Привіт, ягнятко

Ми з чоловіком допомагали дочці та її двом синам в аеропорту, коли вони готувалися сісти на літак, щоб повернутися додому. Ми допомагали дочці, поки вона перевозила і слідкувала за багажем, знаходила паспорти і справлялася з рухливим трирічним сином. Томмі, наш однорічний онук, швидко заснув у своєму візочку, аж поки раптово не прокинувся. Він злякався, намагаючись зрозуміти, що відбувається серед того шуму, яскравих вогнів і загального безладу.

Я побачила його вираз обличчя і знала, що зараз станеться, тож погукала дочку. Вона швидко нахилилася, взяла обличчя Томмі у свої долоні, поглянула йому у вічі та з любов’ю сказала: “Привіт, ягнятко”.

За мить його нахмурені брівки, скривлені губки і напружені плечі розслабилися, і повіки знову закрилися. Він злегка усміхнувся, перш ніж зважнілі повіки закрилися знову. На зміну страху прийшло тихе запевнення і спокій, які, як здавалося, огорнули його. То був маленький, але яскравий вияв довіри, яку мав Томмі до своєї мами. Її знайомий дотик, голос і присутність втішили його.

Як і Томмі, ми всі почувалися наляканими, невпевненими і приголомшеними. Як втішає думка, що Ісус Христос, Добрий Пастир, гукає нас. Він знає Свою отару, і ми можемо повністю Йому довіряти. Він з любов’ю сказав: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! … Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” (Іван 14:27).

Я знаю, що в часи непевності ми можемо отримати втішення і запевнення, якщо звернемося до Доброго Пастиря з вірою і довірою. Коли я відчуваю благословення спокою серед хаосу, я люблю згадувати той випадок в аеропорту з дочкою та онуком. Як і Томмі, я полегшено зітхаю, коли мої тягарі знято. У такі моменти я відчуваю, як мій Пастир звертається особисто до мене: “Привіт, ягнятко”.