“Щоб жив я в небесах”

Коли ми були духовними істотами, повністю організованими і спроможними думати, вчитися від Нього і розуміти Його, наш Небесний Батько сказав нам приблизно таке: “Що ж, мої любі діти, у своєму духовному стані ви досягли межі свого розвитку. Щоб продовжити цей розвиток, вам необхідні фізичні тіла. Я маю намір дати вам план, завдяки якому ви могли б зростати далі. Наскільки вам відомо, зростати можна, лише долаючи перешкоди.

Отже, ми візьмемо ці елементи й зорганізуємо їх, [створивши] землю, помістимо на неї всіляку рослинність і тваринне життя і дозволимо вам зійти на неї. Це буде місцем вашого випробування. Ми дамо вам багату землю, щедро оздоблену вам на користь і на радість, і ми подивимося, чи доведете ви свою відданість і чи будете виконувати те, що вас попросять. Я укладу з вами договір. Якщо ви погодитеся опанувати свої бажання і йти далі до досконалості й божественності за планом, який Я надам, то Я дам вам тіло з плоті й кісток і багату й родючу землю, із сонцем, водою, лісами, рудами, ґрунтами і всім необхідним, щоб прогодувати вас, одягти і дати притулок і всю радість, що годиться вам і що вам на благо. Крім того, я зроблю так, щоб ви могли зрештою повернутися до Мене, вдосконаливши своє життя, подолавши перешкоди і наближаючись до довершеності”.

На таку безкінечно щедру пропозицію ми, сини і дочки нашого Небесного Батька, з вдячністю погодилися⁵.

Господь чітко окреслив план і його умови й переваги. Людина мала отримати свободу волі, щоб вона сама могла приймати рішення.

Життя мало бути розділено на три етапи або стани: доземний, смертний і безсмертний. Успішність в одному стані неодмінно мала впливати на наступний стан чи наступні стани. Якщо людина зберігала перший стан, їй дозволялося увійти в другий, або земне життя, як у наступний період випробувань і досвіду. Якщо людина звеличувала свій другий стан, це життя на землі, на неї мало чекати вічне життя⁶.

Хоч зараз ми і не маємо спогадів про доземне життя, перед пришестям на цю землю всі ми однозначно розуміли мету нашого перебування тут. Очікувалося, що ми здобудемо знання, навчимо себе і виховаємо себе. Ми мали контролювати свої потяги і бажання, опановувати і брати під контроль свої пристрасті і долати слабкості—малі й великі. Ми мали викорінювати гріх, пов’язаний з діяльністю або бездіяльністю, і дотримуватися законів і заповідей, даних нашим Батьком.

Ми також розуміли, що через секунди або десятиліття у земному житті ми помремо, що наші тіла повернуться до Матері Землі, з якої вони були створені, а наші духи підуть у духовний світ, де ми будемо далі готуватися до нашої вічної долі. Через якийсь час настане воскресіння, або возз’єднання тіла й духа, що зробить нас безсмертними й уможливить подальший підйом до досконалості й божественності. Це воскресіння стало доступним нам завдяки жертві Господа Ісуса Христа, Творця цієї землі, який здійснив для нас цю незрівнянну роботу—диво, яке ми б не змогли здійснити самі для себе. Таким чином, було відкрито шлях до безсмертя і, якщо ми доведемо свою гідність, наступного піднесення в Божому царстві⁷.

Ми добре розуміли до того, як підійшли до цієї завіси сліз, що там будуть скорботи, розчарування, тяжка праця, кров, піт і сльози, але попри все ми подивилися згори і побачили цю землю, підготовлену для нас, і сказали приблизно таке: “Так, Батьку, незважаючи на все це, я бачу великі благословення, які можуть бути дані мені, одному з твоїх синів і дочок. Я розумію, що, взявши тіло, я колись стану безсмертним, як Ти, щоб я зміг подолати наслідки гріха і бути досконалим, отже, я з нетерпінням чекаю найпершої ж нагоди зійти на землю”. Так ми і прийшли⁸.

Ми, смертні, які живемо на цій землі, перебуваємо у своєму другому стані. Сама наша присутність тут у смертних тілах доводить, що ми “зберегли” наш перший стан. Наша духовна матерія була вічною і могла співіснувати з Богом, але вона була упорядкована в наші духовні тіла нашим Небесним Батьком. Наші духовні тіла пройшли довгий процес зростання, розвитку і навчання і, успішно склавши іспит, були зрештою допущені на цю землю, в це смертне життя.

Однією з божественних цілей пришестя наших духів на цю землю і вступу в смертний стан було отримання фізичного тіла. Тіло мало бути підданим всім слабкостям, спокусам, тлінності й обмеженням смертного життя і повинно було подолати саме себе⁹.

Вас послано на цю землю не для того, щоб порозважатися або вдовольнити примхи, пристрасті чи бажання.

Вас послано у цей світ з дуже серйозною метою. Вас, можна сказати, віддано до школи, щоб почати вам з немовляти і досягти неймовірних висот мудрості, розсудливості, знання і сили¹⁰.

Одним з найбільш суттєвих недоліків людини в усі віки було зволікання, небажання брати на себе особисту відповідальність просто зараз. Люди свідомо прийшли на землю, щоб пройти навчання, підготовку і розвиватися, щоб удосконалюватися, але багато з них дозволили собі відволіктися, стати … залежними від інтелектуальних і духовних лінощів і прагнути мирських задоволень¹¹.

Це смертне життя є часом підготовки до зустрічі з Богом, що є нашим найпершим обов’язком. Вже отримавши свої тіла, які стануть постійними скиніями для наших духів крізь вічності, ми маємо тренувати свої тіла, розум і дух. Тож нам найважливіше направити це життя на вдосконалення себе, приборкання плоті, підкорення тіла духом, здолання всіх слабкостей, щоб опанувати себе так, аби ми могли скеровувати інших людей і виконувати всі необхідні обряди¹².

Щоб визначити пункт призначення, який ми ніколи не відвідували раніше, як правило, ми звертаємося до мапи. Господь Ісус Христос, наш Викупитель і Спаситель, дав нам таку мапу—звід законів і заповідей, завдяки яким ми можемо досягти досконалості і зрештою божественності. Цей набір законів і обрядів відомий як євангелія Ісуса Христа, і це єдиний план, який піднесе людство. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є єдиною скарбницею цієї безцінної програми в її повноті, доступної всім, хто прийме її¹³.

Господь відновив Своє царство в ці дні з усіма його дарами, силами і благословеннями. Будь-яка відома вам Церква може далеко привести вас і дати вам певну міру спокою, радості й благословень. Вона приведе вас до завіси і покине там. Церква Ісуса Христа підбирає вас по цей бік завіси і, якщо ви живете за заповідями, проведе крізь завісу, наче її там і немає, і поведе до вічностей у піднесення¹⁴.

Євангелія Ісуса Христа є вічним планом спасіння. Це план розроблений і проголошений Богом, Вічним Батьком, для спасіння всіх, хто повірить і послухається¹⁵.

Щоб досягти мети—вічного життя, піднесення і божественності, людина повинна бути введена в царство через належно виконане хрищення, повинна отримати Святого Духа рукопокладанням уповноважених, повинна бути висвяченою у священство уповноваженими носіями священства, повинна пройти ендаумент і запечататися в домі Божому пророком, який тримає ключі, або одним з тих, кому ці ключі делеговано, і людина має вести праведне, чисте життя, наповнене служінням. Ніхто не може увійти у вічне життя інакше, як через єдині вірні двері—Ісуса Христа і Його заповіді¹⁶.

Ісус удосконалив Своє життя і став нашим Христом. Безцінна Божа кров була пролита, і Він став нашим Спасителем. Було віддано Його досконале життя, і Він став нашим Викупителем. Його спокута за нас зробила можливим наше повернення до Небесного Батька¹⁷.

Величне, прекрасне і дивовижне благо спокути [нашого] Спасителя не може в повноті проявити свою спасительну силу, якщо ми не каємося¹⁸.

Ми надзвичайно вдячні нашому Небесному Батькові за те, що Він благословив нас євангелією покаяння. Воно в центрі всього, що складає євангельський план. Покаяння—це Господній закон зростання, Його принцип розвитку і Його план щастя. Ми глибоко вдячні Йому за тверде обіцяння, що якщо було скоєно гріх чи допущено помилку, за ними може прийти щире і достатнє покаяння, у свою чергу винагороджене прощенням.

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!”,—сказав Господар. (Матвій 11:28).

Найпрекрасніше в покаянні те, що Писання настільки ж переповнені запевненнями Господа, що Він пробачить, наскільки і повеліннями нам покаятися, змінити життя і привести його у відповідність до Його дивовижних учень.

Бог добрий. Він прагне прощати. Він хоче, щоб ми вдосконалювали себе і зберігали контроль над собою. Він не хоче, щоб Сатана чи будь-хто ще контролювали наше життя. Ми повинні засвоїти, що виконання заповідей Небесного Батька є єдиним шляхом до повного контролю над собою, єдиним способом знайти радість, істину і повноту в цьому житті й у вічності¹⁹.

Скарбниця щастя відчинена для тих, хто живе за євангелією Ісуса Христа в її чистоті й простоті. Запевнення в надзвичайній радості, переконання щодо успішного життя тут і запевнення піднесення й вічного життя у майбутньому даються тільки тим, хто планує жити у повній гармонії з євангелією Ісуса Христа, а тоді неухильно дотримується наміченого курсу²⁰.

Якщо ми будемо відданими і вірними, то піднімемося не тільки в безсмертя, але й у вічне життя. Безсмертя означає жити безкінечно у призначеному царстві. Вічне життя—це означає здобути піднесення на найвищому небі і жити сім’єю²¹.

Одного дня якийсь чоловік сказав, що єдине, що йому не подобається в мормонській церкві—це те, що вона заявляє, що є єдиною, через яку людина може бути спасенною. Я сказав йому: “О, ні, ми не заявляємо такого. Ми кажемо, що кожна набожна і просто хороша людина буде спасенна, але існують ступені спасіння”²².

Ті, хто жили за принципами цього світу, відправляться до телестіального царства, чия слава подібна до слави зірок.

Ті, хто були пристойними і хорошими і хто прожили поважне й достойне життя, підуть до террестріального царства, чия слава подібна до слави місяця.

Ті, хто вірили в Христа, хто зреклися світу, хто взяли Святого Духа за путівника і були готові покласти все, що мають, на олтар, хто дотримувалися заповідей Бога—вони підуть у целестіальне царство, чия слава подібна до слави сонця²³.

Дорога життя чітко позначена згідно з божественними цілями, карта євангелії Ісуса Христа доступна мандрівникам, пункт призначення—вічне життя—ясно встановлено. У тому пункті призначення з надією нас чекає Батько, сподіваючись привітати Своїх дітей, що повертаються. На жаль, багато з них не прийдуть²⁴.

Чому лише незначна кількість людей сягне піднесення в целестіальному царстві? Не тому, що це неможливо, не тому, що вони не знають про таку можливість, не тому, що їм не було дано свідчення, але тому, що вони не докладають зусиль, щоб уподібнити своє життя до життя Спасителя і жити так, щоб не відхилятися від курсу до самого кінця²⁵.

Багато … членів Церкви розслаблені, байдужі й весь час зволікають. Вони живуть за євангелією недбало, невіддано. Вони відповідають деяким вимогам, але вони не доблесні. Вони не вчиняють серйозних злочинів, але просто не виконують того, що від них вимагається: не сплачують десятину, не живуть за Словом мудрості, не моляться сім’єю, не постяться, не відвідують збори, не служать.

Господь не перетворить наші хороші надії, бажання і наміри на вчинки. Кожен з нас має сам зробити це.

Тільки доблесні будуть піднесені й отримають найвищий ступінь слави, отже, “багато покликаних, та вибраних мало”. (УЗ 121:40). Як сказав Спаситель: “Тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,—і мало таких, що знаходять її!” І натомість: “Просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі,—і нею багато хто ходять” (Матвій 7:13, 14).

Це правда, що багато тих святих останніх днів, які христилися й конфірмувалися у члени Церкви, і дехто з них отримали ендаументи і були одружені й запечатані у святих храмах, подумали, що цим їм гарантовані благословення піднесення і вічного життя. Але це не так. Є дві основні вимоги для кожної душі, щоб отримати великі благословення, що запропоновані. Вона повинна пройти обряди і повинна бути відданою, перемагаючи недоліки. Звідси випливає, що не всі, хто називає себе святими останніх днів, будуть піднесені.

Але для доблесних святих останніх днів, які віддано і в усьому відповідають вимогам, обіцяні благословення, славетність яких перевищує будь які описання:

“Тоді вони будуть богами, тому що не матимуть кінця, отже, вони будуть від вічності до вічності, тому що продовжуватимуться; тоді вони будуть над усім, тому що все підкорятиметься їм. Тоді вони будуть богами, тому що матимуть усю владу, і ангели підкорятимуться їм”. (УЗ 132:20)²⁶.

Якщо людина усвідомлює велич, багатство, славу того “всього”, що Господь обіцяє подарувати відданим, то це варто будь-якої міри терпіння, віри, жертви, поту і сліз. Благословення вічності, описані цим “все”, дають людині безсмертя і нескінченне життя, вічний розвиток, божественну владу, вічне зростання, досконалість і з усім цим—божественність²⁷.