Дорослій молоді
Благословення бути храмовим працівником
Автор живе в шт. Юта, США.
Обряди і благословення набули для мене особливого значення завдяки служінню у храмі.
Фотографія від Getty Images
Коли я вперше прийшов до храму, то був вражений величчю Господнього дому. Я чітко зрозумів, хто я такий, чому я на землі і куди мене приведе мій шлях, якщо я зосереджуся на Христі.
Мене щойно покликали служити на місію до Англії, і я радів, що можу побувати у храмі до свого від’їзду. Я готувався заздалегідь, вивчаючи храмові обряди і готуючи себе до укладання завітів з Господом.
Після цього я зрозумів, що хочу ходити до храму постійно впродовж усього життя. І те рішення також вплинуло на моє бажання служити обрядовим працівником.
Жертвування заради служіння
Як навчав старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Відвідування храму збільшує наше розуміння Божества і вічної євангелії, наше зобов’язання жити за істиною і навчати їй, а також готовність наслідувати приклад нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа”1.
Я хотів, щоб ті благословення увійшли в моє життя, тож після повернення додому з місії я поговорив з єпископом про те, щоб стати храмовим працівником. Згодом мене покликали служити впродовж кількох місяців у Вашингтонському храмі, округа Колумбія, поки я працював, заощаджуючи гроші на навчання.
Я служив у храмі кожної п’ятниці під час зміни, яка починалася о шостій вечора. Щоб служити за таким розкладом, мені доводилося раніше йти з роботи і їхати дві години. Мені було нелегко, а іноді дуже складно кожного тижня дотримуватися взятого на себе зобов’язання.
У той час я багато працював, виконуючи фізичну роботу, тож, зазвичай, приїжджав на свою зміну в храм дуже стомленим. Більшість часу я також був емоційно виснаженим, оскільки готувався до відновлення навчання і намагався вирішити, чим буду займатися решту свого життя.
Але я завжди з радістю більше дізнавався про обряди під час своїх змін. І, незважаючи на постійну втому та безкінечні переліки справ, які слід зробити, я якимсь чином знаходив у храмі спокій. Я завжди виходив з нього з відчуттям вдячності за можливість служити там Господу, і я відчував духовне оновлення у кінці кожної зміни, оскільки зосереджувався на Спасителі. Спокій, який я відчував, також допомагав мені знаходити у житті напрямок і відповіді.
Приділяти час
Моє служіння у храмі закінчилося, коли я переїхав, щоб навчатися в університеті. Навчання приголомшувало і займало стільки часу, що я вже не ходив до храму так часто, як раніше. Я помітив, що з’явилося відчуття, яке не давало мені спокою і спонукало відновити служіння. Тож я зустрівся з єпископом, щоб про це поговорити.
Я отримав покликання служити у храмі пообіді кожної суботи.
Так, я був дуже зайнятий, але мені було так радісно, що я приділятиму час для служіння в Господньому домі кожного тижня. Завдяки служінню під час кожної зміни я наближався до Спасителя і Небесного Батька, і я міг насолоджуватися спокоєм, який буває лише в Його домі.
Насолоджуватися благословеннями храму
Моє служіння в храмі було недовгим, але я можу свідчити, що час, проведений у служінні, змінив моє життя на краще.
Завдяки жертвам, на які я пішов заради служіння, і завдяки доброті Господа, я дійсно відчуваю, що отримав храмові благословення, про які казав Президент Нельсон: “Я обіцяю вам, що Господь творитиме чудеса, які, як Він знає, потрібні вам, коли ви жертвуватимете, щоб служити і поклонятися в Його храмах”2.
Я бачив ці чудеса. І я знаю, що ви також їх матимете, якщо служіння у храмі стане головною складовою вашого життя.
Ми не всі будемо мати можливість служити храмовими працівниками. Але участь у храмовій та сімейно-історичній роботі, дотримання і шанування своїх завітів та відвідування храму при кожній нагоді наблизять нас до Небесного Батька та Ісуса Христа і запросять їхнє скерування і доброту в наше життя. А коли вони стають центром нашого життя, ми завжди можемо мати спокій у своєму серці, з якими випробуваннями ми б не стикалися.