Стати знаряддям у руках Бога, готуючись до храмового поклоніння і беручи участь у ньому

УЗ 95:8: “Я дав вам заповідь, щоб ви побудували дім, в якому Я планую обдаровувати тих, кого Я обрав, владою згори”.

Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Божественні завіти допомагають відціджувати з розуму нечистоти, що можуть зашкодити нам. Коли ми вирішуємо відмовитися від усього нечистого, то нічого цінного не втрачаємо, а приймаємо славу вічного життя. Завіти не стримують нас; вони підносять за межі власної сили та бачення. … Храмові обряди пов’язані з особистим розвитком, а також викупленням померлих предків. … Робота заради них дозволяє неодноразово брати участь у храмовому служінні. … У цьому світі, враженому духовним загниванням, чи можуть люди, підготовлені для храмових благословень, змінити щось? Так! Ці святі—“завітний народ Господа, … озброєн[ий] праведністю і силою Бога у великій славі” [1 Нефій 14:14]. Їхній приклад може піднести життя усього людства” (“Особиста підготовка до храмових благословень”, Ліягона, лип. 2001 p., сс. 38–39).

Елейн Ш. Дальтон, перший радник у президентстві Товариства молодих жінок: “Особиста гідність є необхідною, щоб увійти у Його святі храми і зрештою—стати спадкоємцями “ус[ього], що має Батько” [УЗ 84:38]. Господь сказав: “Нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога” [121:45]. Якщо ми робимо так, то можемо впевнено входити у святі Божі храми із знанням, що ми гідні ходити там, де ходить Сам Господь. Якщо ми гідні, ми можемо не тільки увійти в храм, а й храм може увійти в нас. Господні обіцяння спасіння і щастя стають нашими—і наша земна місія стає Його” (“Дивіться у вічність!”, Ліягона, лист. 2006 p., с. 32).

Старійшина Джозеф Б. Віртлін, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Отримання особистих ендаументів в храмі та часте повернення для виконання священних обрядів за померлих родичів збільшує нашу віру, зміцнює надію, поглиблює милосердя. Ми отримуємо свій власний ендаумент з вірою і надією, що ми зрозуміємо план Господа для Його дітей, зрозуміємо божественний потенціал, що є в кожного з нас як дітей нашого Небесного Батька, і будемо вірними до кінця тим завітам, які ми уклали. Виконання храмових обрядів за померлих є проявом милосердя, що приносить важливі благословення нашим попередникам, благословення, які були недоступні їм протягом їхнього земного життя. Ми маємо привілей робити за них те, що вони не можуть зробити самі за себе” (“Розвинення божественних якостей”, Ліягона, січ. 1999 p., с. 31).