Можна почитати ту книгу?

Років 50 тому разом зі своїм напарником ми проповідували поблизу університету в Кордові в Аргентині. Один юнак запросив нас зайти в його помешкання. Відразу ж стало зрозуміло, що він і його сусіди по кімнаті запросили нас лише для того, щоб зав’язати суперечку, доводячи, що Бога немає.

Ми не хотіли сперечатися, тож натомість домовилися зустрітися пізніше, аби поговорити про це в більш сприятливій для навчання атмосфері. Коли ми повернулися, юнак пояснив, чому не вірив в існування Бога. Він сказав, що люди видумали Бога, бо їм треба вірити у щось більше, щось надприродне.

Коли настала наша черга, я запитав: “Як ви знаєте про існування Сполучених Штатів?” Я свідчив, що така країна дійсно є і запитав, чи є інші докази її існування. Хлопець сказав, що читав про неї у книгах і газетах. Потім я запитав, чи він вірить моєму свідченню і тому, що прочитав. Він рішуче сказав “так”.

“Отже, ми не можемо заперечувати свідчення тих, хто, як і я, живе в Сполучених Штатах,—сказав я.— Не можемо ми заперечувати і свідчення тих, хто писав про цю країну”. Юнак погодився.

Потім я запитав: “З огляду на цю передумову, чи можемо ми заперечувати свідчення тих, хто бачив Бога і описав свій досвід?” Я показав йому Біблію, сказавши, що вона містить свідчення чоловіків і жінок, які бачили Бога та Ісуса Христа і розмовляли з Ними. Я запитав, чи ми можемо заперечувати свідчення, що містяться в Біблії, і він неохоче сказав “ні”.

Тоді я запитав: “А що б ви сказали про книгу, написану народом, іншим за той, що описано у Біблії, але який бачив того самого Бога, про Якого розповідається в Біблії?” Він сказав, що такої книги не існує.

Ми показали йому Книгу Мормона і навчали про її мету. Ми свідчили, що вона істинна і що Бог досі спілкується через сучасних пророків в наші дні.

Здивувавшись, юнак сказав: “Я міг спантеличити всіх проповідників з інших церков. У вас є те, про що я ніколи раніше не чув. Можна почитати цю книгу?” Ми дали йому книгу і свідчили про любов Бога до Своїх дітей.

Оскільки семестр закінчувався, ми більше не змогли знову зустрітися з тим юнаком до того, як він повернувся до Болівії. Однак я молився, щоб він прочитав книгу і отримав свідчення.

У 2002 році мене покликали служити президентом іспаномовної філії в Центрі підготовки місіонерів у Прово. Якось у неділю я розповів місіонерам вищезгадану історію. Після того місіонер з Болівії сказав мені, що чув, як один літній чоловік у його колі розповідав історію свого навернення—таку ж історію, яку я щойно переповів.

Мені на очі навернулися сльози. Через 40 років я отримав відповідь на свої молитви про юнака з Болівії. Він отримав знання про існування Бога і про Його великий план щастя. Я знаю, що одного дня ми знову зустрінемося, і я радітиму разом з ним у євангелії.