“Мені так самотньо у церкві. Як мені навчитися відчувати, що я—її частина?”

Коли я вперше прийшла в Товариство молодих жінок, то почувалася самотньо, тому що всі мої друзі залишилися у класі “Доблесний”. Однак я намагалася підтримувати молодих жінок, і вони також підтримували мене. Я змогла знайти нових друзів і спілкуватися з ними. Самотність зникла, і я була щасливою. Зараз я президент класу “Вулик”, і коли я бачу, що новій сестрі незатишно з нами, я розмовляю з нею, пояснюю, що ми робимо в класі, й допомагаю їй відчути, що вона одна з нас.

Кілька місяців тому я поїхала зі своєї країни до іншої, де я знала лише мою сестру та її хлопця. У церкві я почувала себе чужинкою. Минуло два чи три місяці, а почуття самотності не залишало мене, поки я не вирішила усміхатися іншим людям і запитувати: “Як у вас справи?” З кожною неділею вони розповідали все більше, не обмежуючись простою фразою: “Все гаразд”. Дуже допомогла участь у семінарії та спільних заходах і робота над програмою “Особистий розвиток” разом з іншими дівчатами. Зараз я почуваюся затишно в церкві, ніби я вдома.

Кілька років тому в мене була така сама проблема. Тож я вирішив, що спробую влитися в приход і показати свою справжню сутність. Як тільки я відкрився іншим, вони відкрилися мені. Це дало можливість зав’язати міцні дружні стосунки з кожним членом мого кворуму.

Пам’ятайте, що всі люди—це діти Небесного Батька. Намагайтеся усміхатися і дружити з кожним. Допомагайте іншим. Піклуйтеся про тих, хто почувається самотнім. Коли я служу іншим, то відчуваю радість, а не самотність. Також дуже важливо відвідувати семінарію або інститут релігії. Там ми відчуваємо тепло і доброту. Не бійтеся розповідати про свої проблеми чи побоювання. Усі ми брати і сестри, і маємо подібні проблеми та випробування.

На церковних заходах я ставила собі запитання: “Чому в мене немає друзів?” Мені було сумно, самотньо, і я зверталася в молитві до Бога. Я просила Небесного Батька послати мені хороших друзів. Це було нелегко, але з часом я знайшла хороших друзів. Я більше не боюся з кимось заговорити або долучитися до групи дівчат. Я зрозуміла, що Небесний Батько відповів на мої молитви і що я більше не самотня.

Кілька років тому наша сім’я переїхала в інше місце. Перші кілька тижнів, коли я відвідувала церкву й спільні заходи, я почувала себе самотньою. Однак я молилася, щоб знайти нових друзів і почувати себе затишно в новому приході. Поступово я навчилася любити й цінувати цей приход. Саме я повинна була знайти нових друзів. Саме я повинна була заводити розмову. Саме я повинна була брати активну участь на уроках і слухати, що кажуть інші. За допомогою Небесного Батька зараз я маю близьких друзів серед людей, яких ніколи не уявляла своїми друзями.

Я більше здружилася з людьми молодшого віку та їхніми провідниками, ніж з однолітками. Я знаю, що колись ви також потоваришуєте з ними в Церкві, а якщо ні, то нічого страшного, бо ви все одно вивчатимете церковні матеріали.

Упродовж багатьох місяців я почувалася самотньою в церкві. Мені подобалися збори й заходи, однак я просто почувала себе відокремленою від інших дівчат. Потім я частіше, ніж раніше, почала розмовляти зі своїми провідниками. Вони такі чудові! Як тільки я почала з ними розмовляти, то відчула, що більш залучаюся до програми й у мене більше друзів на спільних заходах.