Ми радіємо появі нового храму у Вануату

“Я пам’ятаю, як уперше почула слово храм, коли мені було вісім років і мене навчали місіонери. Мене виховували в іншій вірі, і хоча я не повністю розуміла значення слова храм у контексті євангелії Ісуса Христа, я пізніше дізналася, що таке храми, чому вони такі важливі і як ми можемо підготуватися, щоб виконувати там обряди.

Мені завжди подобалося читати в церковних журналах про величезну кількість чудових і дивовижних подій, що відбувалися в житті членів Церкви, які змогли відвідати храм. Їхній досвід зміцнював моє бажання жити гідно, хоча у моїй острівній країні й не було храму. Я також співчувала тим людям, які, як і я, не мали поблизу храму. Але мені так любо думати, що де б ви не жили, благословення храму завжди прийдуть у призначений Господом час.

Я завжди знала, що Господь не перестане проливати Свої благословення на нас, якщо ми залишаємося вірними Йому незалежно від того, чи є неподалік від нас храм. І я безмежно вдячна за простоту невеликих кроків віри—що ми можемо віддано навчатися і терпляче чекати на Господні “рядок за рядком, приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30). Подяка і слава Господу за вибраний Ним час і величну роботу, в якій, як Він сподівається, я братиму участь.

Коли наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, під час жовтневої конференції 2020 року проголосив, що у Порт-Віла, Вануату, буде храм, я відчула такий спокій.

Я не забуду тих сліз радості, які я пролила. Оскільки Він любить Своїх дітей і знає про них, Він “памʼята[є] тих, хто на островах моря;” (2 Нефій 29:7).

Я свідчу, що Господь має унікальні цілі й плани для всіх країн по всій земній кулі. Він знає бажання Своїх дітей отримати всі благословення євангелії, зокрема ті, що приносить храм. Тих, хто ще не має поблизу храму, я закликаю бути терплячими, зберігати вірність і чекати на благословення, які обов’язково проллються. Я так сильно люблю цю євангелію за повноту її святості й світла”.

Лузетта Дезір Вайяне, кіл (див.v 28) Порт-Віла, Вануато

“Мені важко описати почуття і ту мить, які я плекатиму все своє життя, коли Президент Нельсон оголосив, що храм буде побудовано у Вануату. Та новина була несподіваною, але я довіряю Господу, Його розкладу і Його роботі.

Я зрозумів, що Господь прискорює Свою роботу у Своїй мудрості.

Коли оголосили про будівництво храму, все, про що я міг думати,—це про мою сім’ю, друзів і провідників та кожну людину, яка жертвувала заради побудови царства Божого на Вануату. Я почав з більшою повагою ставитися до наших піонерів, які прокладали шлях. Я знаю, що дехто з них уже пішов з цього земного життя і зараз радіє по той бік завіси. Я кажу їм: дякую!

Мене упокорює знання того, що моя сім’я тепер може мати благословення і обряди храму. Зараз члени Церкви у Вануату ідуть на великі жертви, щоб дістатися до храму на Фіджі чи в Новій Зеландії. Дехто може побувати там лише раз у житті. А тепер Господь благословив нас тим, що Його дім буде збудовано в нашій рідній землі. І я за це вічно вдячний.

Я хочу запросити всіх нас духовно готуватися до того часу, коли ми матимемо дім Господа в нашій країні. Ми укладатимемо там вічні завіти і братимемо участь у роботі зі спасіння по обидва боки завіси. Я знаю, що коли ми намагаємося бути гідними постійного супроводу Святого Духа, то будемо краще підготовлені до того, щоб увійти в святий дім Господа.

Зараз я служу діловодом округу. Я відчуваю спонукання допомагати президенту нашого округу і дітям Бога, про яких Небесний Батько довірив нам піклуватися, готуватися до того величного дня, коли відкриється храм у Вануато. І я молюся, щоб той самий Дух, який я відчував у момент оголошення про будівництво, був спонуканням, яке допоможе мені рухатися вперед.

Я дякую за можливість висловити свої думки і почуття про це величне історичне оголошення. Усе, що я можу сказати—це подякувати Небесному Батькові та Президентові Нельсону за те, що він є Господнім речником на землі в цей час”.

Дак Тівлес, Луганвільський округ, Вануату

“Кожен шукає щось у цьому земному житті, що надихало б або зцілювало, як духовно, так і фізично. Для мене—це членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. З того часу, як 12 років тому я приєдналася до Церкви, я ніколи не жалкувала про своє рішення. Це дивовижно благословило моє життя.

Коли я охристилася, то почала чути багато всього про храм. Інші члени Церкви завжди говорили про те, яким важливим він є для них. Храм був чимось, що завжди приносило спокій у моє серце й мотивувало мене рухатися вперед. Я знала, що хочу одного дня увійти в нього і відчути ту радість, яку відчували інші.

Пізніше я вирішила служити на місії і була покликана до Австралійської Брісбейнської місії. У мене ще ніколи не було кращих почуттів за ті, які я мала, увійшовши вперше до Гамільтонського Новозеландського храму. Я ніколи цього не забуду. Радість, спокій і щастя—ось слова, якими я можу описати те, що відчувала. Я дійсно відчувала любов Небесного Батька до мене, а Дух був дуже сильним. Це спонукало мене завжди залишатися сильною під час місії та після неї.

Ми, члени Церкви у Вануато, завжди мріяли про те, щоб мати храм у своїй країні, і коли Президент Нельсон оголосив про це, то було здійсненням наших мрій.

Мати храм тут, у Вануато, означає, що наше життя буде більш напруженим, але у кращому сенсі, оскільки ми зможемо виконувати більше храмової та сімейно-історичної роботи.

Я пам’ятаю, як почула під час одного з виступів генеральної конференції про те, щоб завжди мати храм у полі зору¹. Якщо ви це робите, тоді у вас є прапор—у вас завжди буде те, на що слід рівнятися.

Храм допомагає нам пам’ятати про те, що в житті бувають не лише проблеми. Вічна перспектива, яка там відкривається, може спонукати нас невпинно намагатися, невпинно вірити, невпинно виявляти віру і невпинно довіряти. Наявність храму тут, у Вануато, є для мене великим благословенням—він є відблиском небес”.

Юніс Хойзі Джеймс, кіл Порт-Віла, Вануато