Хто хоче помолитися?

Під час місії ми з напарником навчали сім’ю, в якій було кілька дітей. Якось під час планування роботи ми молилися і говорили про те, який урок ми могли б провести для дітей наступного разу, і ми обоє погодилися на тому, що будемо навчати про молитву.

Коли ми прийшли до них, бабуся і діти дуже зраділи. Ми почали урок з молитви. Діти були спокійні й готові слухати. Ми пояснили їм, як і чому ми молимося. У кінці уроку ми запитали: “Хто хоче промовити заключну молитву?” Усі вони хотіли помолитися! Тож ми склали графік, хто з них буде молитися кожного разу, коли ми приходитимемо з уроком. Ми також запропонували їм молитися, коли нас не буде.

Після уроку я думав: “Чому малим дітям так легко молитися, в той час як слухачам старшого віку важко це робити?” Я знайшов відповідь у Bible Dictionary (Біблійному словнику): “Як тільки ми дізнаємося про справжні стосунки, в яких знаходимося з Богом (а саме, що Бог є нашим Батьком, а ми—Його діти), тоді відразу ж молитва стає для нас природною та інстинктивною” (Матвій 7:7 –11). Багато так званих труднощів з молитвою виникають через те, що ми забули про ці стосунки” (“Prayer”; див. також Путівник по Писаннях, “Молитва” scriptures.lds.org).

З того часу й надалі я намагався допомагати людям зрозуміти їхні справжні стосунки з нашим Небесним Батьком. Наш Небесний Батько хоче розмовляти зі Своїми дітьми так само, як наші земні батьки хочуть розмовляти з нами. Він любить нас, Він хоче говорити з нами, і Він хоче, щоб ми говорили з Ним.