Витерпіти достойно

Коли наша єдина дочка Ліндсі була маленькою, я разом з нею любив дивитися фільми. Серед тих, які нам подобалися і ми разом переглядали багато разів, був мультфільм під назвою У пошуках Немо. За сюжетом аквалангіст впіймав Немо, і він опинився у акваріумі в кабінеті дантиста. Марлін, батько Немо, вирішив його знайти. Під час пошуків Марлін знайомиться з рибкою на ім’я Дорі. Вони долають випробування за випробуванням, намагаючись знайти Немо. Якою б не була перепона—великою чи малою, Дорі завжди говорила Марліну одне і те ж: “Продовжуй плисти”.

Через кілька років Ліндсі служила на місії в Сантьяго, Чилі. Служити на місії важко. Розчарувань багато. Кожного тижня в кінці свого електронного листа я писав: “Продовжуй плисти. З любов’ю, тато”.

Коли Ліндсі чекала другу дитину, то дізналася, що у ненародженого дитяти отвір у серці й воно має синдром Дауна. Коли я писав їй у цей дуже важкий час, то закінчував мої електронні листи словами: “Продовжуй плисти”.

Перепони виникають у житті кожного з нас, але щоб їх подолати і дістатися туди, куди хочемо, ми повинні невпинно плисти.

Один з моїх улюблених уривків з Писань—121 розділ Учення і Завітів. Це чудовий уривок, в якому пророк Джозеф Сміт починає з глибин свого розпачу й піднімається до целестіальних висот. Цей розділ, а також розділи 122 і 123 є листом, який Джозеф написав, звертаючись до Церкви. Щоб краще зрозуміти ці великі одкровення, нам треба пригадати, за яких обставин їх було отримано.

Джозеф та кілька його послідовників знаходилися у в’язниці Ліберті, шт. Міссурі, з грудня 1838 по квітень 1839 року. У в’язниці не було опалення, їжа була майже не їстівною. В’язні знаходилися у камері цокольного поверху, підлога якої була земляною. Стеля була настільки низькою, що вони не могли стати на повен зріст. У той час святих виганяли з їхніх домівок. Під час усіх цих безчинств губернатор Лілбурн У. Боггс видає свій сумнозвісний наказ про знищення мормонів.

Джозеф запитує: “О Боже, де Ти? І де те шатро, що покриває Твоє сховище?” (УЗ 121:1). Це той самий Джозеф, який мав небесних посланців: Бога Батька, Ісуса Христа, Моронія, Івана Христителя, Петра, Якова та Івана й інших. Невдовзі після цього запитання, що звучить у перших віршах, Джозеф висловлює свої болісні почуття:

“Нехай Твій гнів буде запалено проти наших ворогів; і в люті Твого серця Своїм мечем помстися за наші образи.

Згадай Своїх святих, що страждають, о Боже наш; і Твої слуги радітимуть у Твоєму імені навіки” (вірші 5–6).

Господь відповідає на вилив почуттів Джозефа такими словами: “Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час” (вірш 7).

Потім Він викладає Джозефу чудовий принцип: “І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту; ти святкуватимеш перемогу над усіма своїми ворогами” (вірш 8).

Це послання пряме і лаконічне. Нам не слід сподіватися, що Господь усуне всі наші випробування лише тому, що ми пообіцяли Йому залишатися вірними, якщо Він так зробить. Натомість нам треба витерпіти достойно, і тоді ми матимемо благословення. Це чудовий життєвий урок для кожного з нас.

Ще більше настанов міститься у вірші 10, де Господь каже Джозефу: “Тобі ще не так, як Йовові; твої друзі не протистоять тобі і не звинувачують тебе у провині, як це було з Йовом”. Незважаючи на величезні страждання Йова, ми дізнаємося, що “Син Людини спустився нижче всього цього. Хіба ти вищий за Нього?” (УЗ 122:8).

Розділ 122 доповнює розділ 121. Я називаю його розділом якщо. Слово якщо зустрічається 15 разів. Наприклад, у вірші 5 сказано: “Якщо тебе покликано пройти крізь страждання; якщо ти в небезпеці серед лжебратів; якщо ти в небезпеці серед грабіжників; якщо ти в небезпеці на суші чи на морі” (УЗ 122:5; курсив додано).

Якщо ми замість тих випробувань напишемо випробування, які постають перед нами у сучасному світі, то, можливо, чогось навчимося, наприклад: якщо в моїй сім’ї хтось помре, або якщо мій хлопець або моя дівчина покине мене, або якщо у мене виникнуть фінансові труднощі, або якщо я буду розумнішим.

Після цих якщо Господь каже: “Знай, сину Мій [або дочко Моя], що все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо” (вірш 7). Іншими словами, випробування, які ми маємо у житті, в кінці-кінців є корисними і навіть необхідними.

“Отже, ніжно улюблені браття,—пише пророк,—життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено” (УЗ 123:17).

Життя сповнене перепон, серед яких деякі здаються нездоланними. Нам треба витерпіти їх життєрадісно і з вірою. Таким чином ми зрештою повернемося, щоб жити з Богом вічно.

Найбільшим прикладом терпіння є життя Спасителя. За вимогами Спокути Він мав спуститися нижче всього і віддати за нас Своє досконале життя. Зійшовши нижче всього, Він перестраждав усі життєві нещастя і гріхи “таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою та страждати і тілом, і духом” (УЗ 19:18).

Ісус знав, що вимагалося від Нього, і Він сказав, як сказала б кожна людина: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти” (Матвій 26:39). Однак Він охоче виконав волю Свого Батька і витерпів усе.

Бізнес, яким я володію сьогодні, був заснований моїм батьком приблизно 60 років тому. Він помер у 1980 році, і мені довелося стати керманичем компанії у досить юному 30-річному віці.

У той ранній період виникали ситуації, які вимагали прийняття рішень, що впливали на майбутнє компанії. Я дуже старався діяти так, як діяв би батько, і багато часу проводив на колінах, намагаючись отримати відчуття, що ж мені робити. В усіх цих рішеннях я ніколи не отримував відчуття спокою або якогось спрямування. Зрештою я чинив так, як, на мою думку, було найкращим, і рухався вперед. Однак я був розчарований тим, що не міг отримувати підтвердження своїх дій.

Однієї ночі мені наснився мій батько. Я почав бурчати на нього, що він не допомагає мені дізнатися, що ж робити. Батько відповів, що знає мою ситуацію, але зайнятий справами там, де зараз є, а його колишній бізнес не має такого великого значення. “Крісе, ми не дуже переймаємося бізнесом, тут, угорі,—сказав він.— Що дійсно є важливим для нас, то це яким ти станеш завдяки твоєму бізнесу”.

То був для мене великий урок, який, я надіюсь, ніколи не забуду. Те, що ми отримуємо під час життя, не має наслідків; головне те, якими ми стаємо в житті.