Я знаю це сам

Процес пізнання для себе, що відновлена євангелія Ісуса Христа є істинною, може принести один із найвеличніших і найрадісніших досвідів у житті. Ми можемо почати з довіри до свідчення інших—говорячи так, як робили це юні воїни: “Ми не сумніваємося, що наші матері знали це”³. Це гарний початок для старту, але далі ми повинні будувати [свідчення] самі. Щоб мати силу жити за євангелією, немає нічого важливішого, ніж отримати і зміцнювати наше власне свідчення. Ми повинні мати змогу проголосити, як зробив Алма: “Я знаю про це сам”⁴.

“І звідки, на вашу думку, я знаю про точність цього?—продовжив Алма.—Слухайте, я кажу вам, це стало відомим мені через Святого Духа Божого. Знайте, я постився і молився багато днів, щоб знати це самому. І ось, я знаю сам, що це істина”⁵.

Як і Алма, Нефій також прийшов до особистого пізнання істини. Почувши від свого батька про багато пережитих ним духовних подій, Нефій хотів пізнати те, що знав його батько. Це було щось більше за просту цікавість—це було те, за чим він голодував і спрагнув. Незважаючи на те, що він був “дуже молодим”, у нього було “велике бажання пізнати таємниці Бога”⁶. Він прагнув “побачити, і почути, і пізнати все те, силою Святого Духа”⁷.

Під час того як Нефій “сидів …, обдумуючи … у серці своїм”, його віднесло “Духом … на дуже високу гору”, де його запитали: “Чого ти бажаєш?” Його відповідь була простою: “Я бажаю побачити те, що бачив мій батько”⁸. Завдяки своїм сповненому віри серцю і старанним зусиллям Нефій був благословенний дивовижним досвідом. Він отримав свідчення про майбутнє народження, життя і розпʼяття Спасителя Ісуса Христа; він побачив появу Книги Мормона і Відновлення євангелії в останні дні—все це як наслідок його щирого бажання дізнатися для себе⁹.

Цей особистий досвід спілкування з Господом підготував Нефія до викликів і випробувань, які невдовзі мали постати перед ним. Вони допомогли йому мужньо вистояти, навіть коли інші члени його сімʼї вагалися. Він вистояв, тому що дізнався для себе і мав особисте знання. Він був благословенний власним свідченням.

Подібно до Нефія, пророк Джозеф Сміт також був “дуже молодим”, коли “серйозно замислювався” над духовними істинами. Для Джозефа це був час “великого неспокою”, він перебував в середовищі суперечливих і заплутаних послань стосовно релігії. Він хотів дізнатися, яка з церков була правильною¹⁰. Натхненний такими словами з Біблії: “Якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога”¹¹, він вдався до самостійних кроків у пошуках відповіді. Прекрасного весняного ранку 1820 року він пішов до гаю і став на коліна для молитви. Завдяки його вірі і завдяки тому, що у Бога була для нього особлива робота, Джозеф отримав славетне видіння Бога Батька і Його Сина Ісуса Христа, а також дізнався для себе, що він мав робити.

Чи бачите ви у досвіді Джозефа зразок, який ви могли б застосувати для отримання або зміцнення вашого власного свідчення? Джозеф дозволив Писанням проникнути в його серце. Він глибоко розмірковував над ними і застосував їх до своєї ситуації. Тоді він вчинив згідно з тим, про що дізнався. Результатом було славетне Перше видіння—і все, що прийшло після того. Ця Церква в буквальному розумінні була заснована на принципі того, що кожен—навіть 14-річний сільський хлопець—може “просити від Бога” і отримати відповідь на свої молитви.

Ми часто чуємо, як члени Церкви говорять, що їхнє свідчення про євангелію є їхнім найціннішим надбанням. Це священний дар від Бога, який приходить до нас силою Святого Духа. Це спокійна, непохитна впевненість, яку ми отримали завдяки вивченню, молитві і життю за євангелією. Це відчуття Святого Духа, Який несе свідчення нашим душам: те, про що ми дізнаємося і що робимо, є правильним.

Деякі люди говорять, що свідчення—це як вимикач світла—він або ввімкнений, або вимкнений; у вас або є свідчення, або немає. В дійсності свідчення схоже на дерево, яке проходить різні стадії росту і розвитку. Одні з найвищих дерев на землі знаходяться в Національному парку Редвуд на заході Сполучених Штатів. Коли ви стоїте біля основи цих масивних дерев, здається неймовірним уявити, що кожне з них виросло з малесенької насінини. Так само і з нашими свідченнями. Хоча вони можуть починатися з простого духовного досвіду, з часом вони ростуть і розвиваються завдяки постійному живленню і частим духовним подіям.

Тому не дивно, що коли пророк Алма пояснював, як ми розвиваємо свідчення, він говорив про насіння, яке виростає в дерево. “Якщо ви знайдете місце,—сказав він,—щоб насіння могло бути посіяне у вашому серці, знайте, якщо це справжнє насіння, тобто добре насіння, якщо ви не викинете його вашою зневірою, … воно почне розбухати у вашій душі; і коли ви відчуєте ці рухи розбухання, ви почнете говорити собі—Певно, що це є добре насіння, тобто що Слово є добрим, бо воно починає збільшувати мою душу; так, воно починає освітлювати моє розуміння, так, воно стає приємним для мене”¹².

Часто саме з цього і починається свідчення: зі священних, просвітлюючих, переконливих почуттів, які вказують нам на те, що слово Бога є істинним. Однак, якими б прекрасними не були ці почуття, вони є лише початком. Ваша робота, яка полягає у зрощуванні вашого свідчення, не завершена—як і робота зі зрощування червоного мамонтового дерева не завершена, коли з землі виходить перший ніжний паросток. Якщо ми будемо ігнорувати або недбало ставитися до цих перших духовних спонукань, якщо не будемо піклуватися про них через постійне вивчення Писань, молитву і пошук спілкування з Духом, наші почуття згладяться і наші свідчення ослабнуть.

Як сказав Алма: “Якщо ви не будете піклуватися про дерево, і не будете думати про його підживлення, знайте, воно не пустить ніякого коріння; і коли жар сонця прийде і спалить його, тому що воно не матиме коріння, воно висохне, і ви вирвете його і викинете його геть”¹³.

У більшості випадків наші свідчення зростатимуть так само, як зростає дерево: поступово, майже непомітно, як результат нашої постійної турботи і старанних зусиль. “Але якщо ви будете підживлювати Слово,—пообіцяв Алма,—так, підживлювати дерево, як тільки починає воно рости, своєю вірою з великою старанністю, і з терпінням, сподіваючись на плід його, воно пустить коріння; і знайте, це буде дерево, що проростає у вічне життя”¹⁴.

Моє власне свідчення почалося з того, коли я вивчав і обдумував вчення, які знаходяться у Книзі Мормона. Коли я став навколішки, щоб спитати Бога в смиренній молитві, Святий Дух свідчив моїй душі, що те, про що я читав, було істинним. Це перше свідчення стало каталізатором мого свідчення про багато інших євангельських істин, тому що, як навчав Президент Монсон: “Коли ми знаємо, що Книга Мормона істинна, тоді це означає, що Джозеф Сміт дійсно був пророком і що він бачив Бога, Вічного Батька, і Його Сина, Ісуса Христа. Це також означає, що євангелію було відновлено в ці останні дні через пророка Джозефа Сміта—у тому числі також відновлено Ааронове і Мелхиседекове священства”¹⁵. З того дня у мене був багатий священний досвід спілкування зі Святим Духом, завдяки якому я мав підтвердження в тому, що Ісус Христос є Спасителем світу і що Його відновлена євангелія є істинною. Разом з Алмою я можу сказати з впевненістю, що я знаю це сам.

Мої юні друзі, зараз—той час і сьогодні—той день, щоб дізнатися або підтвердити для себе, що євангелія є істинною. Кожен із нас має виконувати важливу роботу. Щоб її виконати і бути захищеними від принад світу, які, здається, завжди манять, ми повинні мати віру Алми, Нефія і юного Джозефа Сміта, аби отримати і розвинути наше власне свідчення.

Як і юний диякон, про якого я говорив раніше, я відчуваю захоплення від свідчення Президента Монсона. Воно схоже на височенне мамонтове дерево, однак навіть свідчення Президента Монсона мало рости і розвиватися з часом. Ми можемо дізнатися для себе, як це зробив Президент Монсон, що Ісус Христос є нашим Спасителем і Викупителем світу, що Джозеф Сміт є пророком Відновлення, яке включає в себе відновлення священства Бога. Ми—носії цього святого священства. Дізнаваймося про це і пізнаваймо це для себе! Про це моя смиренна молитва у священне імʼя Ісуса Христа, амінь.