Благородний, щасливий, успішний шлюб

Шлюб, благородний шлюб, встановлено Богом. Він постановив, що основною одиницею суспільства має бути дім і сім’я, і нам слід уважно сприйняти як застереження, що хибні культури сучасності відвертають від цього спрямованого до Бога плану. …

З різних частин світу, що вироджуються, зростає тенденція не вступати до шлюбу, а також тверде небажання мати дітей у шлюбі. Тоді природно виникає наступне питання: “Навіщо ж одружуватися?” І тут на сцену виходить так звана “шлюбна революція”. Наводяться аргументи, мовляв діти—тягар, узи, відповідальність. Багато людей переконали себе, що освіта, свобода від уз і відповідальності і є справжнім життям. І, на жаль, ця безглузда і нищівна ідея захоплює і декого з наших людей⁴.

Аби нейтралізувати ці нечестиві вчення, що ми зустрічаємо в ЗМІ, на телебаченні, в програмах і на вулицях, ми повинні навчати важливості шлюбу, належного шлюбу, вічного шлюбу⁵.

Основна причина вічного шлюбу в тому, що життя вічне. А шлюб, щоб гармоніювати з вічними цілями, повинен відповідати життю у своїй тривалості. Шлюб, що укладається цивільними чинами поза храмами, укладається лише на час, “доки смерть не розлучить вас” або “скільки ви обидва житимете”. Він закінчується зі смертю. … Вічний шлюб укладається пророком Господа або одним з небагатьох, кому ця влада була передана. Він укладається у святих храмах, побудованих і освячених для цієї мети. Тільки такий шлюб долає могилу і продовжує стосунки між чоловіками й дружинами та батьками й дітьми у вічність і крізь неї⁶.

Гідний поваги, щасливий та успішний шлюб, безумовно, є основною метою кожної людини. Шлюб призначений Господом, щоб створити міцні і щасливі домівки і мати потомство. Будь-хто, хто свідомо уникає вступу до шлюбу, не тільки є ненормальною людиною, але й зводить нанівець свою власну програму.

Я наполягаю на терміні нормальний, тому що Господь Сам запровадив норму, коли звів Адама і Єву, першого чоловіка і першу жінку на цій землі, і виконав святу церемонію шлюбу, щоб вони стали чоловіком і дружиною. Вони були достатньо різними за характером, мали відіграти різні ролі. Лише закінчив Він церемонію, як негайно сказав їм: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте” (Буття 1:28).

Одружуватися—нормально і народжувати дітей—це є правильно. Кожна людина повинна бажати і планувати одружитися, адже саме це запланував для нас Бог небес. Так Він все влаштував⁷.

Уся [Господня] програма була розумно організована, щоб через любов приводити дітей у світ і щоб вони успадковували наші гени. Якби поверхневі ідеї багатьох смертних перемогли сьогодні, то світ, людська раса та все добре вже давно б закінчилося. …

Господь сказав, що для того, щоб здобути найвищі з трьох небес, або найвищий із ступенів слави в целестіальному царстві, “людина має ввійти в цей чин священства [що означає новий і вічний завіт шлюбу];

А якщо не ввійде, то не зможе здобути його” (УЗ 131:2–3).

Оце є правильний шлях.

Є такі чоловіки, які не одружуються за своїм вибором. Вони грабують самі себе. Можуть бути такі жінки, які також позбавляють себе благословень. Є інші, які так і не одружилися, тому що не мали нагоди. Ми знаємо, звичайно, що Господь зробить все необхідне і що ніхто ніколи не буде засуджений за те, що чогось не зробив, якщо зробити цього не міг. …

Але щодо шлюбу і своєї ролі (чоловіка або жінки) нехай жодна людина не кидає виклик Богові. …

Я від усього серця сподіваюся, що наші святі останніх днів, дівчата і жінки, чоловіки і юнаки, питимуть з вод життя та організують життя згідно з прекрасними та довершеними ролями, призначеними їм Господом.

Я сподіваюся, що ми не будемо намагатися вдосконалювати вже досконалий план, але з усією силою, розумом та міццю намагатимемося вдосконалювати себе за довершеною програмою, яка надана нам. Несправедливо буде звинувачувати програму через те, що дехто з нас оступився. Давайте контролювати своє світосприйняття, свої дії,—усе життя, щоб бути спадкоємцями розкішних і незчисленних благословень, обіцяних нам⁸.

Шлюб, можливо, є одним з найважливіших рішень у житті і має найдалекосяжніші наслідки, бо він пов’язаний не тільки з найближчим щастям, але й з вічною радістю. Він торкається не тільки двох людей, але також і їхніх сімей та, особливо, їхніх дітей і дітей їхніх дітей протягом багатьох поколінь.

Обираючи супутника на життя й вічність, безумовно, необхідно особливо ретельно планувати, обмірковувати, молитися й поститися, щоб бути впевненим, що з усіх рішень, це—ніяким чином не помилкове. Істинний шлюб повинен об’єднати як думки, так і серця. Емоції не повинні цілком визначати рішення, але серце й розум, підкріплені постом і молитвою та серйозним розмірковуванням нададуть найвірогіднішу можливість отримати подружнє щастя. Воно приносить з собою жертвування, необхідність ділитися і потребу у великій самовідданості. …

Ідея про “спорідненість душ” є вигадкою, ілюзією; але якщо кожний молодий чоловік і кожна молода дівчина шукатимуть з усією старанністю, молитимуться про те, щоб знайти супутника, з яким життя може бути найбільш зручним і прекрасним—це безсумнівно, що майже будь-який добрий чоловік і будь-яка добра жінка можуть мати щастя і щасливий шлюб, якщо обидва готові сплатити відповідну ціну. …

Дві особи, які підходять до олтаря, мають усвідомлювати: щоб досягти щасливого шлюбу, на який вони сподіваються, вони повинні знати, що шлюб—це не легальне прикриття; він вимагає того, щоб ділитися, жертвувати і навіть обмежувати деякою мірою особисту свободу. Він означає тривалу і старанну економію. Він означає дітей, які приносять із собою фінансовий тягар, побутові ускладнення та вимагають турботи і хвилювання; але разом з тим, він означає найглибші й найсолодші відчуття, які тільки можуть існувати⁹.

Відкладений шлюб … не можна вважати повністю прийнятним. Усі нормальні люди повинні планувати своє життя так, щоб правильний храмовий шлюб був укладений на початку їхнього життя і щоб вони розмножувалися і мали сім’ї в роки ранньої дорослості¹⁰.

Ті молоді люди, які намічають собі курс до шлюбу у храмі, вже налаштували свої думки таким чином, що це допоможе їм складати спільні плани з обраними супутниками, яких вони знайшли. Навіть ще до того, як їхній шлюб буде урочисто укладений у святому місці, вони плануватимуть своє життя разом і робитимуть це в майбутньому як наречений і наречена, коли сядуть, щоб накреслити собі шлях через щасливе, успішне і духовне життя до піднесення в царстві Бога¹¹.

Кожен з вас обійшов би навколо світу заради обряду запечатування, якби ви знали його важливість, якби ви усвідомлювали, наскільки великим він є. Ніяка відстань, ніякий брак коштів, жодна ситуація не змогла б утримати вас від одруження у святому храмі Господа¹².

У Сіоні буде новий дух, коли дівчата казатимуть своїм кавалерам: “Якщо ти не можеш отримати храмову перепустку, я не збираюся зв’язувати своє життя з твоїм навіть на земне життя”. А хлопці, колишні місіонери, казатимуть своїм подружкам: “Вибач, як сильно б я тебе не кохав, але я не одружуся поза святим храмом”. …

Нам цікаво, чому—з усіма благословеннями і обіцяннями—цей народ не одружується належним чином і в цьому марнує своє життя в крижаній пустелі, що може ніколи й не розтанути. Чому будь-яка молода людина навіть думає про шлюб поза храмом і ставить під загрозу ті слави, що доступні їй?¹³

Майже всі шлюби можуть бути прекрасними, гармонійними, щасливими і вічними, якщо двоє людей, головним чином залучені до цього, вирішать, що таким він має бути, мусить бути і буде¹⁴.

Церемонія сама по собі не принесе щастя і не зробить шлюб успішним. Щастя не з’являється з натискуванням на вимикач, як електричне світло; щастя є станом розуму і приходить зсередини. Його треба заробити. Його не можна купити за гроші, його не можна отримати просто так.

Дехто думає про щастя, як про ефектне життя, що складається з легких, безтурботних і постійних переживань, але справжній шлюб засновано на щасті, яке більше від такого,—воно приходить, коли даєш, служиш, ділишся, жертвуєш та розвиваєш самовідданість.

Дві людини з різним походженням незабаром після церемонії усвідомлюють, що необхідно зустрітися з суворою реальністю. Більше нема життя в мріях або у штучно створеному світі; ми маємо спуститися з хмар і твердо стати на землі. Відповідальність і нові обов’язки мають бути прийняті. Особиста свобода певною мірою повинна бути обмежена і багато погоджень, безкорисливих погоджень, має бути зроблено.

Дехто дуже скоро після одруження починає розуміти, що чоловік чи дружина має слабкості, які раніше не були помітні. Добрі риси, які постійно звеличувались під час залицянь, зараз стали відносно меншими, а слабкості, які під час залицянь здавалися такими мізерними і незначними, тепер зросли до значних розмірів. Прийшов час для розуміння сердець, для самооцінки, для доброго здорового глузду, міркування та планування. …

Існує, безумовно, правильна формула, яка гарантує кожному подружжю щасливий і вічний шлюб; проте, як і в усіх формулах, її суттєві елементи не повинні бути випущені, скорочені, або якось обмежені. Вибір перед залицянням і потім продовження залицяння після шлюбу мають однакову цінність, але не більш важливі ніж шлюб сам по собі, успіх якого залежить від двох осіб—не однієї, а саме двох.

У шлюбі, який почався і ґрунтується на розумних стандартах, … немає місця силі, яка може знищити його, окрім сили, що існує всередині одного чи обох з подружжя, і вони повинні взяти на себе загальну відповідальність. Інші люди чи організації можуть впливати як позитивно, так і негативно. Може здаватись, що фінансові, соціальні, політичні та інші обставини справляють тиск; але шлюб, в першу чергу і завжди, залежить від обох з подружжя, які завжди можуть зробити свій шлюб успішним і щасливим, якщо вони прагнуть цього безкорисливо й праведно.

Формула проста, складових небагато, але вони мають достатньо підскладових.

По-перше, має бути відповідний підхід до шлюбу, що передбачає вибір супутника, який, наскільки це можливо, сягає вершин досконалості в усіх аспектах, котрі мають значення для іншої особи. Потім ці двоє людей повинні прийти до олтаря в храмі, усвідомлюючи, що їм доведеться багато працювати, аби мати успішне спільне життя.

По-друге, необхідна неабияка безкорисливість, треба забути про себе і скеровувати все сімейне життя й все, що до нього входить, на користь сім’ї, поставивши себе на друге місце.

По-третє, має бути постійне залицяння і виявлення захоплення, доброта та люб’язність, щоб підтримувати і зрощувати кохання.

По-четверте, життя має бути повністю узгоджене з заповідями Господа, як це визначено в євангелії Ісуса Христа.

Належно перемішавши ці складові та постійно їх застосовуючи, просто неможливо, щоб прийшло нещастя, тривало непорозуміння або розірвались стосунки. Адвокати, які спеціалізуються на справах з розлучення, мали б шукати собі іншу роботу, а суди, які розглядають ці справи, були б назавжди замкнені¹⁵.

Закохані мають усвідомлювати до того, як дадуть урочисті обіцянки, які кожен має прийняти буквально і повністю, що добробут нової маленької сім’ї має бути вище за інтереси одного з подружжя. Кожен з них повинен усунути слова “я” та “моє”, а замість них поставити … “ми” та “наше”. Кожне рішення, якщо воно торкається двох або більше людей, має обговорюватися. Тепер, коли дружина буде приймати більшість рішень, вона буде турбуватися про те, як вони вплинуть на батьків, дітей, дім та їхнє духовне життя. А чоловік, обираючи свою професію, суспільне життя, своїх друзів, кожне з своїх захоплень, тепер має зважати на те, що він вже є частиною сім’ї і має це враховувати для збереження її цілісності¹⁶.

Щоб двом людям разом досягти успіху у шлюбі, їм слід ретельно проробити бюджет, складений і чоловіком, і дружиною, а тоді сумлінно дотримуватися його. Багато шлюбів зазнають поразки на базарі, коли здійснюються незаплановані покупки. Пам’ятайте, що шлюб—це партнерство, а інакше навряд чи він буде успішним¹⁷.

Шлюб не завжди може бути урівноваженим і інколи можливі інциденти, але він може бути сповненим глибоким спокоєм. Подружжя може стикнутися із бідністю, хворобами, розчаруваннями, невдачами і навіть смертю у сім’ї, але навіть це не вкраде в них їхній спокій. Шлюб може тривати успішно так довго, доки егоїзм не увійде в нього. Труднощі і проблеми згуртують батьків у непорушні союзи, якщо буде повна відсутність егоїзму. …

Любов, як квітка або тіло, потребує постійного живлення. Без регулярного харчування смертне тіло швидко виснажиться й помре. Ніжна квітка зів’яне й загине без догляду й води. Так само й любов. Не можна сподіватися, що вона триватиме вічно, якщо її постійно не підживлювати коханням, виявами поваги й захоплення, висловами вдячності та безкорисливістю.

Повна безкорисливість, безсумнівно, може зіграти свою роль у щасливому шлюбі. Якщо хтось із подружжя завжди прагне задоволення інтересів, заспокоєння і щастя іншого, то любов, знайдена ще у залицянні і скріплена шлюбом буде зростати безкінечно. Багато подружніх пар дозволяють своїм шлюбам стати черствими, а своїй любові—холодною, як засохлий хліб, застарілий жарт чи застиглий жир. Безумовно, що їжею, яка життєво необхідна для любові, є повага, доброта, уважність, турбота, виявлення прихильності, оточення вдячністю і захопленням, гордістю за свого супутника, товаришуванням, впевненістю, вірою, партнерством, рівністю та взаємозалежністю.

Якщо ви бажаєте бути по-справжньому щасливі у шлюбі, то маєте постійно і з вірою дотримуватися заповідей Господа. Ніхто, самотній чи одружений, не був по-справжньому щасливий, якщо не був праведним. Існують тимчасові задоволення і приховані ситуації, які тривають лише мить, але постійне щастя, щастя у його повноті може прийти лише через чистоту і гідність. …

Якщо дві людини люблять Господа більш ніж своє життя і кохають одне одного більш ніж своє життя, співпрацюючи у повній гармонії з євангельськими програмами як основою, вони гарантовано отримають це велике щастя. Коли чоловік і дружина регулярно разом приходять у святий храм, стають разом на коліна, щоб помолитися у своєму домі разом із сім’єю, ходять тримаючись за руки на церковні збори, тримають своє життя у цілковитій цнотливості—розум і тіло—так, що усі їхні думки, бажання і кохання сконцентровані на одній особі—своєму супутникові, і співпрацюють над розбудовою Царства Божого—їхнє щастя досягло своєї кульмінації¹⁸.

Є такі одружені люди, які дозволяють очам блукати і серцям блудити, які не вважають неприйнятним трохи пофліртувати, ділити серце і бажати когось іншого, крім своєї дружини або свого чоловіка. Господь каже абсолютно недвозначно: “Люби свою дружину усім своїм серцем і припадай до неї і більше ні до кого” (УЗ 42:22).

І коли Господь каже всім своїм серцем, тут немає місця ніякому поділові, ніякому позбавленню належної частки. А для жінок можна перефразувати так: “Люби свого чоловіка усім своїм серцем і припадай до нього і більше ні до кого”.

Слова більше ні до кого усувають всіх і все. Супутник тоді стає найголовнішим у житті чоловіка або дружини, і ні соціальне життя, ні професійні справи, ні політичне життя, ніякі інші інтереси, люди чи речі ніколи не стануть важливішими за супутника життя. Інколи ми бачимо жінок, які поглинуті дітьми й панькаються з ними за рахунок чоловіка, іноді навіть віддаляючи їх від нього.

Господь каже їм: “Припадай до нього і більше ні до кого”¹⁹.

Часто люди продовжують припадати до своїх матерів, батьків і друзів. Інколи матері не ослаблюють вплив, який вони мали на своїх дітей, а чоловіки, так само, як і дружини, повертаються до своїх матерів і батьків за порадою або щоб довірити щось, в той час як в усьому необхідно припадати до дружини і всі інтимні сторони життя мають триматися у суворій таємниці від інших²⁰.

Шлюб передбачає тотальну відданість і подружню вірність. Кожен з подружжя бере собі супутника, знаючи, що він (або вона) повністю віддає подружжю все своє серце, силу, вірність, честь і ніжність з усією гідністю. Будь-які відхилення від цього є гріхом; будь-який поділ серця є переступом. Як нам повинно мати “око, єдиноспрямоване до слави Бога”, так само слід мати око, вухо, серце, єдиноспрямоване до шлюбу, подружжя і сім’ї²¹.

Я благаю всіх, хто зв’язаний узами і завітом шлюбу, зробити цей шлюб святим, зберігати його свіжість, змістовно, щиро і часто виявляти ніжність.

Чоловіки, приходьте додому—тілом, духом, розумом, з вірністю, інтересами і ніжністю—і кохайте своїх супутниць у святих і непорушних стосунках.

Дружини, приходьте додому з усіма своїми інтересами, вірністю, прагненнями, відданістю і ніжністю, докладайте спільних зусиль, щоб зробити свій дім небесами блаженними. Цим ви надзвичайно задовольните свого Господа і Вчителя і забезпечите собі неперевершену радість²².