Я молилася, щоб знайти записи про своїх родичів

Зображення

людина розглядає сімейні записи

Фотографія люб’язно надана автором

Багато років тому я відчула, що мені необхідно поговорити зі своїм дідусем про сімейну історію. Коли я провідувала дідуся, він був дуже слабким і кволим. Моя тітка попросила не турбувати його, тож я нічого не розпитала у нього про нашу сімейну історію. Через кілька місяців я вийшла заміж і переїхала з Тайваню до Сполучених Штатів. Я жалкувала, що не мала іншої нагоди поговорити з дідусем перед тим, як він помер. Я розпитувала інших членів сім’ї про наш родовід, але ніхто не міг мені допомогти. Я відчувала сум і розчарування через те, що так довго чекала, аби дізнатися більше про дідуся, і знехтувала спонуканнями від Духа поговорити з ним про його історію.

Одного дня, коли я читала своє патріарше благословення, мене вразив уривок, у якому йшлося про те, як я могла допомогти у здійсненні дивовижної роботи за моїх померлих предків та інших людей, які ще були живі. Я подумала: “Як це можливо, якщо я навіть не знаю, з чого почати?” Пізніше я прочитала в Ученні і Завітах 82:8, 10:

“Я даю вам нову заповідь, щоб ви могли зрозуміти Мою волю стосовно вас; …

Я, Господь, зв’язаний Своїм обіцянням, коли ви робите те, що Я кажу; але коли ви не робите того, що Я кажу, ви не маєте обіцяння”.

Я відчула, що Господь підбадьорює мене, і молилася, щоб знати шлях, яким маю рухатися в пошуках записів своєї сімейної історії.

Через кілька місяців, перебуваючи в Шанхаї, Китай, я познайомилася з Ширлі Ву, яка приїхала з Тайваню. Невдовзі ми стали хорошими подругами. Коли вона дізналася, що я шукаю свій сімейний родовід, то заохочувала мене не здаватися. Вона запропонувала почати з того, щоб піти на Тайвані до місцевого відділу ведення записів про сімейства і запитати про старі адреси. “Можливо ти щось знайдеш”,—сказала вона.

Я полетіла на Тайвань, сподіваючись знайти записи про сім’ю свого прадіда, але, на жаль, їх більше не існувало. Я також не знала місця його народження чи імені мого предка, який був першим, хто приїхав на Тайвань. Незважаючи на цю невдачу, Ширлі сказала, щоб я не хвилювалася. “Просто май віру,—говорила вона.— Бог допоможе нам, а твої предки по той бік завіси також допоможуть”. Через кілька днів я повернулася до Шанхая, сподіваючись на диво й молячись про нього.

Якось у суботу ввечері Ширлі надіслала мені фотографію кількох генеалогічних записів. Вона запитала у мене, чи не бачу я там знайомих імен.

Я була вражена. На тій сторінці були імена моїх предків! Коли я запитала, як вона їх знайшла, вона розповіла ось цю дивовижну історію:

“Я думала про твій родовід кілька тижнів і відчула спонукання, що слід поїхати за тією адресою, де жив твій прадідусь, і обстежити ту місцевість.

Після двогодинної подорожі швидкісним поїздом я доїхала на автобусі до міста Чі Кан, де ніколи раніше не була. Я заснула, і водій мене розбудив на останній зупинці. Я зійшла з автобуса, роззирнулася і побачила рибальське поселення. Я розпитала у юного власника магазинчика, що знаходився через дорогу, у якому напрямку мені йти. Він викликав таксі й спрямував водія до того місця, де жив один старий чоловік. Коли я приїхала і запитала того чоловіка, де можу знайти міські генеалогічні записи, він наказав мені пройти кілька кварталів до храму, що знаходився на березі моря.

У храмі я побачила групу чоловіків, які пили чай і розмовляли. Вони сказали, що якраз зібралися на щорічні генеалогічні збори сім’ї Ліу-Ші, аби підготуватися до великої конференції, що відбудеться в жовтні. Я пояснила, що займаюся пошуком імен родичів для своєї подруги.

“Зазвичай у храмі немає нікого,—сказали вони.— Двері закриті, за винятком двох-трьох годин, коли ми збираємося на щорічні збори. Вам так пощастило, що ви нас тут застали”.

Коли я розповіла чоловікам, що шукаю прізвище Ліу Бей, вони сказали, що досліджують родовід сім’ї Ліу вже роками, але не пригадують такого імені. Один з чоловіків великодушно запропонував мені проглянути свою книгу з родоводами. Вони продовжили збори, а я досліджувала записи. Через 10–15 хвилин я вигукнула: “Я знайшла!”

Вражені вони перестали розмовляти і схопили книгу. Я показала їм ім’я, і вони розповіли мені, що ця сім’я належить до родоводу пана Ліу Ку Шана, який був того дня на зборах. Я придбала примірник книги родоводу, в якій містилися записи 26 поколінь родичів на 2 460 років углиб.

Пізніше пан Ліу Ку Шан підвіз мене до залізничної станції. Він сказав, що якби я приїхала на годину раніше або наступного дня, я б нікого і нічого не знайшла на тому місці. Він сказав: “Тут завжди закрито. Це напевно благословення предків. Це справжнє диво”.

Ширлі—мій ангел. Вона сповнена Христової любові й завжди готова допомагати в Божій роботі. Вона—величний приклад служіння іншим людям. Завдяки її готовності служити сталося диво і сотні душ отримали величні благословення. Я свідчу, що ангели є серед нас, але нам необхідно мати бажання виконувати Господню роботу, аби отримувати від них допомогу. Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) сказав: “Повірте в себе. Повірте у свою здатність робити прекрасні й добрі справи. Повірте, що немає настільки високої гори, на яку б ви не змогли піднятися. Повірте, що немає настільки сильної бурі, яку б ви не змогли витримати”¹. Якщо ми прагнемо мати Господнє скерування, то побачимо у своєму житті Його руку та ангелів, і ми зможемо виконати те, що Він просить нас робити.