молоді в Польщі. Можливість постійно допомагати іншим шляхом служіння в Церкві збільшує радість, яку я знайшла в євангелії Ісуса Христа. Усе, що я зараз роблю, я роблю з щирою любов’ю завдяки Ісусу Христу. Я вірю, що життя прекрасне і що навіть маючи випробування, ми не загубимося, якщо йдемо за Спасителем.

Жінка, з якою я познайомилася, була права: наявність віри в Бога дійсно є життєво важливою. Ми не можемо знайти свого місця у цьому світі, якщо не пізнаємо Його. Я вдячна за те, що нарешті знайшла те місце, яке, як я знаю, є моїм.