Просто чудесна—чудесно проста
Нехай євангелія буде чимось простим, коли ми беремо на себе наші божественно призначені обов’язки.
Вступ
Я тепло вітаю кожного з вас, хто бере участь у цій конференції.
Сьогодні я хочу описати два елементи відновленої євангелії Ісуса Христа, після чого я розповім чотири зворушливі історії від святих останніх днів з усього світу, які демонструють застосування цих принципів. Перший елемент відновленої євангелії—робота Бога зі спасіння і піднесення—зосереджений на виконанні божественно призначених обов’язків. Другий елемент нагадує нам про те, що євангелія є зрозумілою, дорогоцінною і простою.
Божественно призначені обов’язки
Щоб отримати вічне життя, ми повинні “прий[ти] до Христа, і вдосконалю[вати]ся в Ньому”1. Йдучи до Христа і допомагаючи іншими теж це робити, ми беремо участь у Божій роботі зі спасіння і піднесення, яка зосереджена на виконанні божественно призначених обов’язків2. Ці божественні обов’язки узгоджуються з ключами священства, відновленими Мойсеєм, Іліясом та Ілльою, як записано у 110-му розділі Учення і Завітів3, і з другою великою заповіддю, даною нам Ісусом Христом—любити ближніх як самих себе4. Вони знаходяться на перших двох сторінках оновленого Загального довідника, доступного для всіх членів Церкви.
Якщо, почувши слова “Загальний довідник” або “божественно призначені обов’язки”, ви здригаєтеся від страху, бо вони вам здаються складними, то не варто цього робити. Ці обов’язки прості, надихаючі, мотивуючі і їх можна з легкістю виконувати. Ось вони:
-
Жити за євангелією Ісуса Христа
-
Піклуватися про нужденних
-
Запрошувати всіх прийняти євангелію
-
Об’єднувати сім’ї на вічність
Ви можете сприймати їх, як і я: як дорожню карту, яка допомагає повернутися назад до нашого люблячого Небесного Батька.
Євангелія є зрозумілою, дорогоцінною і простою
Хтось колись сказав, що євангелія Ісуса Христа є “просто чудесною і чудесно простою”5. Але світ не простий. Він заплутаний, складний та сповнений сум’яттям і суперечками. Ми благословенні, якщо обережні і не дозволяємо складності, яка так притаманна світу, позначатися на тому, як ми отримуємо і застосовуємо євангелію.
Президент Даллін Х. Оукс зауважив: “Нас багато чого навчають про мале і просте в євангелії Ісуса Христа. Нам потрібно нагадувати, що завдяки всьому цьому, здавалося б, малому і простому через тривалий період часу відбувається велике”6. Сам Ісус Христос описував, що Його ярмо любе і Його тягар легкий7. Нам слід прагнути того, щоб євангелія була простою—у нашому житті, у наших сім’ях, у наших класах і кворумах та у наших приходах і колах.
Слухаючи історії, якими я з вами далі поділюсь, майте на увазі, що вони були спеціально підібрані, щоб, з одного боку, надихати, та, з іншого, інформувати. Дії кожного з цих святих останніх днів стають зразком для кожного з нас, і це допомагає застосовувати євангелію зрозумілим, дорогоцінним, простим способом і, у той самий час, виконувати один з божественно призначених обов’язків, які були щойно названі.
Жити за євангелією Ісуса Христа
По-перше, жити за євангелією Ісуса Христа. Дженс з Данії щоденно молиться, щоб жити за євангелією і відчувати спонукання Святого Духа. Він навчився діяти швидко, коли відчуває, що його скеровує Дух.
Дженс розповів наступне:
“Ми живемо в ідилічному невеличкому каркасному будинку з солом’яною стріхою у центрі затишного маленького села, недалеко від сільського ставка.
Одного вечора, коли настає та найпрекрасніша данська літня погода, яку тільки можна уявити, двері та вікна були відкриті, і все було сповнене миром і спокоєм. Оскільки настали наші чудові світлі і довгі літні ночі, я не поспішав замінити перегорілу лампочку у нашій підсобній кімнаті.
Раптом я сильно відчув, що маю замінити її негайно ж! Саме у той момент я почув, як моя дружина, Маріанн, кличе мене і дітей мити руки, бо вечеря вже була готова!
Я був одружений достатньо часу, щоб знати, що саме зараз слід іти мити руки, а не займатися іншими справами, але почув, як кажу Маріанн, що швиденько збігаю в магазин, щоб купити нову лампочку. Я сильно відчув, що мені негайно треба йти.
Магазин був дуже близько—по той бік ставка. Зазвичай ми просто ходимо туди пішки, але сьогодні я сів на велосипед. Їдучи повз ставок, краєм ока я помітив маленького хлопчика, років зо два, який ішов сам по краю ставка, дуже близько до води,—і раптом він упав у воду! Ще мить тому він був там—а через мить його вже не було!
Ніхто, крім мене, цього не бачив. Я кинув велосипед на землю, побіг і стрибнув у ставок, де вода сягала мені по пояс. Поверхня води була вкрита ряскою, і через неї неможливо було бачити воду. Тоді я відчув якийсь рух з одного боку. Я занурив руку у воду, схопився за футболку і потягнув маленького хлопчика вгору. Він почав задихатися, кашляти і плакати. Невдовзі після цього хлопчик вже був зі своїми батьками”.
Оскільки брат Дженс щоранку молиться про допомогу, щоб розпізнати спонукання Святого Духа, навіть спонукання зробити щось таке незвичайне, як заміна лампочки, він також молиться про те, щоб Бог використовував його як знаряддя для благословення Своїх дітей. Дженс живе за євангелією, щодня прагнучи отримати божественне скерування, намагаючись бути гідним, а потім роблячи все можливе, щоб діяти згідно з тим скеруванням, коли воно приходить.
Піклуватися про нужденних
Ось приклад того, як піклуватися про нужденних. Одного дня президент Кукутського колу в Колумбії разом з президентом Товариства молодих жінок пішли відвідати двох молодих жінок і їхнього старшого брата-підлітка, у житті яких відбувалося щось трагічне. Їхній батько недавно помер, а їхня мати померла рік тому. Брат і сестри залишилися самі в своєму маленькому, скромному пристанищі. Стіни були зроблені з необтесаних дощок, обкладені пластиковими пакетами, а рифлений залізний дах покривав лише ту частину халупи, де вони спали.
Після візиту ці провідники знали, що їм потрібно було допомогти. На раді приходу було створено план для допомоги цій сім’ї. Провідники приходу і колу—Товариство допомоги, кворум старійшин, Товариство молодих чоловіків, Товариство молодих жінок—та багато сімей усі поставили собі за завдання благословити цю сім’ю.
Організації приходу зв’язалися з кількома членами приходу, які працювали в будівельній сфері. Дехто допоміг з дизайном, інші віддавали свої час і працю, дехто готував їжу, а решта людей жертвувала для цієї сім’ї інше, що було потрібним.
Коли цей маленький дім було завершено, то був день радості і для всіх, хто допомагав, і для цих трьох молодих членів приходу. Ці діти-сироти відчули теплий і обнадійливий зв’язок з їхньою приходською родиною і знали, що вони не самі і що Бог завжди з ними. Ті, хто допоміг, відчув любов Спасителя до цієї сім’ї, і були Його руками, коли служили їм.
Запрошувати всіх прийняти євангелію
Думаю, що вам сподобається цей приклад запрошення всіх прийняти євангелію. Сімнадцятирічний Клейтон з Кабо-Верде і гадки не мав, що станеться, коли одного дня зайшов у клас семінарії свого приходу. Але через це його життя і життя інших змінилося назавжди.
Клейтон разом зі своїми мамою і старшим братом були охрищені в Церкві уже певний час, але сім’я перестала ходити до церкви. Його простий вчинок—відвідати семінарію—став важливим моментом для цієї сім’ї.
Вся молодь у класі семінарії була приємною і гостинною. Завдяки їм Клейтон почувався як удома, і вони запропонували йому відвідати ще й інший захід. Він так і зробив, а зовсім скоро почав ходити й на інші церковні збори. Мудрий єпископ побачив духовний потенціал Клейтона і запропонував йому стати його помічником. “З того часу,—сказав єпископ Круз,—Клейтон став прикладом для інших молодих людей і позитивно впливав на них”.
Перша людина, яку Клейтон запросив повернутися до Церкви, була його мама, а потім він запросив і свого старшого брата. Потім він розширив своє коло, і в нього увійшли його друзі. Одним з тих друзів був молодий чоловік його віку на ім’я Вільсон. На першій же зустрічі з місіонерами Вільсон виявив своє бажання охриститися. Місіонери були вражені і здивовані тим, як багато Клейтон уже розповів Вільсону.
Зусилля Клейтона на цьому не зупинилися. Він допомагав іншим малоактивним членам Церкви повернутися, а також ділився євангелією з друзями з інших конфесій. Сьогодні у приході 35 активних молодих людей з процвітаючою програмою семінарії, і здебільшого це завдяки зусиллям Клейтона любити, ділитися і запрошувати. Обоє—Клейтон і його старший брат, Клебер,—готуються служити на місії повного дня.
Об’єднувати сім’ї на вічність
Нарешті, дозвольте мені поділитися чудовим прикладом об’єднання сімей на вічність. Лідія з Харкова, Україна, вперше дізналася про храм від місіонерів. Негайно ж Лідія відчула палке бажання відвідати храм, і після свого хрищення вона почала готуватися до отримання храмової рекомендації.
Лідія відвідала Фрайберзький Німецький храм, щоб отримати свій ендаумент, а потім кілька днів виконувала там роботу за померлих. Після освячення Київського Українського храму Лідія відвідувала храм набагато частіше. Разом зі своїм чоловіком Анатолієм вони були запечатані там, а пізніше покликані служити храмовими місіонерами. Разом вони знайшли інформацію про понад 15 000 предків і працювали, щоб виконати храмові обряди за них.
Коли у неї запитали про її почуття стосовно храмової роботи, Лідія сказала: “Що я отримала в храмі? Я уклала з Богом нові завіти. Моє свідчення зміцнилося. Я навчилася отримувати особисте одкровення. Я здатна виконувати спасительні обряди за моїх померлих предків. І я можу любити інших людей і служити їм”. Вона закінчила такими правдивими словами: “Господь хоче часто бачити нас у храмі”.
Заключна частина
Мене надихає доброта цих святих останніх днів, кожен з яких є в центрі цих чотирьох історій, має різноманітне і різне походження. Можна багато чого дізнатися з чудових результатів, досягнутих шляхом простого застосування простих євангельських принципів. Все, що робили вони, під силу й нам.
Нехай євангелія буде чимось простим, коли ми беремо на себе наші божественно призначені обов’язки, щоб жити за євангелією Ісуса Христа, аби бути такими ж чутливими до спонукань, як і Дженс з Данії. Щоб піклуватися про нужденних, як продемонстровано членами Кукутського колу в Колумбії, коли вони зводили прихисток для осиротілих членів приходу. Щоб запрошувати всіх прийняти євангелію так, як це робив зі своєю сім’єю і друзями Клейтон з африканської острівної країни Кабо-Верде. І, нарешті, щоб об’єднувати сім’ї на вічність, прикладом чого була сестра Лідія з України, коли отримувала храмові обряди для себе, докладала зусилля для виконання сімейно-історичної роботи і служила в храмі.
Все це обов’язково принесе радість і спокій. Я це обіцяю і свідчу про це, а також про Ісуса Христа як нашого Спасителя і Викупителя, в ім’я Ісуса Христа, амінь.