Послання Першого Президентства
Найкращий час для посадки дерева
У стародавньому Римі Янус був Богом починань. Його часто зображали з двома обличчями—одне дивиться в минуле, а друге—в майбутнє. У деяких мовах місяць січень названо на його честь, бо початок року був часом роздумів, а також планування.
Минули тисячі років, а в багатьох культурах по всьому світу продовжується традиція прийняття рішень на новий рік. Звичайно ж, приймати рішення легко, а от виконувати їх—це вже зовсім інша справа.
Один чоловік, який склав довгий перелік новорічних рішень, був дуже задоволений щодо того, як він їх виконує. Він думав про себе: “Я дотримувався дієти, я контролював свої емоції, я не вийшов за рамки бюджету і жодного разу не поскаржився на сусідського собаку. Але сьогодні вже 2 січня і будильник щойно продзвенів, тож пора вставати з ліжка. Буде дивом, якщо я зможу так продовжувати далі”.
Почати знову
Є щось надзвичайно обнадійливе в новому починанні. Думаю, що бували часи, коли всі ми хотіли почати з нової сторінки.
Я люблю отримувати новий комп’ютер з чистим жорстким диском. Певний час він працює бездоганно. Однак з плином днів і тижнів ми завантажуємо у нього все більше програм (як свідомо так і не зовсім), згодом комп’ютер починає зависати, а те, що він робив так швидко і ефективно, дуже уповільнюється. Іноді він взагалі не працює. Навіть запуск комп’ютера перетворюється на важку роботу, коли жорсткий диск переповнений хаотичною інформацією та електронним сміттям. А буває й так, коли єдиний вихід із ситуації—переформатувати комп’ютер і почати все знову.
Людські істоти так само можуть переповнюватися страхами, сумнівами та тягарем вини. Помилки, яких ми припустилися (як свідомо, так і несвідомо) можуть тиснути на нас тягарем, поки не стане важко робити те, що, як ми знаємо, нам слід робити.
Якщо ми згрішили, то є чудовий процес переформатування, який називається покаянням. Він дозволяє нам очистити внутрішні жорсткі диски від хаосу, що лежить тягарем на нашому серці. Завдяки чудовій та співчутливій Спокуті Ісуса Христа євангелія показує нам шлях до очищення наших душ від плями гріха, після чого ми знову стаємо новими, чистими та невинними, як діти.
Однак іноді щось інше уповільнює нас і тягне назад, спонукаючи до неналежних думок і вчинків, які заважають нам почати.
Розкрити свою найкращу сутність
Постановка цілей—це гідна справа. Ми знаємо, що наш Небесний Батько має цілі, бо Він сказав, що Його робота і слава—“здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39).
Наші особисті цілі можуть розкрити нашу найкращу сутність. Однак серед того, що зводить нанівець наші зусилля у встановленні та виконанні рішень—це зволікання. Іноді ми не поспішаємо щось починати, чекаючи відповідного моменту для початку—першого дня нового року, початку літа, коли нас покличуть єпископом чи президентом Товариства допомоги, після того, як діти підуть до школи, коли ми підемо на пенсію.
Вам не потрібне запрошення, щоб почати рух у напрямку праведних цілей. Вам не потрібно чекати на дозвіл, щоб стати людиною, якою ви створені бути. Вам не потрібно чекати, щоб вас запросили служити у Церкві.
Іноді ми можемо марнувати роки свого життя, чекаючи, поки нас виберуть (див. УЗ 121:34–36). Але це хибна передумова. Вас уже обрано!
Інколи у моєму житті бували безсонні ночі, коли мені не давали заснути якісь питання, тривоги чи сумні події в особистому житті. Але якою б темною не була ніч, мене завжди підбадьорювала думка: вранці встане сонце.
З приходом кожного нового дня настає світанок—не лише на землі, але і в нашому житті. І з новим днем приходить нове починання—можливість почати знову.
А якщо ми зазнаємо невдачі?
Іноді одним зі стримуючих факторів є страх. Ми можемо боятися, що не будемо успішними, що досягнемо успіху, що будемо збентежені, що успіх може нас змінити або він змінить людей, яких ми любимо.
Тож ми чекаємо. Або відступаємося.
Серед іншого, що нам слід пам’ятати, коли ми ставимо цілі, є таке: ми майже напевно зазнаємо невдачі—щонайменше на короткий період. Але замість того, щоб опускати руки, ми можемо здобути додаткову силу, бо таке розуміння усуває тягар необхідності досягнути досконалості з першого кроку. З самого початку ми усвідомлюємо, що час від часу можемо зазнавати невдачі. Знаючи це на початку, ми не будемо надто здивовані або засмучені через невдачу.
Коли ми дивимось на наші цілі з такої точки зору, невдача нас не обмежує. Пам’ятайте, що навіть якщо нам не вдасться досягнути нашої найвищої, найбажанішої мети відразу ж, нам треба буде пройти дорогу, яка веде до неї.
І це має значення. Це і є важливим.
Навіть, якщо ми не першими перетнули фінішну лінію, просто продовжуючи подорож ми станемо кращими, ніж були раніше.
Найкращий час починати—зараз
Стара приказка каже: “Найкращий час для посадки дерева минув 20 років тому. Ще одна найкраща можливість для цього—зараз”.
Є щось чудове і обнадійливе у слові зараз. Сповнює силою той факт, що, прийнявши рішення зараз, ми зможемо рухатися вперед у ту ж мить.
Зараз—це найкращий час стати тією людиною, якою з часом ми хочемо стати—не лише через 20 років, але і у вічності.
Як навчати з цього послання
Президент Ухтдорф пояснив, що коли нам не вдається досягати своїх цілей, ми можемо “здобути додаткову силу. Навіть якщо ми не першими перетнули фінішну лінію, продовження подорожі зробить нас кращими, ніж ми були раніше”. Попросіть членів сім’ї поділитися випадками з життя, під час яких вони більше дізналися завдяки самому процесу, а не результату. Наприклад: закінчення школи чи отримання нагороди.
Фотографія iStockphoto/Thinkstock