Отже, виберіть Ісуса Христа

Сестри, я вважаю славетним це вчення, що ми можемо зробити вибір і віддати Христу все своє серце, вирішити зосередити своє серце на Спасителі й Викупителі. У кожній з нас відновлена євангелія Ісуса Христа може бути «написан[а] не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця»¹. Ми обрали йти за Христом у нашому першому стані. Яка радість знати, що ми можемо обирати Його кожного дня протягом нашої життєвої подорожі!

Важливо, щоб для нас, жінок, які живуть у різних країнах, Христос став сенсом життя. О, як Він нам потрібен у ці «важкі часи»²! Він—джерело сили і безпеки. Він—світло. Він—життя. Його мир вищий від усякого розуму»³. Як Спаситель і Викупитель для кожного з нас, Він простягає руки, запрошуючи нас одного за одним «прийти до Нього»⁴, кожного своїм шляхом. Сестри, коли жінка приймає запрошення Спасителя, вона зміцнюється, і всі навколо отримують благословення завдяки її праведному впливові.

Я вірю, що коли жінка вирішує зосередити своє серце на Христі, зробити Його самою серцевиною свого особистого світу, вона робить Господа осередком своєї домівки і сім’ї незалежно від того, чи в сім’і один член, чи багато. Де б вона не жила і якими б не були обставини її життя, оскільки жінка є серцем домівки і сім’ї, то і порядок, і дух у домі стають відображенням того, що зберігається у кожному жіночому серці.

Коли я виконувала доручення в Японії, один провідник Церкви, який супроводжував нас на певному етапі нашої подорожі, запросив нас до себе додому. Така нагода була честю, але ми турбувалися, що подумає його дружина про рішення свого чоловіка запросити гостей із Солт-Лейк-Сіті в останню хвилину. Поки ми їхали, той чоловік зателефонував дружині, даючи, як мені здалося, 15 хвилин на підготовку до цих несподіваних гостей.

Як тільки ми увійшли в двері, зняли туфлі і нас тихим голосом люб’язно привітала молода сестра Товариства допомоги, я відчула дух порядку, миру і любові. Маленькі діти поспіхом побігли вверх сходами, прибираючи іграшки. Легко було зрозуміти, що саме цінують у цій сім’ї, в якій є восьмеро дітей, і з них семеро все ще живуть вдома. Скрізь можна було побачити ставлення до Господа—зображення Спасителя на стіні, сімейні фотографії і зображення храму на видному місці, трохи потерті від частого використання примірники Писань і церковні відеофільми, акуратно складені на поличці. Здавалося, що «плід Духа: любов, радість, мир,… добрість, милосердя, віра»⁵ живуть у цьому домі. Я уявила маленьку кімнатку, наповнену дітьми різного віку, які разом з батьками сидять за маленьким столиком, щоб «говори[ти] про Христа,… втіша[тися] у Христі,… проповіду[вати] Христа,… пророку[вати] про Христа,… щоб [їхні] діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням своїх гріхів»⁶. Я відчула, яку відповідь діти з цієї сім’ї дадуть на запитання, поставлене старійшиною Джеффрі Р. Холландом: «Чи знають [ваші] діти, що ми любимо Бога всім серцем і прагнемо побачити обличчя і припасти до ніг Його Єдинонародженого Сина?»⁷ Я впевнена, що відповіддю на це запитання в цьому японському домі буде гучне «так»!

Коли за вибором жінки Христос посідає центральне місце в її серці, вона не лише наслідує поведінку Христа кожного дня, але також навчає свою сім’ю чинити так само. І, як ви знаєте, любі сестри, наші найбільші випробування виникають якраз тоді, коли ми щодня намагаємося наслідувати Христову поведінку.

Одна мати намагалася з усіх сил навчати сім’ю крокам покаяння. Потім одного дня вона допомогла своєму п’ятирічному синові засвоїти ці принципи, коли відвела його до магазину, щоб він міг признатися в тому, що вкрав плитку шоколаду. Цього хлопчик ніколи не забуде. Він на власному досвіді навчився відповідальності за свої вчинки. Зі страхом у серці він повернув плитку шоколаду, вибачився перед директором магазину і пообіцяв ніколи більше не красти. Мені приємно сказати, що він дотримався свого слова. Я знаю, тому що я була тією матір’ю, а тим п’ятирічним хлопчиком був мій син.

Подібні випадки трапляються у кожній сім’ї, навіть коли ми докладаємо багатьох зусиль, щоб виховати наших улюблених дітей, онуків, племінниць і племінників у дусі євангелії. Необхідно постійно працювати над тим, «щоб стати таким, як Христос»⁸, а потім це увійде у звичку. Наше рішення віддати головне місце у своєму серці Христу дуже допомагає, коли ми прагнемо навчати інших зосередити їхні серця на Господеві. Іноді нам здається, що ми не досягаємо особливого успіху, але в такі сумні дні я пам’ятаю втішаючі слова Спасителя: «Не втомлюйтесь у доброчинності, бо ви закладаєте основи великої роботи»⁹.

Коли ми обираємо найкращу частку і Спаситель посідає головне місце в нашому житті, бо ми щодня молимося, щоб мати Його провід і допомогу, Бог дає нам «силу і мудрість»¹⁰. Ми отримуємо благословення мати духовне розуміння, яке зміцнить наші сім’ї. Коли Дуг, батько трьох маленьких дітей, несподівано втратив роботу, допомога з безробіття плюс їхні невеличкі збереження й допомога родичів стали засобами до існування. Його дружина Лорі намагалася бути бадьорою, коли вони удвох підробляли на випадкових роботах, щоб покрити свої витрати. Вони намагалися робити все, що є правильним: молитися, читати Писання, ходити до храму і сплачувати десятину. Однак, незважаючи на сотні розісланих резюме, було всього кілька співбесід і жодного запрошення на роботу.

Одного разу, після шести місяців пошуків роботи, Лорі подзвонила своїй матері. Зі сльозами і з деяким роздратуванням у голосі вона сказала: «Мені здається, що Небесний Батько не слухає нас. Мабуть, я більше не зможу молитися. Це не приносить ніякої користі».

Під час тієї телефонної розмови мати Лорі ділилася натхненними словами і думками, висловлюючи власне свідчення і нагадуючи своїй доньці про те, що вона вже знала. «Лорі, ти знаєш краще. Ти знаєш, що Небесний Батько любить тебе і знає про твої потреби. Але іноді тобі слід почекати. Можливо, це твій очищувальний вогонь. Я не знаю. Але ось що я справді знаю: тобі зараз потрібно піти у свою спальню, стати на коліна й помолитися, попросивши у Господа втіхи і спокою. Дуг знайде роботу, але, може, для цього знадобиться певний час. Пам’ятай про всіх, хто любить тебе, молиться за тебе і допомагає тобі. Ти маєш багато благословень».

Лорі зрозуміла—їй треба стати на коліна й помолитися, а зумівши зосередитися на Господі, їй вдалося скерувати свої думки в інший напрямок. Вона запросила любов Спасителя у своє особисте життя і у свій дім.

Дорогі сестри, я часто відчувала любов Господа у своєму житті. У радісні дні й тоді, коли я почувала себе слабкою перед труднощами, я зверталася по допомогу до Господа. Я свідчу, що Він завжди поруч, Його милосердні, люблячі руки простягнуті до мене і до вас. Від усього серця я проголошую, що Ісус Христос є моєю силою. Він—моя надія. Він—мій Спаситель і Викупитель. Разом з вами я кажу: «А я та дім мій будемо служити Господу»¹¹. В ім’я Ісуса Христа, амінь.